МАРСР перенаправлено сюди. Для інших значень див. МАРСР (значення).

Молда́вська Автоно́мна Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (початково до 5 грудня 1936 року — Автоно́мна Молда́вська Соціалісти́чна Радя́нська Респу́бліка, , , ) — автономна республіка у складі Української РСР. Проіснувала з 12 жовтня 1924 до 2 серпня 1940 року. Включала лівобережну частину сучасної Молдови (Придністров'я) і частину сучасної України.

Адміністративний центр (столиця) — місто Балта (нині — Україна), з 1929 — Тирасполь (Молдова). 1940 року, після анексії Бессарабії з боку СРСР, західну (придністровську) частину автономії разом з більшою частиною Бессарабії було об'єднано в новостворену Молдавську РСР, а північно-східні райони МАРСР передано до складу Одеської області України.

Історія

Утворення На початку 1924 року в Москві відбулася нарада за участю радянських військових і румунських комуністів, учасники якої запропонували визнати назву «молдавани» (самоназву румуномовних мешканців Бесарабії) на назву окремого народу, який нібито населяв Бесарабію на сусідні райони Української РСР, і створити на цій підставі автономії у складі СРСР, яка претендувала на «воз'єднання» з Бесарабією. У пояснювальній записці, спрямованій до ЦК РКП(б) пояснювалося, що «Молдавська Республіка може зіграти ту ж роль політико-пропагандистського фактору, що й Білоруська Республіка стостовно Польщі, і Карельська — стосовно Фінляндії, — вона б слугувала б об'єктом привернення уваги і симпатій бесарабського населення та дала ще більший привід претендувати на воз'єднання з нею Задністров'я».

Ідея викликала спротив керівництва української компартії, представники якого наголошували, що в жодному районі дністровського Лівобережжя «майбутні» молдовани не складають більшості, а більшість з тих, що є, розмовляє українською або російською. Однак в ідеї були впливові лобісти — зокрема командувач Збройними Силами України та Криму, «напівмолдованин» Михайло Фрунзе. Він, у свою чергу, доручив визначення території автономії Григорієві Котовському, який народився в Бесарабії. Котовський схопився за справу ще й тому, що розглядав майбутню автономію як базу сформованого ним військового корпусу, в лавах якого було чимало бесарабців і це певною мірою «вирішувало» й питання із чоловічим населенням автономії (початковою метою було поселення в ній бесарабських біженців, румунських політичних емігрантів та демобілізованих червоноармійців)

16 серпня 1924 р. Одеський губвиконком отримав пропозицію включити Григоріополь і Дубоссари до списку поселень міського типу як економічні та адміністративні центри територій, заселені молдаванами. У вересні 1924 р. ЦАТК розглянула клопотання представників молдавського населення Одеської губернії щодо створення національної адміністративно-територіальної одиниці, задовольнивши його. Попередній проєкт передали на розгляд Держплану УСРР.

Раднарком УРСР 11 жовтня 1924 р. ухвалив рішення про утворення Молдавської АРСР і виніс його на затвердження сесії ВУЦВК. [В ніч на] 12 жовтня 1924 року 3 сесія ВУЦВК VIII-го скликання прийняла, схвалену ЦК РКП (б) і РНК СРСР, постанову про утворення Автономної Молдавської СРР (АМСРР).Постанова ВУЦВК № 280 від 12 жовтня 1924 року «Про утворення Автономної Молдавської СРР» Наступного 1925 року на I Всемолдавському з'їзді Рад 19-23 квітня в Балті були встановлені кордони автономії та прийнята конституція, затверджена IX Всеукраїнським з'їздом Рад 10 травня того ж року. Відповідно до прийнятої конституції, почалося формування органів управління республікою і органів місцевого самоврядуванняIon Nistor. Vechimea aşezărilor româneşti dincolo de Nistru. — Bucureşti: Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului, Imprimeria Naţională, 1939. — P. 22. . Внутрішній поділ Молдавської АСРР на 01.01.1925 р. ще не встановлено.

Справжнім господарем у новоствореній автономії був Котовський — поза очі її називали «республікою Котовія». Наступного року «занадто самостійного» командира застрелили за нез'ясованих до кінця обставин.

Але й після смерті Котовського автономія продовжила своє існування, оскільки ЦК РКП(б) продовжував розглядати її як засіб політичного тиску на Румунське королівство. Радянське керівництво намагалося підкреслити відмінності між румунами і мешканцями лівобережжя Дністра. в автономії почалася кампанія по самоідентифікації молдаван як окремого народу.

Постанова про створення АМРСР містила пункт, в якому ставилося завдання «розвинути молдавську літературну мову на основі народної мови лівобережжя Дністра». Взявся за це молодий лінгвіст Леонід Мадан — бесарабець за походженням, випускник Київського університету. Була розроблена молдовська абетка на основі кирилиці. Мадан відкинув «ревізіоністську» ідею трохи підрихтувати діалект румунської, яким розмовляли в Бесарабії. Він саме творив, творив завзято, калькуючи або прямо запозичуючи слова з російської — за підрахунками дослідників словник нової мови поповнився щонайменше п'ятьма тисячами «винайдених» таким чином слів.

Водночас завдяки розгорнутій кампанії «молдовенізації» було дано поштовх розвитку культури, були відкриті нові навчальні заклади з вивченням мови. Якщо 1917 року на лівоборежжі Дністра 80 % населення були безграмотні, то до 1937 року в республіці таких залишилося лише 3 %. До моменту утворення АМСРР в ній існувало всього 11 шкіл з молдовською мовою навчання, а до 1939 року їх чисельність зросла до 135Репин В. В. Территориальный спор о Бессарабии во взглядах Советской и Румынской политических элит (1918—1934 гг.) // Ставропольский альманах Российского общества интеллектуальной истории. — Ставрополь, 2004. — № 6 (специальный) .

Колективізація та голодомор в Автономній Молдавській СРР На початку 1920-х років ще на території майбутньої Молдавської автономії була проведена аграрна реформа, завдяки якій багато хто з селян отримали землю. Виникла низка нових сіл в Дубоссарському, Кам'янському та Рибницькому районах. В ту ж чергу ті селяни, у яких була вилучена ця земля, зазнали репресій з боку владиMoraru A. Istoria românilor. Basarabia şi Transnistria (1812—1993). — Chişinău, 1995. — P. 229. .

Керівництво Радянського Союзу планувало завершити колективізацію в АМСРР до весни 1932 року. Для цього 1929 року почалося повторне виселення заможних селян до Сибіру, Архангельської області, на Соловецькі острови та на Нову Землю. В процесі розкуркулення у селян вилучали приватне майно, землю, частину врожаю. Все це на початку 1930-х років стало однією з основних причин голоду і втечі селян із АМСРР до Румунії, а також виїзду в інші регіони СРСРNegru E. Politica de cadre în R.A.S.S.M. // Demistificarea sau remistificarea istoriei. Materialele Dezbaterilor Naţionale. — Chişinău, 2000. P. 93. Під час голодомору на території АМСРР померло від голоду 20 тисяч осіб (щонайменше 18 000 селян, особливо з районів Дубесарів, Григоріополя, Ананьєва та БалтиDin istoria Transnistriei, din cele mai vechi timpuri până în 1940, Chişinău, Civitas, 2001, p. 334-335). За даними румунської преси того часу, стільки ж осіб зробили спробу втекти до Румунії, при цьому частина з них була затримана або розстріляна при спробі перетнути ДністерСоциалистическая индустриализация национальных республик ; щонайменше бл. 4500 осіб вдалося переправитися через Дністер і сховатися в Румунії, а інші, менш щасливі, були розстріляні радянськими прикордонниками. Найбільшим інцидентом під час втечі населення АМСРР в Румунію став розстріл радянськими прикордонниками 40 осіб, які намагалися перетнути Дністер по льоду біля Оланешського лісуОжог И. А., Шаров И. М. Краткий курс лекций по истории румын. Новейшая история.  — 1992. . Цей випадок широко обговорювали в європейських ЗМІ, проте радянська влада приховали цей факт від громадськості. Також влада приховувала дійсну кількість померлих від голоду, як і факти померлих від голоду в УРСР.Галущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.) http://holodomor-era.history.org.ua/item/0000017

Латиністи та самобутники На початку 1930-ті років зародився новий молдовський національний рух — самобутництво. 1932 року керівництво АМСРР отримало наказ від ЦК КП(б)У перевести молдовську мову з кириличного алфавіту на латиницю, — 2 лютого 1932 року Бюро Молдавського обкому КП(б)України ухвалило постанову про переклад молдавської мови на латинську графіку. Молдовські політики-самобутники, що боялися посилення румунського впливу в республіці, бойкотували директиву. Ті чиновники і громадські діячі, які протистояли їм і наполягали на введенні латиниці, отримали назву «латинізатори». Латинізатори вважали створення молдовської мови і введення в ужиток молдаван нових слів помилковим рішенням. У ході протистояння поміж самобутниками і латинізаторами 1932 року молдовська абетка все ж була змінена. До 1938 році молдовська мова стала подібною до румунської. Відразу після переведення молдовської мови на латиницю в керівництві автономії були проведені кадрові перестановки, і до влади прийшли прихильники румунської культури. Постійна боротьба між цими рухами привернула увагу вищих органів НКВС СРСРГалущенко О. С. Борьба между румынизаторами и самобытниками в Молдавской АССР (30-е годы). . 1934 року на самобутників було заведено низку кримінальних справ. Частина урядовців були арештовані, що дало перевагу латинізаторам. 27 лютого 1938 року молдовська мова була знову переведена на кирилицю, також почалося перевидання шкільних підручників і перехід всіх періодичних видань на нові норми правопису.Вісті ЦВК Рад … депутатів УРСР, 1938, № 129 (5319), 8 червня, с. 4.Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 282 (5772), 11 грудня, с. 4.

Репресії Наприкінці 1930-х років в МАРСРі були проведені репресії, що торкнулися на цей раз в основному керівників автономії і чиновників. Головним звинуваченням, яке пред'являли чиновникам, була співпраця з владою королівської Румунії і прояв націоналізму. Достовірна кількість мешканців автономії, які зазнали сталінських репресій, станом на 2007 рік не встановлено. У ці роки було розстріляно близько 5500 осіб (не менше 4913 осібGheorghe Ghimpu, „Ani de genocid”, în Literatura şi Arta, 11 iunie 1998, p.2. Apud Elena Postică, Cartea Memoriei, vol. 1, p. VI. Despre epurările în rândul scriitorilor, vezi Petru Negură, Ni héros, nu traîtres. Les écrivains moldaves face au pouvoir sous Staline, Paris, L’Harmattan, 2009, p. 167-180.). Всього в 1930—1940-ві роки на території Молдови (автономної і союзної республік) було репресовано і засуджено, за різними оцінками, 75—81 тисяч мешканців, з яких 51 542 депортовалиГалущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.). — Кишинев: Типография Академии Наук Республики Молдова, 2001. — С. 49. — ISBN 9975-62-060-4 .

Географія та внутрішній устрій

Географічне розташування та адміністративний поділ Межі молдавської автономії були встановлені на з'їзді 1925 року у Балті. Згідно з ухваленим рішенням, Автономна Молдавська СРР мала внутрішні кордони з Могильовською, Тульчинською, Первомайською і Одеською округами, а після розформування округ та утворення областей — з Одеською та Вінницькою областями. На заході і південному заході вона межувала з Румунією, кордон проходив по річці Дністер, хоча при створенні автономії радянською владою було заявлено про те, що межі АМСРР проходитимуть по річках Прут і Дунай. Таким чином до складу автономії формально включалася і Бессарабія, яка у той час перебувала у складі Румунського королівства. СРСР претендував на цю територію, вважаючи її незаконно окупованою. — P. 343.