Чернов Юрій Михайлович (, — , , Московська область) — російський радянський письменник, поет і журналіст, військовий кореспондент. Учасник німецько-радянської війни.
Життєпис Зустрів німецько-радянську війну в Одесі, звідки евакуйований морем до Севастополя разом із матір'ю та молодшим братом. У 1941 році добровольцем пішов до армії. Вступив до Серпуховського авіаційного училища (евакуйоване до Кизил-Орди). Звідти, не закінчивши курсу, у 1942 році пішов на фронт, зарахований до полку 120-міліметрових гаубиць і під Сталінградом тяжко поранений. У складі роти автоматників 1 Московської пролетарської дивізії брав участь у битві на Курській дузі. Друге поранення отримав у 1944 році під Вітебськом. Після цього поранення Чернова переведено із стрілецького полку до редакції фронтової газети «Бойова тривога» на посаду військового кореспондента. Третє поранення отримав у 1945 році в місті Велау.
У 1945 році опублікував книгу поем «Російський солдат» (спочатку поему «Російський солдат» опубліковано в газеті 3-го Білоруського фронту «Червоноармійська правда» під редакцією Твардовського). Вірші Юрія Чернова висічені на гранітній стелі в пам'ять про загиблих у Кенігсберзі 1200 радянських гвардійців. У 1961 році Чернов закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького. В архіві листів Самуїла Яковича Маршака зберігся лист знаменитого поета Юрію Чернову від 18 грудня 1961 роки (за № 338) з Нижньої Ореанди. У ньому Маршак висловив свої зауваження щодо книги віршів «Нічна зміна». З 1958 року Юрій Чернов — член Спілки письменників, а також багаторічний член редколегії всеросійського альманаху «Витоки». До своєї смерті Юрій Михайлович Чернов проживав у селищі Рибне Дмитровського району Московської області. Був почесним громадянином міста Дмитрова.
Твори
Російський солдат: Поеми. — М., 1945 Зошити молодості: Вірші. — М., 1948 Нічна зміна: Вірші. — 1961 Вірне серце Фрама: Повість для дітей. — М.:, 1973 Улюблений колір — червоний: Повість про В. Ногіна. — М., 1977 Доля висока «Аврори». — М.: Политиздат, 1980 Земля і зірки. — М., 1981 Бунтівний броненосець. — М., 1990. Юрій Долгорукий: Повісті. — М., 1995 Воля. Енергія. Талант. — М., 1999.. Мій Дмитров: Художньо-публіцистичний роман. Яке щастя — молодість душі: Вірші та поеми. — М.: Видавничий дім Вести, 2009 Рубіж слави: Вірші. Я в окопі поголився вперше: Вірші.
Родина
Донька — Наталія Юріївна Чернова (1955—2000), викладачка літератури. Її ім'я носить заснований нею у 1980 році народний літературний музей «Рядок, обірваний кулею» пам'яті поета Павла Когана в Дмитрівському рибопромисловому коледжі. Племінник — Ігор Чернов (народ. 1954), шахіст, учасник світового рейтингу FIDE.
Джерела
Аннинський Л. Людина тих років // Літературна газета. — 1960. — № 56. Маршак С. Я. Листи // http://www.s-marshak.org/ Інтерв'ю Юрія Чернова Неллі Петровій «Де чорнило і кров навпіл …» // Літературна газета. — 2010. — № від 31.03.-06.04. http://pobeda-mo.ru/userdata/1271075354.pdf Публікація про музей «Рядок, обірваний кулею» // http://www.dmitrovtv.ru/ru/news/586.html Некролог в Агентстві Новин Підмосков'я // http://www.mosoblpress.ru/mass_media/3/52/item130021/ Сайт музею «Рядок, обірваний кулею» // http://www.museum.ru/M2180