Ксеростомія, також відома як синдром сухого рота, — це сухість у роті, яка може бути пов'язана зі зміною складу слини, або зменшеним слиновиділенням, або не має визначеної причини.

Цей симптом дуже поширений і часто вважається побічним ефектом багатьох видів ліків. Він частіше зустрічається у людей похилого віку (в основному через те, що ця група, як правило, приймає кілька препаратів) і у осіб, які дихають ротом . Зневоднення, променева терапія із залученням зони слинних залоз, хіміотерапія та низка захворювань можуть спричинити зменшене слиновиділення (гіпосалівацію) або зміну консистенції слини, а отже, скаргу на ксеростомію. Іноді причина не може бути виявлена, а інколи ця скарга може бути психогенною.

Визначення Ксеростомія — це суб'єктивне відчуття сухості в роті, яке часто (але не завжди) пов'язане з гіпофункцією слинних залоз. Термін походить від грецьких слів ξηρός (Xeros), що означає «сухий» і στόμα (стома), що означає «рот». Лікарський засіб або речовина, що збільшує швидкість потоку слини, називається сіалогог.

Гіпосалівація — це клінічний діагноз, який встановлюється на підставі анамнезу та обстеження коли наявне об'єктивне зменшення виділення слини.

Гіпофункція слинних залоз визначається як будь-яке об'єктивно демонстративне зниження загального слиновиділення / або слиновиділення окремих залоз.

Нестимульована швидкість загального слиновиділення у нормальної людини становить 0,3–0,4 мл на хвилину, показник нижче 0,1 мл/хв є значуще аномальним. Стимульоване слиновиділення менше 0,5 мл на залозу за 5 хвилин або менше 1 мл на залозу за 10 хвилин вважається зменшеним.

Термін суб'єктивна ксеростомія іноді використовується для опису симптому за відсутності будь-яких клінічних доказів сухості.

Ксеростомія також може бути наслідком зміни складу слини (від серозної до слизової). Дисфункція слинних залоз — це загальний термін наявності ксеростомії, гіпосалівації слинної залози та гіперсалівації.

Ознаки та симптоми

Гіпосалівація може спричиняти такі ознаки та симптоми:

Карієс зубів (карієс, пов'язаний з ксеростомією) — без буферної дії слини руйнування зубів стає загальною ознакою і може прогресувати набагато агресивніше, ніж це було б у іншому випадку («нестримний карієс»). Можуть уражатися поверхні зубів, які зазвичай не страждають, наприклад, карієс шийки та карієс на кореневій поверхні. Це часто спостерігається у пацієнтів після променевої терапії із залученням основних слинних залоз, що отримало назву «променевий карієс». Тому важливо, щоб будь-які засоби, що використовуються для боротьби з симптомами сухості у роті, не містили цукру, оскільки наявність цукру в роті підтримує ріст бактерій, внаслідок чого утворюється кислота та розвивається карієс. Кислотна ерозія. Слина діє як буфер і допомагає запобігти демінералізації зубів. Оральний кандидоз — втрата антимікробної дії слини також може призвести до опортуністичної інфекції видами Candida . Висхідний (гнійний) сиаладеніт — інфекція основних слинних залоз (зазвичай привушної залози), яка може рецидивувати. Це пов'язано з гіпосалівацією, оскільки бактерії здатні потрапляти в систему проток проти зменшеного потоку слини. Може з'являтися набряк слинних залоз навіть без гострої інфекції, можливо викликаний аутоімунним ураженням. Дисгевзія — збочення смакового відчуття (наприклад, металевий смак) та дизосмія, збочення нюху. Неприємний запах з рота — можливо, через підвищену активність біоплівки на задньо-дорсальній поверхні язика (хоча дисгевзія може викликати скарги несправжнього галитозу за відсутності гіпосалівації). Синдром печіння в роті — печіння або поколювання в роті. Слина, яка здається густою або такою, що містить тяжі. Слизова, яка здається сухою. Нестача слини на дні рота під час огляду. Дисфагія — утруднене ковтання та жування, особливо при вживанні сухої їжі. Під час їди їжа може прилипати до слизової. Прилипаня язика до піднебіння, що викликає шум клацання під час мовлення, або злипання губ. Рукавички або зубне дзеркало можуть прилипати до слизової. Складчастий язик з атрофією ниткоподібних сосочків і часточковим, еритематозним виглядом язика. Слину не можна «видоїти» (із зусиллям) з привушної протоки . Утруднене носіння протезів, наприклад, при ковтанні чи розмові. Можуть бути генералізована болючість слизової оболонки та виразки ділянок, охоплених протезом. Подразненість рота та мукозит ротової порожнини. Помада або їжа можуть прилипати до зубів. Потреба у частому питті напоїв під час розмови або їжі. Сухі, болючі і потріскані губи та кути рота. Спрага.

Однак іноді клінічні прояви не корелюють з суб'єктивними симптомами. Наприклад, людина з ознаками гіпосалівації може не скаржитися на ксеростомію. І навпаки, людина, яка повідомляє про ксеростомію, може не виявляти ознак зниженого виділення слини (суб'єктивна ксеростомія). В останньому сценарії часто зустрічаються інші ротові симптоми, що свідчать про оральну дизестезію («синдром печіння рота»). Деякі не ротові симптоми можуть виникати разом з ксеростомією.

До них належать:

Ксерофтальмія (сухість очей). Нездатність плакати. Затуманений зір. Фотофобія (непереносимість світла). Сухість інших слизових, наприклад, носової, гортанної та / або генітальної. Відчуття печіння. Свербіж або відчуття «піску». Дисфонія (зміни голосу).

Можуть бути й інші системні ознаки та симптоми, якщо є основна причина, наприклад , синдром Шегрена наприклад, біль у суглобах через супутній ревматоїдний артрит .

Диференціальний діагноз Диференціальний діагноз гіпосалівації суттєво перегукується з таким при ксеростомії. Зниження вироблення слини до приблизно 50 % від нормального нестимульованого рівня зазвичай призводить до відчуття сухості в роті. Змінений склад слини також може бути причиною ксеростомії.

Фізіологічні Слиновиділення знижується під час сну, що може призвести до минущого відчуття сухості у роті при прокиданні. Воно зникає при їді, питті або гігієні ротової порожнини. Коли воно поєднане з галітозом, іноді це називають «ранковим диханням».

Сухість у роті також є звичайним відчуттям у періоди тривоги, ймовірно, через посилений симпатичний вплив. Як відомо, зневоднення спричиняє гіпосалівацію — результат намагання організму зберегти рідину.

Фізіологічні вікові зміни тканини слинних залоз можуть призвести до помірного зменшення виділення слини та частково пояснити збільшення поширеності ксеростомії у літніх людей. Однак, вважається, що поліпрагмазія (одночасне призначення багатьох лікарських засобів) є основною причиною в цій групі. Значущого зниження слиновиділення тільки через старіння, зазвичай, не спостерігається.

Дія лікарських засобів Таблиця 1 — Ліки, пов'язані з ксеростомією Психоактивні препарати, такі як антидепресанти, опіати та антипсихотичні засоби Антигіпертензивні засоби Бронхолітики Інгібітори протонної помпи Антигістамінні препарати Діуретики Протипухлинні Крім фізіологічних причин ксеростомії, найпоширенішою причиною є ятрогенія. Ліки, які, як відомо, викликають ксеростомію, можна назвати ксерогенними. Понад 400 препаратів пов'язано з ксеростомією, деякі з них перераховані в таблиці 1. Хоча ксеростомія, викликана лікарськими засобами, зазвичай оборотна, показання, за якими призначають ці ліки, часто є хронічними. Ймовірність виникнення ксеростомії збільшується відносно загальної кількості прийнятих медикаментів, незалежно від того, є окремі ліки ксерогенними чи ні. Відчуття сухості, як правило, починається незабаром після початку прийому ліків, або після збільшення дози. Зазвичай за цю дію відповідальні антихолінергічні, симпатоміметичні або сечогінні препарати.

Синдром Шегрена Ксеростомія може бути викликана аутоімунними станами, які пошкоджують клітини, що виробляють слину. Синдром Шегрена є одним із таких захворювань, і він пов'язаний із симптомами, включаючи втому, міалгію та артралгію . Хвороба характеризується запальними змінами вологопровідних залоз у всьому організмі, що призводить до зменшення виділень із залоз, які виробляють слину, сльози та інші виділення по всьому організму. Первинний синдром Шегрена — поєднання сухих очей та ксеростомії. Вторинний синдром Шегрена є ідентичним первинній формі, але з додаванням комбінації інших захворювань сполучної тканини, таких як системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит .

Целіакія Ксеростомія може бути єдиним симптомом целіакії, особливо у дорослих, які часто не мають явних травних симптомів.

Радіотерапія Променева терапія раку голови та шиї (включаючи брахітерапію раку щитоподібної залози), де слинні залози розташовані поблизу або в межах поля опромінення, є ще однією основною причиною ксеростомії. Дози опромінення 52 Гр є достатніми, щоб викликати важке порушення слиновиділення. Променева терапія раку органів порожнини рота, як правило, включає дозу до 70 Гр, часто застосовується разом з хіміотерапією, яка також може мати згубний вплив на вироблення слини.

Синдром Сікка «Сікка» просто означає сухість. Синдром Сікка не є специфічним станом, і існують різні визначення, але цей термін може описувати сухість порожнини рота та очей, що не викликається аутоімунними захворюваннями (наприклад, синдром Шегрена).

Інші причини Сухість у роті також може бути викликана диханням через рот зазвичай спричиненим частковою закупоркою верхніх дихальних шляхів . Приклади включають крововилив, блювання, діарею та гарячку .

Алкоголь може бути причетним до причини захворювань слинних залоз, захворювань печінки або зневоднення.

Куріння — ще одна можлива причина. Можуть бути задіяні інші наркотичні засоби, такі як метамфетамін, каннабіс, галюциногени, або героїн .

Гормональні порушення, такі як погано контрольований діабет, хронічна реакція трансплантата проти хазяїна або мале споживання рідини у людей, які проходять гемодіаліз через порушення функції нирок, також можуть спричинити ксеростомію через зневоднення.

Ксеростомія може бути наслідком зараження вірусом гепатиту С (HCV). Рідкісною причиною дисфункції слинних залоз може бути саркоїдоз .

Інфекція вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) / синдром набутого імунодефіциту (СНІД) може викликати споріднене захворювання слинних залоз, відоме як синдром дифузного інфільтративного лімфоцитозу (DILS).

Діагностичний підхід Діагноз гіпосалівації ґрунтується переважно на клінічних ознаках та симптомах. Шкала Халлакомба може використовуватися для класифікації ступеня сухості. Також може бути визначена швидкість потоку слини в роті. Кореляція між симптомами та об'єктивними тестами слиновиділення (наприклад сіалометрія) є низькою.

Сіалометрія є простим і неінвазивним тестом що полягає у вимірюванні об'єму всієї слини, яку пацієнт виділяє протягом певного часу, (випльовує її в контейнер). Сіалометрія може оцінити стимульоване та нестимульоване слиновиділення. Стимульоване слиновиділення визначається за допомогою стимулятора, такого як 10 % лимонна кислота, що капають на язик, після чого збирають всю слину, яка стікає з одного з привушних сосочків протягом 5-10 хвилин. Нестимульоване слиновиділення в цілому більше корелює з симптомами ксеростомії, ніж стимульоване.

Сіалографія передбачає введення радіопрозорого барвника, такого як йод у протоку слинної залози. Вона може виявити закупорку протоки каменем. Сканування с використанням технецію використовується рідко.

До інших методів візуалізації, які можуть бути використані, належать рентген грудної клітки (щоб виключити саркоїдоз), ультрасонографія та магнітно-резонансна томографія (для виключення синдрому Шегрена чи пухлини). Мала біопсія слинної залози, зазвичай береться з губи. Вона може бути проведена, якщо є підозра на органічне захворювання слинних залоз. Для виключення низки можливих причин можуть бути залучені аналізи крові та аналіз сечі. Для дослідження ксерофтальмії може бути показано тест Ширмера. Також може бути проведене дослідження за допомогою щілинної лампи .

Лікування