Ко́нго (бако́нго, кіко́нго, су́нді) — народ, точніше група народів банту в Центральній Африці.
Територія розселення, чисельність Представники народу конго проживають (1990 р.) у: Демократична Республіка Конго (колишній Заїр) — бл. 5 млн осіб (як власне конго, так і споріднені народи); Ангола — 1,15 млн осіб; Республіка Конго — 0,9 млн осіб; Габон — 15 тис. осіб; Уганда — 30 тис. осіб; Сан-Томе і Принсіпі — понад 2 тис. осіб.
У конго значне субетнічне членування — іноді такі групи, як сунді, йомбе, вілі, розглядаються як окремі народи. З огляду на це, судити про точну кількість представників народів конго можна лише оціночно — за такими оцінками їх приблизно 10 млн осіб (1990).
Мови Розмовляють кіконго — однією з мов групи банту нігеро-конголезької сім'ї. Окремі субетноси (сунді, йомбе, вілі) володіють своїми окремими мовами. Багато етносів мають свої діалекти.
Релігія Більшість конго — католики, є протестанти, прибічники традиційних культів (анімізм) та адепти синкретичних афро-християнських культів (кімбангізм — ДРК, матсуанізм — Конго). Верховні божества — богиня землі Нзамбі та бог неба Нзамбі-Мпугу.
До кінця XIX ст. зберігався рід канда, як основа соціально-релігійної організації.
Історія Пращури конго прийшли на сучасні землі декількома міграційним хвилями зі сходу. Утворення етносу пов'язане з раннім державним утворенням Конго (ХІІІ-XIX стст.).
Господарство Традиційні заняття народів конго — тропічне переложне землеробство (сорго, бобові, батат, ямс, арахіс, тютюн, пальми, з кінця XVII ст. — кукурудза та маніок), мисливство (в тому числі морське), скотарство (менша роль через поширення мухи цеце).
Традиційні ремесла — ткацтво, ковальство, металургія, плетіння, гончарство, виготовлення човнів тощо.
За гроші правили мушлі та шматки матерії. Конго населяли й населяють найбільш розвинуті в економічному плані регіони центрально-західної Африки. Сьогодні багато конго працюють на підприємствах й складають питому вагу міського населення обох Конго.
Література Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. колегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 6—16) Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. колегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 225—226)