«Далі — тиша…» () — радянський фільм-спектакль театру імені Моссовєта, знятий в 1978 році.
Сюжет Дія відбувається в США, в родині Куперів. Прийшовши на обід до батьків, діти дізнаються неприємну новину — батьки змушені розлучитися з будинком через заборгованість банку. Оплачувати житло для батьків вскладчину діти не хочуть, і починаються суперечки — куди дівати матір і батька. Люди похилого віку стають тягарем своїм дітям. Парі, котра прожила 50 років разом, доводиться розлучитися назавжди. Батька забирає донька з Каліфорнії, у якої не знаходиться місця для матері «ні під сходами, ні в комірчині». Голос актриси зривається, губи трясуться, Люсі Купер безпорадно дивиться на сина, який повідомив їй страшну звістку. Її ж саму відправляють до притулку для похилих жінок, і єдине, що її турбує — щоб батько не дізнався про це. Вона бере з сина обіцянку не розповідати батькові, де вона буде перебувати — «це буде перша в моєму житті таємниця від твого батька». Фінальна сцена фільму — прощання подружжя на вокзалі перед відходом поїзда до Каліфорнії. Останні обійми, настанови Люсі, сльози Барклея Купера. І голос за кадром: «А далі — тиша…»
У ролях
Фаїна Раневська — Люсі Купер Ростислав Плятт — Барклей Купер Михайло Львов — Джордж Ірина Карташова — Аніта Ірина Муравйова — Рода Борис Іванов — Левицький Галина Дятловська — місіс Левицька Ірина Соколова — Кора Аркадій Рубцов — Білл Неллі Молчадська — Неллі Володимир Сулімов — Гарвей Леонід Євтіф'єв — Роберт Борис Лавров — Хеннінг Марія Кнушевицька — місіс Томпсон Тетяна Новікова — місіс Харді Валентина Холіна — місіс Армстронг Анатолій Адоскін — лікар Сергій Проханов — бармен
Знімальна група Автор сценарію: Вінья Дельмар Режисер-постановник: Валерій Горбацевич, Анатолій Ефрос Оператор-постановник: Геннадій Алексєєв
Посилання