Доктрина Обами () — збірний термін, який часто використовують для опису одного чи кількох принципів зовнішньої політики 44-го президента США Барака Обами. Досі не існує одностайності щодо того, чи існувала якась конкретно артикульована доктрина Обами насправді.

Однак у 2015 році під час інтерв'ю New York Times Обама у відповіді на запитання журналіста коротко прокоментував тему наявності такої доктрини, зазначивши: «Ви запитуєте про доктрину Обами. Наша доктрина — ми братимемо участь, але водночас зберігатимемо за собою всі наші можливості».

На відміну від чітко окреслених концепцій зовнішньої політики інших американських президентів, таких як доктрина Монро, доктрина Трумена, доктрина Ніксона, доктрина Картера, доктрина Рейгана або доктрина Буша, доктрина Обами не є чітко визначеним вектором зовнішньої політики, який цілеспрямовано впроваджують органи виконавчої влади. Така нечіткість змушувала журналістів та политичних оглядачів регулярно виносити це питання на обговорення, а також аналізувати те, як саме можуть виглядати точні положення доктрини Обами.

Загальновизнаним орієнтиром для більшості з них є теза про те, що у своїй основі ця доктрина наголошує передусім на переговорах і співпраці, а не на конфронтації та просуванні одностороннього бачення світу. Дехто схвально оцінив таку зміну підходів у американській зовнішній политиці та відхід від доктрини Буша, якій приписували більш інтервенціоністський характер.

Критики односторонньої політики Обами (що проявлялося, наприклад, у цілеспрямованих ліквідаціях підозрюваних ворогів США), охоплюючи колишнього посла США в ООН Джона Болтона, називали її надміру ідеалістичною, наївною та такою, що потурала інтересам противників. Багато аналітиків звернули увагу на радикальний відхід «доктрини Обами» не лише від політики адміністрації Буша, а й від курсів багатьох інших американських президентів.

Деякі оглядачі вбачають публічно артикульовані основи доктрини Обами у промові, виголошеній ним у Вест-Пойнті у травні 2014 року, де він запевнив, що «Сполучені Штати застосовуватимуть військову силу в разі потреби в односторонньому порядку, коли цього вимагатимуть наші життєво важливі інтереси», однак щодо непрямих загроз чи гуманітарних криз США «повинні мобілізовувати партнерів, закликаючи до спільних дій».

Така доктрина «морального мультилатералізму», на думку деяких коментаторів, є відображенням зацікавленості Обами ідеями філософа Рейнольда Нібура, який підтримував інтервенціоністську зовнішню політику США, але водночас застерігав від надмірної зарозумілості та моральних ілюзій.

Період президентської виборчої кампанії Термін «доктрина Обами» увійшов у широкий обіг ще до початку його президентства — на етапі, коли він був лише одним із кандидатів від Демократичної партії на праймеріз.

У статті в The Providence Journal від 28 серпня 2007 року Джеймс Кірчік використав цей термін у зневажливому контексті, стверджуючи, що доктрину Обами можна звести до узагальнення на зразок: «Сполучені Штати залишаться байдужими до геноциду». Ця критика ґрунтувалася на окремих фрагментах інтерв'ю, яке Обама дав Ассошіейтед Прес 21 липня, де зазначив, що «Сполучені Штати не можуть використовувати своїх військових для розв'язання гуманітарних проблем» і що «запобігання потенційному геноциду в Іраку не є достатньою причиною для утримання там американських сил».

Гілларі Бок, блогерка та гостя Ендрю Саллівана, спростувала трактування Кірчіка щодо зовнішньополітичних поглядів Обами, назвавши ці твердження перекручуванням. Вона акцентувала увагу на тому, що Обама залучав відому активістку проти геноциду Саманту Пауер як политичну радницю, а також на тому, що у низці інших інтерв'ю він публічно висловлював занепокоєння ситуацією в Дарфурі та інших регіонах. Пізніше під час президентських дебатів із Джоном Маккейном Обама заявив, що США періодично доведеться «вважати це частиною власних інтересів» для здійснення гуманітарних інтервенцій.

Пізніше, відповідаючи на одне із запитань під час березневих дебатів кандидатів у президенти від Демократичної партії, Обама зазначив, що його доктрина «не буде такою, як доктрина Буша, адже світ складний і багатогранний». Він додав, що США мають «розглядати свою безпеку в контексті спільної безпеки та спільного процвітання з іншими народами та країнами».

Згодом цю доктрину сформулювали як «доктрину, яка спершу покладе край политиці страху, а після цього вийде за межі порожніх гасел про "просування демократії" на користь "просування гідності", спрямованого на подолання умов, що сприяють антиамериканізму та перешкоджають демократії». Дін Барнетт із The Weekly Standard розкритикував такий підхід як наївний, аргументуючи це тим, що за ісламським екстремізмом стоїть не «атмосфера страху», а «щось значно зліше».

Тодішній президент Джордж Буш у своєму виступі в Кнесеті у травні 2008 року порівняв прямі переговори з Іраном або з терористичними угрупованнями, такими як Хамас і Хезболла, зі спробами «умиротворення» нацистської Німеччини наприкінці 1930-х років. Ці слова були витлумачені окремими медіа та самим Обамою як пряма критика кандидатського курсу.

Обама назвав коментарі президента «безпідставною політичною атакою» і додав: «Джордж Буш знає, що я ніколи не підтримував стосунків із терористами», тоді як сенатор Джо Байден, один із соратників Обами, заявив, що коментарі Буша «принизили статус президента Сполучених Штатів Америки».

Прессекретарка Буша Дана Періно, наполягаючи на публічних роз'ясненнях, заявила, що репліки Буша «не стосувалися конкретно однієї особи» i що «усі, хто висвітлює ці питання... знають, що є чимало людей, які пропонували переговори схожого типу».

У 2008 році термін використала Лінн Світ із «Сан-Таймс Чикаго» у коментарі до виступу тодішнього сенатора Обами у Центрі Вудро Вільсона 15 липня. У цій промові Обама перелічив п'ять стовпів своєї зовнішньої політики у разі обрання на посаду президента США:

«Я сфокусую цю стратегію на п'яти цілях, життєво необхідних для забезпечення безпеки Америки: відповідальне припинення війни в Іраку; завершення боротьби проти Аль-Каїди та талібів; обмеження доступу до всієї ядерної зброї, матеріалів для терористів та ізоляціоністських держав; досягнення справжньої енергетичної безпеки; відновлення наших альянсів для подолання викликів XXI століття».

У цьому ж коментарі Світ зауважила, що ці ідеї по суті повторювали основні постулати есе «Відновлення американського лідерства», яке Обама написав для журналу «Foreign Affairs» влітку 2007 року.

Примітки