Карл-Гайнц Бірнбахер (; 26 травня 1910, Філлах — 5 грудня 1991, Філлах) — німецький офіцер, корветтен-капітан крігсмаріне, контрадмірал бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 1 квітня 1930 року вступив в 2-й корабельний кадрований батальйон на Балтиці. Освіту здобув на навчальному судні «Ніобе», легкому крейсері «Емден» і гідрографічному судні «Метеор». 2 грудня 1934 року направлений для проходження служби на броненосець «Адмірал Шеер». Закінчив торпедні курси в Фленсбурзі (1935) і курси операторів катапульт, після чого переведений на легкий крейсер «Карлсруе». У вересні 1936 року переведений в 1-шу флотилію торпедних катерів командиром катера S-7 (потім — S-14). З жовтня 1937 року — вахтовий офіцер на ескадрених міноносці «Леберехт Маас».
З початком Другої світової війни брав участь в операціях в Північному морі. 1 грудня 1939 року призначений командиром 1-ї флотилії торпедних катерів. Його флотилія відзначилася під час операції «Везерюбунг» і військових дій біля берегів Норвегії. 31 серпня 1942 року переведений в розпорядження керівника торпедних катерів, а 19 жовтня 1942 року призначений 1-м офіцером на ескадрений міноносець Z-23. З 11 серпня 1943 року — командир ескадреного міноносця Z-25, з 1 грудня 1943 року — Z-24. 25 серпня 1944 року есмінець під час авіанальоту отримав важкі пошкодження і затонув в Ле-Вердоні. Після цього Бірнбахер був включений в нашвидку сформовані з моряків зведені сухопутні частини і призначений командиром морського батальйону «Нарвік», який брав участь в обороні Південної Жиронди. У квітні 1945 року взятий в полон французькими військами. У жовтні 1947 року звільнений.
У 1956 році вступив на службу в бундесвер і призначений командиром військово-морського опорного пункту в Куксгафені. З 1959 року — командир ескадреного міноносця Z-1. У 1960 році призначений командувачем торпедними катерами, а в 1953 році — виконувачем обов'язки командувача флотом. З 1967 року — командувач військово-морськими силами в Північному морі і командувач ВМС НАТО в Північному морі. У 1970 році вийшов у відставку.
Звання
Морський кадет (9 жовтня 1930) Єфрейтор (1 квітня 1931) Фенріх-цур-зее (1 квітня 1932) Обермат (1 липня 1932) Оберфенріх-цур-зее (1 квітня 1934) Лейтенант-цур-зее (1 жовтня 1934) Оберлейтенант-цур-зее (1 червня 1936) Капітан-лейтенант (1 квітня 1939) Корветтен-капітан (1 квітня 1943) Фрегаттен-капітан (16 серпня 1956) Капітан-цур-зее (18 вересня 1960) Адмірал флотилії (7 серпня 1963) Контрадмірал (2 жовтня 1968)
Нагороди
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (20 вересня 1939) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (20 грудня 1939) Залізний хрест 2-го класу (9 квітня 1940) 1-го класу (20 квітня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (15 травня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста (17 червня 1940) Нагрудний знак торпедних катерів (16 грудня 1940) Відзначений у Вермахтберіхт (9 березня 1941) Орден Хреста Свободи 3-го класу (4 листопада 1941) Німецький хрест в золоті (10 листопада 1942) Нагрудний знак есмінця (27 квітня 1943) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1970) Почесний член Морського товариства фрегаттен-капітана Петера-Піркама (Філлах)
Література
Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Примітки