Закон України «Про публічні закупівлі» — закон України, що визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальних громад. Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції та розвиток добросовісної конкуренції.

В історії незалежної України було ухвалено два основні закони з такою назвою: перший у 2015 році (який повноцінно запустив систему Prozorro) та чинний — у 2026 році, розроблений для повної гармонізації українського законодавства з директивами Європейського Союзу (див. Публічні закупівлі в Європейському Союзі).

Закон України «Про публічні закупівлі» (2026 рік) 27 травня 2026 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому новий Закон «Про публічні закупівлі» (законопроєкт №11520). За цей документ проголосували 245 народних депутатів.

Передумови та мета Ухвалення оновленого законодавства було однією з ключових вимог за інструментом Світового банку «Операція з підтримки політики розвитку», що дозволило розблокувати фінансову допомогу Україні у розмірі 3,4 млрд доларів. Окрім цього, закон є важливою частиною євроінтеграційних зобов'язань держави. Сфера публічних закупівель входить до переліку базових кластерів переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу, тому новий документ безпосередньо спрямований на імплементацію положень Директиви ЄС 2014/24/ЄУ.

Структура Закон складається з 59 статей, об'єднаних у 14 розділів:

Розділ I. Загальні положення Розділ II. Державне регулювання та контроль у сфері закупівель Розділ III. Загальні умови проведення конкурсу проектів Розділ IV. Загальні умови здійснення закупівлі Розділ V. Відкриті торги Розділ VI. Конкурентна процедура з переговорами Розділ VII. Конкурентний діалог Розділ VIII. Процедура торгів з обмеженою участю Розділ IX. Процедура інноваційного партнерства Розділ X. Переговорна процедура без попередньої публікації Розділ XI. Динамічні системи закупівель Розділ XII. Договір про закупівлю Розділ XIII. Відповідальність у сфері закупівель Розділ XIV. Прикінцеві та перехідні положення.

Зміст Оновлений Закон України «Про публічні закупівлі» (№ 4888-IX) був ухвалений 27 травня 2026 року та вводиться в дію 24 березня 2027 року. Документ орієнтований на перебудову системи під європейську модель регулювання та імплементацію підходів директив ЄС (зокрема Директиви 2014/24/EU).

Основні законодавчі положення включають:

Європороги: Перехід до порогових значень в євро без урахування ПДВ. Очікувана вартість перераховується за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня року оприлюднення оголошення або укладення договору. Деталізація категорій замовників: Закон чіткіше класифікує замовників на органи влади, юридичних осіб для забезпечення потреб держави або територіальної громади та суб'єктів в окремих сферах господарювання (газ, теплова енергія, електроенергія, вода, міський та залізничний транспорт, порти, аеропорти, поштовий зв’язок, видобуток палива). Від категорії замовника напряму залежать порогові значення та застосування окремих винятків. Нові інструменти та процедури: Закон формує нову матрицю способів закупівель. Доступними стають: відкриті торги, торги з обмеженою участю, конкурентна процедура з переговорами, конкурентний діалог, інноваційне партнерство, конкурс проєктів, динамічна система закупівель, електронний маркетплейс, зарезервовані контракти, спільні закупівлі та рамкові угоди. Організація діяльності: Змінюється роль уповноваженої особи від адміністратора процедури до професійного менеджера закупівельного процесу. Передбачена ширша управлінська конструкція, що включає можливість залучення зовнішніх фахівців та формалізацію робочих груп чи централізованих закупівельних організацій. Оборонні закупівлі: Зберігається окремий правовий режим для потреб оборони та безпеки. Проте закладено запобіжник: коригування винятків до конкурентних процедур під час воєнного стану потребуватиме обов'язкового погодження з профільним комітетом ВРУ, а не лише рішення Кабінету Міністрів України. Гнучкість для дрібних робіт: для закупівель робіт вартістю до 1,5 млн грн використання електронної системи залишається необов'язковим.

Перед фінальним голосуванням із тексту законопроєкту було вилучено низку потенційно корупційних норм. На думку експертів Transparency International Ukraine, фінальна версія закону є компромісом між європейськими директивами, українськими реаліями та інтересами стейкголдерів. Водночас документ може потребувати подальшого вдосконалення після отримання зворотного зв'язку від Європейської комісії.

Історія

Попередній Закон «Про публічні закупівлі» (№ 922-VIII) був ухвалений 25 грудня 2015 року з метою адаптації законодавства України до acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію.

Структура Закон складався з 44 статей у десяти розділах: Розділ I. Загальні положення Розділ II. Державне регулювання та контроль у сфері закупівель Розділ III. Загальні умови здійснення закупівлі Розділ IV. Відкриті торги Розділ V. Конкурентний діалог Розділ VI. Процедура торгів з обмеженою участю Розділ VII. Переговорна процедура закупівлі Розділ VIII. Договір про закупівлю Розділ IX. Відповідальність у сфері публічних закупівель Розділ X. Прикінцеві та перехідні положення.

Зміст У Законі в першій редакції (2015 рік) передбачалося: обов'язковість проведення закупівельних процедур через електронну систему. На першому етапі обов'язковість проведення таких процедур поширювалася на головних розпорядників засобів і монополістів (з 1 квітня 2016 року), на другому (з 1 серпня 2016 року) — на усіх замовників; введення електронного аукціону, який передбачає автоматичну оцінку тендерних пропозицій; нові поняття — авторизований електронний майданчик, електронна система закупівель, централізована закупівельна організація, система хмарних обчислень; зміна термінології: державна закупівля — публічна закупівля; конкурс, документація конкурсних торгів, пропозиція конкурсних торгів, комітет з конкурсних торгів — тендер, тендерна документація, тендерна пропозиція, тендерний комітет; замість п'яти процедур залишено три (відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура).

Відкриті торги були основною процедурою закупівлі та здійснювалися з обов'язковим проведенням аукціону з найнижчою ціною та з урахуванням нецінових критеріїв. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мали право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі мало бути подано не менше двох пропозицій.

Вся закупівля здійснювалася відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднювалися на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

Норми Закону застосовувалися: до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт — 1,5 мільйона гривень; до замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання за умови, що вартість предмета закупівлі товару, послуги дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт — 5 мільйонів гривень.

Вітчизняні та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно-правових форм брали участь у процедурах закупівель на рівних умовах.

На основі Закону відбувся поступовий перехід на проведення закупівель з паперового на електронний режим.

19 квітня 2020 року набрала чинності нова редакція Закону. Відповідно до змін, поріг для обов'язкового проведення закупівель через ProZorro знизився з 200 до 50 тисяч гривень; посилилася відповідальність за грубі порушення тендерного законодавства тощо.

Оцінка реформи Проєкт Закону було підготовлено за участю представників Міноборони, Антимонопольного комітету, Національного банку, експертів Проєкту ЄС «Гармонізація системи державних закупівель в Україні за стандартами ЄС», представників громадських організацій, активістів, великих замовників — НАК «Енергоатом».

Реформа публічних закупівель в Україні була визнана однією з найуспішніших реформ 2016 року. Вона здобула значну підтримку як серед українців, так і з боку міжнародного товариства.

Реформа зробила сферу публічних закупівель більш помітною для широкої публіки, відкритість системи підвищила рівень обізнаності громадян щодо сфери публічних закупівель. Крім того, Україна як член Угоди СОТ про державні закупівлі (GPA) стала ще більш відкритою для іноземних учасників і отримала доступ до закупівель за кордоном. Електронна система спростила доступ до торгів, знизила рівень витрат на адміністрування і в цілому прискорила процес закупівель. До того ж моніторинг процесу закупівель став більш простим та доступним.

Відбулась децентралізація торгових майданчиків: станом на кінець березня 2017 року працювало 15 акредитованих приватних торговельних майданчиків (для всіх закупівель) замість одного державного. Комерціалізація цього сегмента додала конкуренції між майданчиками.

У порівнянні з попереднім роком, у 2016 році обсяг державних закупівель, розрахований як сумарна вартість укладених договорів, зріс на 17 % (до 10,4 млрд доларів). Кількість замовників збільшилася на 53 % — до 20 тисяч.

Використання стандарту відкритих даних у процесі закупівель забезпечує доступність інформації, таким чином позитивно впливаючи на рівень сприйняття прозорості влади. У 2016, 2017 та 2019 роках Україна очолювала Рейтинг прозорості публічних закупівель, що складається Інститутом розвитку свободи інформації.

Див. також

Примітки

Посилання

Про публічні закупівлі | від 27.05.2026 № 4888-IX Вебпортал здійснення публічних закупівель України (Prozorro)