Вю́ртемберзьке ге́рцогство (; ) — у 1495–1803 роках герцогство в Південній Німеччині, у Вюртемберзі, зі столицею в Штутгарті. Займало терени сучасної області Вюртемберг в Німеччині, в басейні річки Неккар. Засноване на базі Вюртемберзького графства у складі Священної Римської імперії. Було одним із найбільших в імперії. Входило до Швабського округу. Керувалося герцогами з Вюртемберзького дому. У 1519–1534 роках тимчасово анексоване Австрійським ерцгерцогством. Сильно постраждало в ході Тридцятирічної війни. У XVII—XVIII ст. відбило ряд французьких вторгнень. Було постійною ареною австрійсько-французького протистояння. 1802 року зазнало поразки від Франції, але отримало від Наполеона статус курфюрства. Останнє було перетворено на королівство 1806 року.
Історія Набуття статусу Завдяки Мюнзінгенському договору від 14 грудня 1482 року Вюртемберг відновив єдність, яку втратив 40 років тому, шляхом поділу Вюртемберзького дому на Штутгартську та Урахську гілки. Це відновлення єдності було справою графа Еберхарда I спільно зі станами.
На Вормському рейхстазі 21 липня 1495 року графство Вюртемберг було зведено до статусу герцогства, об'єднавши раніше розрізнену сукупність територій та володінь, що належали Вюртемберзькому дому, у неподільний імперський лен, який супроводжувався додатковим титулом герцога Текського та імперським прапором. Колишні аллодіальні володіння Вюртембергів також стали частиною нового імперського лену. Втім деякі території Вюртемберга залишалися під владою короля Богемії, курфюрста Пфальца та ерцгерцога Передньої Австрії. У разі зникнення Вюртемберзького дому по чоловічій лінії герцогство мало повернутися до Священної Римської імперії. 11 листопада 1495 року герцог Еберхард I підписав земельний статут герцогства, копії якої були надіслані до всіх адміністративних установWolfgang Wüst: Landesordnungen., Online bei leo-bw.
Криза влади та іноземне панування Перші п'ять десятиліть новоствореного герцогства характеризувалися політичною турбулентністю через проблематичні характери двох герцогів, що занурило Вюртемберг і його правлячу родину в кризу, яка кілька разів загрожувала їхньому існуванню. Нового герцога Еберхард II було скинуто рішенням ландтагу у 1498 році лише після двох років протистояння зі станамиH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 54. Його наступником став небіж останнього — ще неповнолітній герцог УльріхH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 53. Втім фактична влада опинилося з ландгофмейстера Вольфганга фон Фюрстенберга, що проводив прогабсбурзьку політику. В рамках неї 1499 року відправив військову допомогу імператорові Максиміліану I під час його війни зі Швейцарською конфедерацією.
1504 року герцог Ульріх, що перебрав повноту влади у 1503 році втрутився у Війну за ландсгутську спадщину на боці свого майбутнього тестя, герцога Альбрехта IV, і очолив вюртемберзьку армію проти Пфальца. На знак подяки отримав графство Левенштайн і панство ГайденгаймH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 60. Втім марнотратний спосіб життя герцога призвів до того, що у 1514 році дефіцит бюджету становив 70 % доходів. В тому ж році, готуючи до війни проти Франції на боці імператора впровадив надзвичайні податки, зокрема впровадив податки в Штутгарті та Тюбінгені на м'ясо, вино та крупи. Це спровокувало селянські та міські повстання (відомі як повстання «Бідного Конрада»), внаслідок чого герцог вимушен був підти на поступкиH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 61. Вже у 1515 року жостоке ставлення до своєї дружини призвело до конфлікту з Баварським герцогством і власною знаттюH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 62. 1 жовтня 1516 року імператор Максиміліан I наклав на герцога Ульріха імперську опалу після того, як той відмовився передати уряд Вюртемберга радникам на 6 років. Проте герцог суворими діями зумів зміцнити свою владу в державі, фактично обмеживши вплив станів. Після смерті імператора Максиміліана 1519 року герцог Ульріх скористався уявним вакуумом влади в імперії, щоб обложити та окупувати імперське місто Ройтлінген, яке він мав намір приєднати для герцогства. Втім у квітні 1519 року, баварський герцог Вільгельм IV вирушив з військами Швабського союзу, вигнавши герцога Ульріха. Вюртембергом став керувати Швабський союз.
6 лютого 1520 року Швабський союз передав герцогство Габсбургами в обмін на 220 тис. гульденів для покриття військових витрат. 5 березня 1520 року 15 прелатів та 41 місто (ландтаг) Вюртемберга вітали імператора Карла V як нового герцога в особі його особистого секретара Максиміліан ТрансильванаE. Müller: Kleine Geschichte Württembergs. 1963, S. 111. У 1522 році імператор призначив свого брата Фердинанда новим регентом герцогстваH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 64. Намісники останнього — Вільгельм Вальдбург-Траухбурзький (1521–1525), Георг III Вальдбурзький (1525–1531) та Філіп Пфальц-Нойбурзький (1531–1534) — здійснювали фактичну владу у Вюртемберзі. Правління Габсбургів через намісників дозволило Вюртемберзьким станам чинити сильний вплив на політику. У 1521 і 1525 роках Ульріх невдало намагався відвоювати Вюртемберг, спираючись на допомогу Французького королівства. У 1525 році герцогство зацепила Селянська війна. 2 травня 1525 року повсталі селяни («Селянський Георгій») були переможені військами Швабського союзу у битві при Бьоблінгені. Участь Вюртемберга в безладді Селянської війни ще більше збільшила борги країни.
Щоб не дати Габсбургам відібрати у нього графство Монбельяр, Ульріх залишив його своєму зведеному братові Георгу в 1526 році, який пізніше заснував там правлячу гілку Вюртемберзького домуH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 66. За цим Ульріх рушив до двору ландграфа Філіпа Гессенського, де долучився до ідей Реформації. За фінансової підтримки останній французького короля Франциска I та імперського міста Страсбург спорядив гессенську армію, яка 12 травня і 13 травня 1534 року. у битвах під Нордгаймом і при Лауфені завдала поразки Габсбургам, внаслідок чого Ульріх згідно з Кааденським договором від 29 червня 1534 року зміг повернути собі владу в герцогстві (але як васал Австрії). Герцог Ульріх наказав провести в країні Реформацію, як типовий приклад княжої реформації. Він робив це не з власного переконання, а з чистого розрахунку на владу, оскільки був у таборі протестантських князів і був у великому боргу перед ландграфом ГессенаE. Müller: Kleine Geschichte Württembergs. 1963, S. 117. Він вжив жорстких заходів проти аристократів та міських патриціїв, які були прихильниками Габсбургів і католицтва, внаслідок чого відбулася їхня міграція. Їх замінили новоприбулі протестанти, переважно з навколишніх імперських міст і лютеранського Гессену.
1536 року Вюртемберг приєднався до Шмалькальденського союзуD. Mertens: Württemberg. In: Handbuch der baden-württembergischen Geschichte. Band 2, 2000, S. 107. Після Шмалькальдської війни і протестантських князів, імператор Карл V також окупував Вюртемберзьке герцогство на основі Гейльброннського договору від січня 1547 року. Герцог Ульріх був викликаний до Ульма, де йому довелося стати на коліна і зректися протестантської віриE. Müller: Kleine Geschichte Württembergs. 1963, S. 118. Через Аугсбурзький інтерим 1548 року кілька сотень протестантських пасторів у Вюртемберзі було звільнено, а монастирі відновленоVolker Press: Herzog Ulrich. In: 900 Jahre Haus Württemberg. Stuttgart 1984, S. 133.
Мирний період З початку правління герцога Христофа Вюртемберг пережив тривалий період миру, який тривав понад сім десятиліть. Правління Христофа зміцнило герцогство завдяки ґрунтовній програмі реформ. 1552 року долучився до Пассауського договору, яким було скасовано інтерим і підтверджено Аугсбурзьке сповіданняLandesmuseum Württemberg (Hrsg.): Christoph 1515–1568. Ein Renaissancefürst im Zeitalter der Reformation. Ulm 2015, S. 20. Спадщиною правління герцога Христофа стало перетворення Вюртемберга з середньовічної території на територіальну державу раннього Нового часу.
Продовжив цю політику герцог Людвіг I. Він підписав Формулу Злагоди 1577 року та Книгу злагоди 1580 року. Як переконаний протестант, герцог підтримував державну церкву Вюртемберга та сприяв її розвитку. У багатьох селах Вюртемберга було засновано школи. Герцог дуже цікавився регіональною історією, а також мистецтвом та теологією. 1593 року після смерті Людвіга влада перейшла до бічної лінії Вюртемберзького дому — Вюртемберг-Монбельяр. Герцогом став Фрідріх IH. Schukraft: Kleine Geschichte des Hauses Württemberg. 2006, S. 79. У 1599 році, за допомогою свого радника Маттеуса Енцліна йому вдалося покінчити з австрійською зверхністю, яке існувало з 1534 року, і перетворити герцогство знову на імперське володіння. Це вимагало виплати 400 тис. гульденів, які взяв на себе станиB. Wunder: Kleine Geschichte des Herzogtums Württemberg. 2009, S. 104. Договір обумовлював, що якщо Вюртемберзький дім припинеться за чоловічою лінією, спадкоємство Габсбургів у Вюртемберзі все ще гарантувалося.
Під час правління Фрідріха I територія герцогства ще більше розширилася за рахунок Бад-Лібензелль, Альтенштайг і Клостеррайхенбах у північному ШварцвальдіB. Wunder: Kleine Geschichte des Herzogtums Württemberg. 2009, S. 105. В обмін на надання коштів Генріху III, королю Наварри, в його боротьбі за французьку корону герцог Вюртемберзький отримав під заставу управління Алансонським герцогством з 1605 по 1612 рікB. Wunder: Kleine Geschichte des Herzogtums Württemberg. 2009, S. 109.
1608 року новий герцог Йоганн Фрідріх був одним з ініаторів Протестанської унії в якості противаги Католицького союзу, який засновувало Баварське герцогство. Разом з тим з часом Тридцятирічної війни герцог не виступив на боці інших протестанських князів. Залишався нейтральним у конфлікті між королем Фрідріхом Віттельсбахом та імператором Фердинандом II через небажання лютеранських станів підтримувати кальвіністаE. Müller: Kleine Geschichte Württembergs. 1963, S. 134. 1620 року з останнім уклав договір про нейтралітет.
Участь у Тридцятирічній війні У 1628 році владу перебрав Ебергард III, якому було лише 14 років, тому регентство спочатку взяв на себе дядько Людвіг Фрідріх. Через Едикт про реституцію, виданий імператором Фердинандом II 6 березня 1629 року, Вюртемберг втратив третину своєї території. Едикт, який зустрів запеклий опір протестантських князів Священної Римської імперії і призвів до вступу Швеції у війну у 1630 році, щоб допомогти протестантським князям, що перебували в облозі, проти католицького імператора. У 1631 році канцлер Якоб Леффлер долучив Вюртемберг до союзу зі шведами, а новий регент Юліус Фрідріх Вайльтінгенський спробував порушити положення Едикту про реституцію у Вишневій війні, що не принесла значної користі герцогству, окрім захоплення 1633 року міста Ротвайль. Невдовзі Вюртемберг доєднався до Гайлбронського союзу, але вже 1634 року у битві при Нердлінгені практично уся вюртемберзька армія загинула, що зробило герцогство беззахістним перед вторгненням.
Вюртемберзькі території, які досі були відносно неушкоджені війною, тепер зазнали вторгнення імператорської армії. Ебергард III, оголошений повнолітнім у травні 1633 року, втік зі своїм двором до імперського міста Страсбург і залишив свої землі імперській окупаційній армії. Міста Вайблінген і Кальв було спалено, численні села — спустошено, а населення герцогства різко скоротилося. Лише Гоентвільська фортеця під командуванням Конрада Відергольта змогла утримуватися до кінця Тридцятилітньої війни і так і не була захоплена ворожими військами.