Беатриса Прованська (; 1229 — 23 вересня 1267) — графиня Провансу і Форкальк'є у 1245—1267 роках. Дружина Карла I Анжуйського.

Життєпис Походила з Барселонського дому. Молодша донька Раймона Беренгера IV, графа Провансу і Форкальк'є, та Беатриси Савойської. Народилася 1229 року. 1238 року її оголошено спадкоємицею трону, оскільки у батька не було синів. З цього часу розгорнулася дипломатична боротьба між Німеччиною, Францією і Арагоном щодо укладання шлюбу Беатрис з представниками правлячих домів Гогенштауфенів, Капетингів або Династії Белло відповідно.

Після смерті батька в 1245 році Беатриса була оголошена графинею Провансу і Форкальк'є. Під тиском Франції та папи римського Інокентія IV Беатриса 1246 року вийшла заміж за брата французького короля — Карла Анжуйського. Останній оружно змусив противників цього шлюбу — Хайме I, короля Арагону, і Раймунда VII, графа Тулузи, відступити. Разом з тим було домовлено, що у випадку відсутності у Беатриси дітей усі володіння має успадкувати її сестра Санча, а потім спадкоємцем ставав Хайме I.

Беатриса разом з чоловіком невдовзі перебралася до графства Анжу. Невдовзі прованська знать виступила проти чоловіка Беатриси, який фактично перебрав владу в підвладних їй графствах. 1248 року супроводжувала чоловіка в Сьомому хрестовому поході. Тут спочатку була на Кіпрі, потім біля Дамієтти, зрештою в Акрі. Звідси з чоловіком вирушила до імператора Фрідріха II Гогенштауфена, який перебував в Неаполі просити надати допомогу королю Франції, але той відмовився. Слідом за цим Беатриса з чоловіком рушила до Ліона.

Коли вони повернулися до Провансу в 1251 році, вибухнув відкритий бунт, підживлений матір'ю Беатриси, яка вважала, що її зять обмежив її права у Провансі. Але 1252 року заколот було придушено. 1254 року Беатриса з чоловіком перебралася до Парижу, куди вже прибув з Палестини французький король Людовик IX. Тут вступила у конфлікт зі своїми сестрами, що були невдоволені заповітом їх батька. 1259 року заохотила чоловіка погодитися на пропозицію папи римського Олександра IV відібрати в Манфреда Гогенштауфена Сицилійське королівство (за деякими відомостями Беатрису спонукало бажання зрівнятися у статусі зі своїми сестрами). Беатриса допомагала чоловікові Карлу в збиранні війська, заклавши свої коштовності. 1266 року стала королевою Сицилії, але померла вже 1267 року в місті Ночера-Інферіоре.

Родина Чоловік — Карл I, король Сицилії, граф Анжуйський.

Діти: Людовик (1248) Бланка (1250—1269), дружина Роберта III де Дамп'єра, графа Фландрії Беатриса (1252—1275), дружина Філіппа І де Куртене, імператора Латинської імперії Карл (1254—1309), 2-й король Неаполю Філіпп (1256—1277), князь Ахейський, одружений з Ізабеллою де Віллардуен Роберт (1258—1265) Ізабела (1261—1303), дружина Ласло IV Арпада, короля Угорщини

Генеалогія

Примітки

Джерела Davin, Emmanuel (1963). «Béatrice de Savoie, Comtesse de Provence, mère de quatre reines (1198—1267)». Bulletin de l'Association Guillaume Budé. n°2 juin. Johnstone, Hilda: France: the last Capetians, in: History of the Medieval World, vol. VI, 1999, pp. 569—607. Thierry Pécout, " Celle par qui tout advint: Béatrice de Provence, comtesse de Provence, de Forcalquier et d'Anjou, reine de Sicile (1245—1267) ", Mélanges de l’École française de Rome — Moyen Âge, nos 129-2, 2017