Історія Одеської області — історія у межах сучасної Одеської області України, відоме з історичних джерел. Є складовою історії України.
Археологія
Кам'яна доба Люди на території сучасної Одещини живуть з найдавніших часів, принаймні не менш як 100 тисяч років. Про це свідчать сліди стоянок кінця раннього палеоліту, виявлені в печері Іллінка за 20 км на північ від Одеси та в місті Білгороді-Дністровському.В. И. Красколский, ГІ. И. Борисковский. Памятники древнейшей человеческой культури Северо-Западного Причерноморья. Одесса, 1961, с. 13.
По берегах невеликих річок Барабою, Кучургану, Тилігулу та на Дністрі виявлено залишки поселень часів мезоліту (16—8 тис. років тому, поселення біля сіл Познанки Першої Любашівського району, Михайлівки Саратського району) та неоліту (VI—IV тисячоліття до н. е., поселення біля селища Саврані).
Серед пам’яток кам’яної доби на території Одеської області особливо виділяється стоянка Велика Акаржа (сучасне Великодолинське), відкрита у 1955 році археологом В. І. Красковським. Вона належить до доби пізнього палеоліту й датується приблизно 19–18 тис. років тому. Дослідники виділяють окрему Акаржанську археологічну культуру, пам’ятки якої простежуються по всьому Північно-Західному Причорномор’ю. Подібні риси мають і стоянки в районі Дніпрових порогів — зокрема Осокорівка, Дубова балка, Кайстрова балка, Ямбург та інші.
Мідна доба З IV — III тисячоліттях до н. е. по берегах наддунайських озер та приток Дністра проживали племена землеробів і скотарів, що, крім кам'яних, вже мали й мідні знаряддя праці. На території Одещини виявлено залишки близько 100 поселень цих племен. Найголовніші з них — у місті Болграді, біля села Озерного Ізмаїльського району, у селі Нагірному поблизу міста Рені, к селі Олександрівка Кодимського району. Вони є визначними пам’ятками трипільської і гумельницької культур. На зламі III і II тисячоріч до н. е. Північно-Західне Надчорномор’я населяли племена усатівської культури, назва якої походить від села Усатового, що під Одесою. В цьому селі виявлено залишки поселення, могильник, в якому було поховання зі зброєю, посудом, оздобами з міді, і плита з зображенням сцен мисливства.
Бронзова доба Доба бронзи представлена пам'ятками скотарських і землеробських культур (зокрема, ямної, катакомбної та зрубної культурно-історичної спільності, сабатинівської та білозерської культур).
В кількох місцях недалеко від міста Татарбунар є кургани II тисячоріччя до н. е. — пам'ятники ямної та зрубної культур доби бронзи.
Стародавня доба
Кімерія Через безмежні степові простори Північного Надчорномор'я пролягав шлях з Азії до Карпат, яким пересувались у давні часи численні племена кочівників. На початку І тисячоліття до н. е. тут з'явились кімерійці — перші з племен, що проживали на півдні сучасної України, назва їх зафіксована в письмових джерелах, їм, ймовірно, належали виявлені тут поселення сабатинівської культури і скарби ливарників доби пізньої бронзи (скарб біля села Маяків Окнянського району)И. В. Фабрициус. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР, вып. 1. К., 1951, с. 12, 13, 40..
Грецька доба
У VII—VI сторіччі до н. е. у Надчорномор'ї почалася грецька колонізація, що проіснувала до доби Великого переселення народів. Найдавнішою колонією заснованною 645 року до н. е. є Борисфен (Борисфеніда), що переважно локалізують на острові Березань, проте Андрій Добролюбський доводить його розташування в ОдесіАндрей Добролюбский, Олег Губарь, Андрей Красножон. Борисфен — Хаджибей — Одесса. — Одесса-Кишинев: Бизнес-Элита, 2002, 272 с., тираж 500 пр., ISBN 9975-9607-3-1.
В Одеській області наприкінці VI — на початку V ст. до н. е. Мілетом засновані колонії: Тіра (на території нинішнього Білгорода-Дністровського) й Ніконій (поблизу села Роксолани Овідіопольського району). Іншими грецькими колоніями одеського узбережжя були: Одесс, Скопелі, Лузанівське городище, Гавань-Істріан (сучасна Одеса), Асіаків (Гавань-Яко), Неоптолемія (з маяком), Кремніскі, Антіфілія, Ахілея.
На ранньому етапі кількість мешканців Тіри не перевищувала 2,5 тисячі осіб. Судячи зі знахідок керамічного посуду, торгівля велася з Іонією, Хіосом, Істрією, Аттикою. За написом у Греції 425—424 років до н. е., міста Тіра й Ніконія відносилися до Афінського морського союзу й сплачували грошовий внесок, причому Тіра сплачувала у 4 рази більший внесок за Ніконію.
Багатство грецьких колоній Одещини зумовлювала торгівля зі Скіфією й Гетією. На гетських поселеннях Нижнього Надністров'я й у скіфських курганах Дністро-Дунайського межиріччя виявлено багато предметів грецького походження, що потрапляли до варварів, переважно, з Тіри.
В Орлівці Ренійського району 1967 року виявлено Орлівський скарб кізикінів електрових давньогрецьких монет (статерів) V—IV сторіччя до РХ, карбованих в місті Кізик.
Скіфія й Сарматія
Починаючи з VII по II сторіччя до н. е. територія теперішньої Одеської області становила південно-західну частину земель, які античні географи називали Скіфією, а з II сторіччя до н. е. по III сторіччя після н. е. — Сарматією. Найвизначнішими пам'ятками цього часу є поселення і могильник біля селища Миколаївка та Надлиманське городище біля села Надлиманського Овідіопольського району, кілька поселень біля села Крижанівки Лиманського району та села Іллінки Біляївського району.У IV сторіччі до н. е. не виключено входження Нижнього Подністров'я до могутньої Скіфської держави на чолі з царем Атеєм. Події останньої третини IV сторіччя до н. е. пов'язані з походом Зопіріона, ймовірно, призвели до перебудови житлових кварталів після військового руйнування.
Галльське нашестя
До середини III сторіччя до н. е. сільські поселення хори Тіри припиняють своє існування, деякі внаслідок пожежі, ймовірно, через нашестя галатів. На відміну від Тіри, що згодом відроджується, Ніконій остаточно гине від галатів. Навала галів визначена латенською археологічною культурою.
Понтійське царство Ймовірно, що з кінця II сторіччя до н. е. Тіра була залежною від Понтійської держави Мітрідата VI Євпатора, а до 70 року до н. е. вона вийшла з числа його союзників.
Тирагетія Біля села Орлівка Ренійського району розташовано гето-дакійських могильник IV—III сторіччя до н. е.
В середині І сторіччя до н. е. Тира, Ольвія й Істрія, піддалася нашестю гетів на чолі з Буребістою, що співпадає з шаром пожежі, чітко датованої монетними знахідками. Римські джерела означають край Наддністрянщини як Тирагетія, що була населена гетами, на відміну від гетів Фракії. Певний час Тіра не існувала.
Аорсія На початку 60-х років після аланської навали до Передкавказзя частина чи одна з племінних груп аорсів (аорси-амаксоби), мігрувала до у Північно-Західному Надчорномор'ї та у Наддністрянщині й утворила державне об'єднання відоме під назвою Аорсія.Симоненко А. В. Фарзой и Инисмей — аорсы или аланы? ВДИ, 1992, № 3. У 60—70-х роках в залежності від аорських царів був грецький поліс Ольвія, де династи аорсів карбували власну монету. Аорси були союзні Риму.
Римська доба
Карта кастри та затоки де Дасі та Месі, перероблена після Олександра Ксенополя: «історична загадка: румуни в середні віки», Е. Леру, Париж, 1883 р. та «Історія румунів де ла Дачі Траяне».
З наближенням впливу Римської імперії на Балканах відроджується Тира, що мала зносини з дружнім Риму фракійським Одриським царством. Спочатку Рим приєднує західно-чорноморські грецькі колонії й через декілька десятків років у 44—46 роках долучає до імперії Одриське царство як провінці. Фракія й Задунав'я як провінції Мезія (87 року розділена на Вищу й Нижню Мезії). 47 року у Тирі починається випуск власних монет.
Зміна 56—57 року літочислення в Тирі вказує на приєднання до Римської імперії як автономної держави, або включення до римської провінції Мезія (з 87 року — Нижня Мезія). Добровільне підкорення Тири Риму могло трапитися через захист від гетів та степових варварів. Найраніша дата перебування римського війська у Тирі наводить напис 116—117 року центуріона V Македонського легіону. Окрім цього в Тірі до складу вексиляції входили в різний час підрозділи I Італійського і XI Клавдієва легіонів. У Тирському гарнізоні були писар, фельдшер або санітар, вершник, прапороносець. Гарнізон розміщувався всередині цитаделі. Окрім сухопутних підрозділів в Тирі була стоянка Мезійської ескадри римського флоту.
За римського імператора Траяна у Наддунав'ї з'являється римська фортеця Аліобрикс (у села Орлівка Ренійського району), що була зведена на місці поселення раннього заліза (VII—VI сторіччя до н. е.). Фортеця слугувала перевозом римських шляхів у Мезію.
У 269—270 роках під час масового походу надчорноморських племен Тира була зруйнована. Наступного 271 року римляни виводять війська з Дакії. Відновлення Тири з карбуванням монет трапилося за правління імператора Діоклетіана (284—305 роки).
Готія
У III—IV сторіччях територія Одеської області входить у зону поширення черняхівської культури, що історично співвідноситься з державою готів.
Готи за Готських воєн 239—269 років підпорядкували сарматів та зруйнували причорноморські міста. Останнім королем готів був Германаріх (332—375 роки). Серед готів почало проникати християнство, що було вперше серед стародавніх племен України. Після поразки 375 року від гунів, готи відступають вздовж Дунаю на захід. Їх залишки зберігаються у Криму до 18 сторіччя.
На берегах Чорного моря та вздовж лиманів розташовано чимало поселень перших сторіч після н. е., де поряд з нащадками скіфів та сарматів мешкали племена черняхівської культури — поселення біля села Киселевого біля Одеси; на східному березі озера Кагула III—V сторіч розташовувалося поселення зі змішаним населенням, у складі якого були слов'яни. Також за готів продовжувала існувати Тира.
Державі готів поклала край навала гунів зі сходу наприкінці IV сторіччя.
Гуни Гунська навала 375—376 років поклала край існуванню Тири.
Середньовіччя (VI—XV ст.) За середньовіччя у причорноморських степах домінували кочові тюркські народи (авари, болгари, печеніги, половці).
Анти
Поселення антів, що з'явилися на території Одеської області з часів Готії (черняхівська культура) й продовжили мешкати на півночі області за раннього середньовіччя — пам'ятки пеньківської культури. Вони були землеробами й скотарями, що відзначалися войовничістю й хоробрістю. Їх поселення виявлені біля села Кринички Балтського району, у селищі Захарівка.
Авари Авари з'явилися у степах Надчорномор'я наприкінці VI сторіччя.
Стара Велика Болгарія
Землі Одеської області були частиною Старої Великої Болгарії.
Слов'яни
Ще до утворення Руської держави у IX сторіччя у Північно-Західному Надчорномор'я мешкали слов'янські племена: уличі й тіверці.
Уличі, після того як вони були залишити степову Наддніпрянщину, вони оселилися між Південним Бугом і Дністром.
Тиверці населяли землі між Ніжнім Дністром й гирлом Дунаю й вгору до Карпатських гір.
Золота Орда (1240-ті рр. — XIV ст.) У 1241 році сталося татаро-монгольське завоювання краю та його головного міста Білого Города. Територія Одеської області опинилася у складі монгольської держави Золота Орда, де перебувала до XIV сторіччя. Слов'янське населення українського Надчорномор'я було винищено й взято у полон, й решта обкладено даниною на користь Золотординського хана та знаті. Внаслідок знелюднення хліборобів землеробський край ще зі скіфських часів перетворився на скотарські пасовиська з деякими осередками землеробства. Наприкінці XIII сторіччя на руїнах античної Тіри й руського Білого Города виникло монголо-татарське місто Аккерман, що стало важливим торговим осередком Орди.
Велике князівство Литовське й Молдовське князівство