Схі́дне — село в Україні, у Музиківській сільській громаді Херсонського району Херсонської області. Розташоване за 32 км від залізничної станції Херсон. Дворів 255, населення налічує 871 особу (станом на 1 серпня 2008 року).

14 серпня 2020 року було віднесене до категорії сіл.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища налічувало 866 осіб, з яких 426 чоловіків та 440 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 842 особи.

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 782 92,87 % Російська 51 6,06 % 9 1,07 % Разом 842 100,00 %

Історія

1922—1953 Історія  села Східне бере свій початок з 1922 року з будівництва  колонії  НКВС № 13 ім. Полякова. У ній, на підставі постанови РНК від 14 листопада 1919 року «Про робітничі дисциплінарні суди», засуджені відбували покарання у вигляді примусових робіт.

За спогадами  сім'ї Микитасів, жителів села Загорянівки, тоді й було викопано для проживання землянки: чотири траншеї шириною близько п'яти метрів і довжиною до п'ятдесяти метрів з легкою покрівлею. Довгий дерев'яний стіл, лави і нари — от і всі «привілеї» для перших в'язнів. Спочатку відбували строк близько 400 осіб, а потім до 3000.

Вони копали глину, робили саман для майбутніх бараків. До 1930 року на території колонії налічувалося вісім бараків, а для сімей обслуги табору було збудовано з каміння дев'ятий барак, так званий «офіцерський».

З 3 квітня 1931 року при колонії було закладене дослідницьке господарство із розведення степової породи великої рогатої худоби, а пізніше свиней української степової білої породи. Першим зоотехніком господарства був Савічев А. І., який працював тут по 1961 рік.

А у селі Загорянівка з 1936 року існував колгосп «Нове життя», у який входило 362 колгоспники. У господарстві знаходилося 1421 га землі. Сіяли ячмінь, пшеницю, просо, вирощували картоплю, капусту, томати, буряк, баштанні культури, мали техніку. Також у колгоспі утримували велику рогату худобу, яку на початку війни гоном було переправлено у Саратовську область, де вона утримувалася до 1944 року.

У роки Другої світової війни, як і весь народ, на боротьбу з німецькими загарбниками піднялися жителі наших сіл. На фронтах війни у 1941—1945 рр. відважно воювали 400 жителів села Загорянівка: 169 нагороджені медалями та орденами, не повернулося до рідних домівок 80 осіб.

Два роки і сім місяців жорстоких знущань, болю і плачу судилося пережити нашим землякам. Нацисти грабували майно колгоспу, у жителів відбирали корів, свиней, а тих, хто чинив опір, били різками, забирали в поліцію. Одне з найбільших злодійств гітлерівців — вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини. У своїх спогадах жителька села Шкуринівка Сорока Марія, яку восени 1942 року було забрано до Німеччини, називає прізвища та імена односельчан, з якими довелося пережити жахіття неволі й пізнати радість визволення: Марії Осауленко, Мотрі Шкурини, Івана Жугана, Василя Краснокуцького, Миколи Базарного, Володі Буркавця.

13 березня 1944 року села Східне, Загорянівка, Шкуринівка були визволені від нацистських окупантів воїнами 109-ї і 320-ї стрілецьких дивізій 5-ї ударної армії, що наступала в напрямку Снігурівки, Миколаєва.

За участь у бойових діях під час визволення наших сіл загинуло п'ять червоноармійців, імена яких ніколи не будуть забуті: Старих Василь Дмитрович, Тютюнник Микола Семенович, Швець Іван Іванович, Безчетний Григорій Панфілович, Віщунов Борис Олексійович. Пам'ятник героям встановлено у центрі села Східне на території школи. А сержант Ямщиков П. А. отримав звання Героя Радянського Союзу.

Після звільнення сіл від окупантів населення взялося за відбудову господарства: було повернуто з евакуації стадо племінних корів, оброблялися землі, сіявся хліб.

У жовтні 1953 року на території колишньої сільськогосподарської колонії був організований племрадгосп «Східний» з центральною садибою у селі Східне. Радгосп був підлеглий республіканському Укрплемтресту.

Частина людей, які відбули покарання або були амністовані, залишилися працювати в новому господарстві, решта — роз'їхалися.

Першим директором племрадгоспу став Делієв Віктор Агафонович, один з агрономів центральної колонії. Працював він на даній посаді 14 років, до жовтня 1958 року. При ньому один з бараків було перебудовано під Будинок культури, а інші — під житлові приміщення. Також було збудовано шість двоквартирних будинків по вулиці Шкільній, п'ять будинків на 16 квартир по центральній вулиці с. Східне та завезено щебінь для твердого покриття дороги до сіл Загорянівки і Шкуринівки.

У ті ж роки до складу племрадгоспу «Східний» увійшов колгосп ім. Калініна (колишня назва «Нове життя») села Загорянівка.

1953—1991 З жовтня 1958 року по листопад 1959 року директором радгоспу «Східний» був Цеков Григорій Михайлович.

З листопада 1959 року і до кінця жовтня 1968 дану посаду обіймав Чубуков Олексій Костянтинович, учасник війни, інвалід, висококваліфікований спеціаліст. Він побудував 35 переселенських будинків по вулиці Молодіжній, ферму на 500 голів великої рогатої худоби, гуртожиток на 48 місць, 2 чотириквартирних будинки та близько 1 км дороги до Загорянівки. За час його перебування на посаді кількість працівників радгоспу збільшилась з 260 до 330 осіб. Далі він продовжив свою трудову діяльність на посаді директора обласного племоб'єднання.

У 1968 році племрадгосп «Східний» очолив молодий, але перспективний Ковальчук Віталій Дементійович, за фахом зоотехнік. Про ті часи він згадує так: «Уявіть собі: дорога з твердим покриттям тільки місцями, водогону немає. Одна водозабірна колонка коло так званої „зони“, друга — на вулиці Молодіжній. Телефон один у конторі радгоспу в Східному і один у сільраді в Загорянівці. Понад сто сімей жили в бараках. Магазин у Шкуринівці був зруйнований, тому торгували тільки хлібом. На 6,5 тис. га землі лише майстерня на два трактори, а радгоспний гараж нараховував 22 машини, з яких — 18 вантажних. Школа в селі Східному — двокімнатний будинок по вулиці Молодіжній, в одній із кімнат навчалися 1-й і 3-й класи, в іншій — 2-й і 4-й».

За часів керівництва В. Д. Ковальчука було збудовано водогін у Східному, три магазини, 16 км асфальтобетонної дороги через усі три села, вузол зв'язку на 50 номерів абонентів, баню, 167 квартир, електрифіковано і радіофіковано всі населені пункти. А також збудовано приміщення дитячого садка, сільської ради, медичного пункту, аптеки і будинок тваринника. За ініціативою Віталія Дементійовича було побудовано школу на 320 учнів, яка почала функціонувати з 1 вересня 1976 року.

З виробничих приміщень були зведені центральна ремонтна майстерня, гараж, п'ять корівників, складські приміщення на 3 тис. т. зерна, ферма на 1000 голів великої рогатої худоби та 700 голів свиней і т. д. Було пробурено три артезіанські свердловини, які подавали воду в село. З 1973 по 1975 роки прокладено дорогу на Херсон, що зв'язала три села.

За ці роки кількість працівників радгоспу зросла до 560 чоловік, збільшився продаж державі зерна в сім разів, м'яса в 2,5 разів, молока в 1,5 рази. Племінний молодняк продавали в Грузію, Казахстан, Молдавію, Сибір і, звичайно, по Україні.

З найбільших здобутків Ковальчука В. Д. стало вирішення питання в 1984 році газифікації Східного.

1991—2008 З 1985 по 1995 роки директором радгоспу «Східний» працював Володимир Михайлович Тютюн. Він займався благоустроєм сіл, розвитком господарства: було газифіковано всі три населені пункти, збудовано нові будинки, заасфальтовано 4 вулиці в Східному, по 2 вулиці в Шкуринівці та Загорянівці, добудовано два свинарники, налагоджено зрошувальну систему, реконструйовано зерновий тік.

Володимир Михайлович також дбав про культурний розвиток села: було зроблено капітальний ремонт Будинку культури, при якому організовано хоровий колектив, відкрито музичну школу для дітей, запрошено спеціалістів із культпросвітнього училища м. Херсон.

Радгосп «Східний» далеко за свої межі славився своїми трударями, які самовіддано працювали і досягали вагомих результатів: доярки: кавалери ордена Леніна — Нікітіна М. А. (надій на одну корову становив 3 837 кг молока), Казановська М. Г. (надій на одну корову більше 5 тисяч); нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора — Голодрига М. І. (надій на одну корову — 5025 кг молока.), Базюк А. І. (надій на кожну корову — 6103 кг молока, найвищий показник в історії області), Сорока В. В. (надій на одну корову більше 5 тисяч), Кривогуз Л. М. (надій на кожну корову 5750 кг молока).

Нагороджена орденом «Знак Пошани» телятниця Дідик А.Ф.Багато років разом працювали біля племінних бичків подружжя Тихих і завжди досягали високих показників. Марія Гнатівна нагороджена орденом «Знак Пошани», Павло Єфремович — орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

Кращими комбайнерами були:

Савченко В. Г. житель с. Загорянівка, встановив рекорд області. Разом з помічником Анцибором М. у 1973 році за 12 робочих днів зібрав урожай з площі 335 га і намолотив 12027 ц пшениці. Савченко В. Г. отримав у подарунок від обкому партії кольоровий телевізор. Терещенко І. Я. за високі показники нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Найкращі трактористи радгоспу:

Серба О. І. (за врожай кормових буряків по 1383 ц на площі 40 га) і Олійник М. С. — кавалери ордена Трудового Червоного Прапора, Зіменс В. А., Серба В. І., Рожко М. М.

У 90-х роках економічна ситуація країни погіршилась. З 1995 року багато хто намагався покращити економічне становище господарства, але нічого з цього не вийшло. Директорами радгоспу «Східний» з 1995 по 2004 рік були Яковлєв А. О., Неннов С. П., Гасаненко А. О., Колодка М. І., Уродливець О. І., Ковтун В. С.

Після реформування агропромислового комплексу правонаступником племрадгоспу «Східний» стає відкрите акціонерне товариство «Східний», яке самоліквідувалось у 2005 р.

Землі радгоспу розпаювали між працівниками, частина її надана в користування фермерським господарствам, основний напрямок діяльності яких — вирощування зернових і технічних культур.

2008—2022 У 2008 році в с. Східне розпочато будівництво, а 26 грудня 2011 року відкрито першу чергу птахофабрики ПАТ «Чорнобаївське», яка входить до ТОВ "Агрохолдинг «Авангард».

В 2022 році в боях за Херсон птахофабрику під Чорнобаївкою було знищено.

Це один з найбільших інвестиційних проектів Херсонщини, а в галузі птахівництва найбільший проєкт в євразійському регіоні.

Птахівничий комплекс включає: зону вирощування молодняка, зону курей-несучок (промислове стадо), цех сортування яйця та склад їх довготривалого зберігання, біогазовий завод.

Біогазовий завод спеціалізується на утилізації біологічних відходів від птахофабрики та виробляє з них електроенергію. Цей процес здійснюється двома модульними когенераційними біогазовими установками потужністю 1560 кВт кожна (сумарно 3,12МВт). У 2017 році ТОВ «Комерцбудпласт», яке обслуговує підприємство, уклало договір з ДП «Енергоринок» на продаж електричної енергії за «зеленим тарифом».

Нові можливості для розвитку сіл Загорянівка та Східне з'явилися під час децентралізації. 4 липня 2016 року Східненська сільська рада об'єдналася із Музиківською сільською радою. За цей час здійснено капітальний ремонт Будинку культури, бібліотеки, спортивного залу та опалювальної системи школи, постійно оновлюється матеріально-технічна база закладів освіти, замінено водогін, здійснено капітальний ремонт дороги і т. д.

Сьогодні на території Східненського старостинського округу Музиківської сільської ради функціонують три приватні підприємства у сфері торгівлі, два ФАПи, бібліотека, Будинок культури, дитячий садок, КЗ «Східненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області», V відділ Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи.

Село було окуповане рашистами на початку березня 2022 року.

10 листопада 2022 року звільнене в результаті контрнаступу ЗСУ на херсонському напрямку.

Часи репресій та війн