Ру́банівка — село в Україні, центр Рубанівської сільської громади Каховського району Херсонської області. Населення становить 3927 осіб.
Історія Біля села Рубанівки знайдено кам'яну половецьку скульптуру XI—XIII століть. Ще у XVIII ст. в це були незаймані степи. У 1798 року на березі степового озера осіли кілька втікачів-кріпаків. Вони й поклали початок селу. Назва походить від прізвища першого поселенця Рубана.
За часів імперії У 1806 році сюди переселилися 556 чоловік з Полтавської та Чернігівської губерній, у 1810 році — 446 вихідців з Курської губернії. Через 12 років в казенному селі Рубанівці налічувалося 2845 чоловік, які проживали в 444 дворах. Мешканці села жили з хліборобства. На 1822 рік за селом закріпили 32 694 десятини землі, у тому числі непридатної 960 десятин. Основним сільськогосподарським знаряддям була дерев'яна борона. У володінні селян 1822 року налічувалося 1368 коней, 3321 голова великої рогатої худоби, 3919 овець. Ускладнювалося становище рубанівців, нестачею води, яка навіть у колодязях, опоряджених цямринами, висихала. Дуже часто рубанівцям доводилося гнати на водопій худобу до Дніпра за 30 км від села. Часті посухи викликали неврожай, голод і, як наслідок цього, епідемії. У 1864 року Рубанівка стала волосним центром. Станом на 1886 рік у селі, центрі Рубанівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 5829 осіб, налічувалось 913 дворів, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, 2 школи, 6 лавок, 3 винних склади, 2 бондарні, відбувалось 2 ярмарки на рік: 11 лютого та 1 серпня, базари. Якщо 1880 року на ревізьку душу припадало пересічно по 11,2 десятини землі, то вже 1906 року — лише 3,5 десятини. Володіючи сільськогосподарськими знаряддями, у тому числі букерами, основною кількістю тяглової сили, куркулі зосередили в своїх руках величезні земельні масиви. У 1885 року 336 господарств села засівали 25—50 і більше десятин. Деякі з них обробляли понад 700 десятин. Водночас 150 господарств не мали ні землі, ні худоби, 770 — засівали від 5 до 25 десятин. Близько 100 рубанівців працювали на двох цегельночерепичних заводах, збудованих у 1890—1900 рр. В селі були свої чинбарі, ковалі, стельмахи, столяри. Кожної п'ятниці в Рубанівці відбувалися великі базари, двічі на рік — ярмарки, на які приїздили люди не лише з навколишніх сіл і хуторів, а й з Катеринослава, Каховки, Херсона, Мелітополя, Криму.
Під час революції 1905 року широку пропаганду провадили вчителі — соціалдемократи М. С. Шевченко, К. П. Височан та Н. К. Сапронов, один з керівників більшовицької організації в Криму. Відбувалися численні мітинги, збори, сходки. Боротьба набрала настільки широкого розмаху, що місцева влада змушена була викликати військовий загін. Почалися переслідування, обшуки, арешти. Під час обшуків у М. С. Шевченка і С. Н. Фесика знайшли заборонену літературу. За протиурядову і антивоєнну агітацію, за заклик до революції в лютому 1907 року були заарештовані місцеві бідняки, брати Микола і Михайло Загної. На одному з мітингів селянин М. Кригін вигукнув: «Геть царя!» — і залізним прутом розбив бюст царя. Він уникнув кари лише тому, що втік з села.
Після аграрної реформи в селі виділилися заможні селяни, Кравченко, Дорошенко, Катричів і Дурнєв, яким належало пересічно по 700 десятин землі.
З 1877 року в селі працював фельдшер, який утримувався на кошти громади. Лікарський пункт і аптеку, в яких лікар, фельдшер і аптекар обслуговували 22 176 жителів Рубанівської волості, відкрито 1902 року.
Тривалий час в селі не було жодного навчального закладу. Лише небагато дітей навчалися грамоти в церковно-приходських школах. Перша парафіяльна школа відкрилася 1842 року. Через 19 років почало працювати сільське однокласне училище. На початку XX ст. Рубанівка мала 2 земські, 2 церковнопарафіяльні, 4 школи грамоти і вище початкове училище, в яких навчалося близько 800 учнів. Школи утримувалися в основному коштом громади. Так, 1880 року від державної казни одержано 250 крб., а від громади — 833. Площа приміщень і стан освітлення класів не відповідали елементарним санітарним нормамРУБАНІВКА, ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОН, ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ.
Період Національно-визвольних змагань Українці Рубанівки вітали Універсали Української Центральної Ради. У листопаді — грудні 1917 року в селі відбувалися мітинги, збори селян, робітників цегельно-черепичних заводів, на яких більшовицькі агітатори зміщували акценти боротьби селян за національне визволення українців на класові суперечки. У січні 1918 року з представників селян, робітників, колишніх солдатів створено волосний ревком на чолі з Я. Г. Чистиковим та сільський ревком, головою якого обрали Л. Д. Ковбасу. Обидва вони уродженці села, бідняки, на фронтах першої світової війни зблизилися з більшовиками. Втілюючи в життя більшовицьку пропаганду про землю, волосний і сільський ревкоми провели перепис майна і землі в заможних господарствах.
Навесні 1918 року за часів Української Держави в селі дислокувався підрозділ австро-німецьких військ. Наприкінці року німці залишили село, в яке зайшли підрозділи Армії УНР. У березні 1919 року більшовики захопили владу в селі, де було організовано партійний осередок, секретарем якого обрали П. І. Казанця — уродженця Рубанівки, вихідця з бідної селянської сім'ї. Наступного місяця в селі організовано молодіжну групу, яка разом з комуністами Рубанівки напередодні денікінської навали влилася до більшовицької Задніпровської дивізії.
У червні 1919 року Рубанівку захопили денікінці. Знову почалися репресії, арешти. 27 червня вони заарештували першого голову сільревкому Л. Д. Ковбасу, за доносом схопили вчителів В. Н. Фесика і К. П. Височана. С. Н. Фесику вдалося втекти. 1 липня денікінці стратили Л. Д. Ковбасу і К. П. Височана, заборонивши протягом трьох днів знімати їх з шибениці. За справу революції і за народ віддали своє життя активісти села А. С. Ціомашко, А. Г. Шеховцов, П. Г. Гаврильченко, яких росіяни порубали шаблями. У січні 1920 року більшовики захопили Рубанівку та вигнали денікінців. В селі Волревком і сільревком приступили до розподілу землі, насіння, реманенту. Навесні 1920 року рубанівці вперше організовано провели сівбу ярих культур. Мирний перепочинок тривав недовго. У червні 1920 року село захопили врангелівці. Знову арешти, переслідування, вбивства.
Під владою більшовиків 31 жовтня 1920 року Рубанівку було окуповано частинами 52-ї стрілецької дивізії більшовицької росії. Головою волревкому став П. В. Ушаков, а головою сільревкому — М. Т. Ціомашко. Новими членами поповнився партосередок, очолений Д. І. Поповим. Надійним помічником комуністів у боротьбі з українством став комсомольський осередок Рубанівки, створений в квітні 1921 року. Одним з перших вожаків сільської молоді був Ю. Фесик. Комсомольці входили до продзагонів, реквізували у заможних селян та середняків хліб, та вивозили його з села. Комітет незаможних селян (виник у Рубанівці в грудні 1920 року), займався розподілом земель, відібраних у заможних селян і церкви.
У 1920 році у волості працювали 6 трудових шкіл, наступного року — вже 196. У селі почали діяти курси ліквідації неписьменності серед дорослого населення. У листопаді 1920 року відкрито сельбуд, 3 хати-читальні, сільську бібліотеку. Молодь брали активну участь в драмгуртку. Добре працювала на селі й жіноча рада, створена 8 березня 1921 року. Вона мала кілька секцій: «Друзі дітей», соціалістичного виховання, професійну, кооперативну тощо. В центрі уваги ради були питання про участь жінок у профспілках, про ліквідацію неписьменності серед них. На засідання ради, що відбувалися двічі на місяць, приходили жінки. В сільському дитячому будинку виховувалося близько 40 безпритульних дітей. В Рубанівці діяв також дитячий майданчик на 60 чоловік.
В 1921 році 18 незаможних господарств об'єдналися в комуну «Бідняк». Першим її головою був М. М. Дурнєв — учасник війни, згодом секретар партійної організації колгоспу (загинув у роки Другої Світової війни). Навесні 1924 року з Великої Лепетихи в Рубанівку переїхала комуна «Полум'я революції». Обидві ці комуни згодом переїхали до Генічеського району. Влітку 1925 року в Рубанівці організовано комуну «Гудок».
На початку 1926 року рубанівці вже освоїли всі довоєнні посівні площі. У 1928 році організовуються перші ТСОЗи— «Новий світ», «Червоний Жовтень», ім. Ворошилова, на базі яких у період масової колективізації створено 11 колгоспів: «Авангард», «Більшовик», «Схід», «Зоря», «Комінтерн», «Червоний прапор», «Комунар», «Вогник», «Шлях свободи», «Червоний Жовтень» та ім. Куйбишева.
На 1933 рік Рубанівська МТС, яка мала 13 тракторів, 32 комбайни, 8 автомашин, обробляла 32 тис. га землі 16 колгоспів. У МТС діяло 15 бригад. Трактористами працювали і жінки, серед них: Н. М. П'ятигорець, О. П. Сєрик, О. І. Фурдак. Вже на 1941 рік МТС мала 105 тракторів і 41 комбайн. У 1938 року в селі організовано автоколону «Сільгосптрансу», 32 автомашини якої обслуговували місцеві колгоспи.
Село забудовувалося, впорядковувалось, озеленювалося. Було відремонтовано центральний клуб ім. Т Г. Шевченка, в кожному колгоспі відкрито хати-читальні, колгоспні клуби, бібліотеки. Працювала пересувна кіноустановка, в клубах — гуртки художньої самодіяльності. Село радіофікували.
Медичну допомогу населенню подавали 2 лікарі й 16 працівників з середньою спеціальною освітою, які працювали в лікарні на 35 ліжок, амбулаторії, аптеці. Діяли середня, 3 семирічні, 4 початкові й одна школа сільської молоді (організована ще 1925 року). Ці навчальні заклади напередодні війни охоплювали 2 тис. чоловік.
Голодомор У 1933 році кількість смертей від голоду в селі Рубанівка досягли таких масштабів, що уповноважений посівної компанії ділянки № 3 написав начальнику політвідділу Рубанівської МТС заяву про звільнення з посади з причини загрози голодної смерті та масових випадків голодної смерті серед селян с.Рубанівка 12 травня 1933 р.Заява уповноваженого посівної компанії ділянки № 3 начальнику політвідділу Рубанівської МТС про звільнення з посади з причини загрози голодної смерті та масових випадків голодної смерті серед селян с.Рубанівка 12 травня 1933 р. Ф. П-89, оп. 1, спр. 129, арк. 80-80зв.
Сталінські репресії У 1920-х та 1930-х роках село не оминула хвиля репресій. Чимало селян було розкуркулено, виселено з України, розстріляно.
Дехто з мешканців Рубанівки був розстріляний за своє антирадянське минуле. Так рубанківець Шинкаренко Микита Данилович був розстріляний у 1929 році за те, що в період Перших визвольних змагань служив у білих, а згодом — в Армії Української Держави.Реабілітовані історією. Херсонська область. Під редакцією Бабича А. О. Херсон. — В-во: Наддніпрянська правда. 2005 — С. 371.
За антирадянську агітацію та пропаганду були засуджені десятки мешканців села: Ацеховський Іван Леонтійович (1906 р.н.) до 3 років позбавлення волі та 3 років поразки у правах; Бабанін Кузьма Минович (1885 р.н.) до 3 років заслання у Північний край; Буряков Григорій Костянтинович (1897 р.н.) до розстрілу з конфіскацією майна; Ведміцький Петро Петрович (1892 р.н.) до 3 років заслання у Північний край; Желугін Федір Опанасович (1881 р.н.) до 3 років заслання у Північний край; Гридасов Пилип Ілліч (1881 р.н.) до 3 років заслання у Північний край; Грибовський Владислав Антонович був звинувачений у створенні повстанської групи, яка боролась проти більшовицької влади (розстріляно у 1937 році); Гридасов Яків Кіндратович (1916 р.н.) отримав 10 років концтаборів та 5 років поразки у правах за антирадянську агітацію, такий же термін дістав і Дубров Іван Гаврилович (1909 р.н.).
Засуджували і жінок. Жадлун Анастасія Микитівна (1905 р.н.) відсиділа 3 роки виправних трудових таборів. Декого, як Завгороднього Василя Тарасовича (1908 р.н.), заарештовували двічі.