Звени́город (Звени́город Га́лицький) — село Львівського району Львівської області. Колишня столиця Звенигородського князівства (XI—XII ст.). До колишньої Звенигородської сільської ради належало 5 сіл: Звенигород, Шоломинь, Гринів, Відники і Коцурів.

Історія

Перша згадка про Звенигород датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком.

Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н. е.

На початку II тис. н. е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель.

Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році (тоді як Лаврентіївський літопис відносить цю подію до 1086-го): …пріиде Ӕрополкъ из Лѧховъ… … ї пересѣдивъ мало дн҃ѣи . їде къ Звенигороду… Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили.

Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив правнук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю.

На початку 1140-х рр. становлення міцного західноруського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього роль Звенигорода зменшилась.

У 1241 році місто було здобуто військом Батия і перестало існувати.Котляр М. Звенигород Галицький // Неподалік король Данило заснував Львів (за даними статті в «Енциклопедії українознавства», наприкінці 40-х або на початку 50-хЛьвів //  — Т. 4. — С. 1405.), який швидко розвивався. Населений пункт давно втратив колишнє значення і зараз має статус села.

У 1854 — 1918 рр. у складі Бібрського повіту (Австро-Угорщина).

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер створив для села (як колишнього «підупалого містечка») проєкт герба: «Святий Миколай, що благословляє Звенигородський замок». Проєкт не дістав офіційного затвердження.

У 1918 році в селі з-поміж місцевих мешканців була сформована сотня — понад 135 стрільців та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Звенигородська сотня брала участь у бойових діях під час українсько-польської війни 1918—1919 роківk. k. 36 Landwehrinfanterieregiment Kolomea 36 Коломийський на http://forum.milua.org .

У Звенигороді встановлений пам'ятний знак на честь 900-річчя села.

Археологічні знахідки

стоянка мисливців кам'яної доби стародавнє городище з оборонними ровами та валами фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст. дорога ХІІ ст. берестяні грамоти залишки та рови замку-форту XVII—XVIII століття, навіть зараз їх чітко можна побачити, як наживо, так і з гугл-карт.

Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 1156 осіб. Мовний склад села був таким:

+МоваЧисло ос.Відсоток українська 1 153 99,74 російська 2 0,17 інші мови 1 0,09+

Церква

храм Св. Миколая (дер.) збудований у 1890 р. (УГКЦ). храм Св. Миколая (мур.) (ПЦУ). Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.

Відомі люди Бережанська Зореслава Степанівна ( 10 березня 1951, с. Звенигород) — український підприємець, кандидат фізико-математичних наук. Паліїв Омелян — український студентський та військовий діяч, сотник УГА, згодом комуніст. Чаркас Андрій Степанович (1975—2014) — старший солдат ЗСУ, поліг у боях за Дебальцеве, похований тут.

Примітки

Джерела Котляр М. Звенигород Галицький // Моця О. Звенигород Галицький // Свєшников І. Звенигород, якому 900 років // Жовтень. — Львів: Атлас, 1987. — № 9. — С. 98—106.  — S. 311.

Посилання Сайт Звенигородської сільської ради Дані на сторінці Інституту історії НАН України Звенигородський замок на zamki-kreposti.com.ua