Микола Автономович Бо́ндарєв (22 травня 1907, Вербове — 1976, Куйбишев) — російський радянський театральний режисер і педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1952 року. Чоловік драматурга Єлизавети БондарєвоїНиколай Бондарев / Кино-театр. ру. .
Життєпис Народився 22 травня 1907 року в селі Вербовому (нині Тульчинський район Вінницької області, Україна).
У 1937 році приїхав до Курська, де у Курському драматичному театрі розпочав режисерську діяльність під керівництвом головного режисера театру Олександра Каніна. 1940 року закінчив Московський театральний інститут.
Після німецько-радянської війни, у 1945 році, повернувся до Курського драматичного театру і вже як головний режисер і пропрацював у ньому до 1949 року. Працював у театрах Бузулука, Чкалова, Ташкента. Був режисером Приморського крайового театру драми.
У 1954—1957 роках та у 1959—1962 роках був режисером Саратовського академічного драматичного театру, згодом — педагог студії при цьому ж театрі та театрального факультету Саратовської державної консерваторії. Серед його учнів — Володимир Аукштикальніс, Борис Дмитрієв, Лариса Хромова.
В останні роки жив у Куйбишеві, де і помер у 1976 році. Похований у Самарі на 2-й лінії старої території цвинтаря «Рубіжного».
Постановки
Курський драматичний театр 1937—1941 «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра; «Таня» Олексія Арбузова; «Марія Тюдор» Віктора Гюго; «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера; 1945—1949 «Варвари» Максима Горького; «Камінний господар» Лесі Українки; «Великий государ» Володимира Соловйова; «Давним-давно» Олександра Гладкова. Саратовський драматичний театр «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1956); «Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського (1957); «Чайки над морем» Єлизавети Бондарєвої (1959); «Суперниці», «Кришталевий ключ», «Друзі мої» Єлизавети Бондарєвої; «Антоній та Клеопатра» Вільяма Шекспіра; «Барабанщиця» Афанасія Салинського; «Орфей спускається до пекла» Теннессі Вільямса; «Роки мандрів» Олексія Арбузова. </div> Примітки