Насируддін Абу Абдуррахман Мухаммад Нух ібн аль-Албані (аль-Альбані) (; 1914, Шкодер, Албанія — 4 жовтня 1999, Амман, Йорданія) — ісламський богослов, хадисознавець, автор багатьох книг з різних ісламських дисциплін. Один з авторитетних салафізьких богословів XX століття.

Отримав більшу частину знань самостійно. Шейх аль-Албані розглядається як основна фігура салафізького руху XX століття. Аль-Албані не підтримував жорстокість, воліючи квієтизм і покірність владі.

Біографія Аль-Албані народився 1914 року в бідній сім'ї в місті Шкодер на північно-заході Албанії. Під час правління Ахмета Зогу його родина змушена була мігрувати до Дамаску (Сирія). У Дамаску аль-Албані завершив розпочате раніше навчанняA Brief Biography of Ash-Shaikh Al-Muhaddith Abu 'Abdir-Rahmaan Muhammad Naasir-ud-Deen Al-Albaani by Dr. 'Aasim 'Abdullaah al-Qaryooti. Заробляв собі на життя, працюючи теслею і торговцем годинниками.

Аль-Албані почав спеціалізуватися на хадісознавстві в 1930-х роках. Незважаючи на самоосвіту, він переписав і прокоментував кілька великих творів ісламських вчених. Після цього він записав ще кілька лекцій і книг, видаючи їх у часописі Аль-МанарSheikh Mohammad Nasir Ad-Din Al-Albani // King Faisal Prize.

Богословська діяльність З 1954 року аль-Албані почав давати щотижневі уроки. До 1960 року через зростаючою популярність уряд Сирії почав вважати його діяльність підозрілою.

У 1961 році після публікації низки його робіт, він був запрошений викладати хадисознавство до Ісламського університету Медіни (Саудівська Аравія) тодішнім його віце-президентом Абдул-Азізом ібн Базом. Аль-Албані здобув популярність в Сирії як людина, що асоціювала себе із середньовічною школою ісламської думки «ахль аль-гадіс» (люди гадіса).

Перебуваючи в Саудівській Аравії, він піддавав критиці місцевих салафітів за те, що ті хоч і декларували виведення власних норм (їджтигад) з Корану і сунни, але схильні до наслідування (таклід) правових норм ханбалійського мазгабу. Іншим з його закидів до місцевих салафітів було те, що ті, на його думку, не проявляють належної уваги хадисам. Сам аль-Албані дотримувався власних поглядів відносно принципів достовірності та тлумачення окремих хадисів і, звідси, виведені ним правові норми часом вступали в протиріччя з усталеними в Саудівській Аравії нормами. Суперечності, головним чином, стосувалися ритуальної практики. У своїй відомій книзі «Опис молитви Пророка (та благословить його Аллах і вітає!)», аль-Албані представив ряд специфічних поглядів на вчинення молитви, що суперечили позиції інших вчених. Після виходу книги про нікаб, в якій аль-Албані висловив думку про необов'язковість носіння нікабу жінками, у Саудівській Аравії почалися обурення і університет розірвав з ним контракт.

У 1963 році він покинув Саудівську Аравію і повернувся до бібліотеки «аз-Загірія», передавши магазин годинників одному з своїх братів. Втім, аль-Албані протягом всього свого життя підтримував дружні стосунки з саудівськими улемами, зокрема з Ібн Базом. У 1967 та 1979 роках заарештовувався в Сирії.

Вчення Аль-Албані здійснило величезний вплив на релігійну сцену Саудівської Аравії. Воно сформувало ідеологічний базис для салафізьких релігійних течій, дало ідейний імпульс повстанцям Джухаймана аль-Утайбиі, головним чином «Джамаат ас-Салафійя аль-Мухтасіб».

Погляди Аль-Албані був прихильником салафізму, будучи одним з її провідних діячів. Він критично ставився до чотирьох правових шкіл (мазгаби) ісламського права і відкидав традиційний погляд, що мусульманин повинен автоматично слідувати за одним з них. Навпаки, він проводив більшу частину свого життя переглядаючи літературу з хадисознавства та вважав що про багатьох раніше підтверджених хадисах замовчували. Це сподвигло його на вироблення певних норм і правил, які були в розбраті з ісламською більшістю. Хоча салафія часто і асоціювалася з ваххабізмом, аль-Албані розділяв два цих поняття і надалі засуджував подібну точку зору. У нього були непрості стосунки з обома цими течіямиLacroix S. Awakening Islam Cambridge: Harvard University Press, 2011. P. 220..

Бібліографія Насируддин аль-Албані є автором близько 300 книг, присвячених різній тематиці: від питань акиди до з'ясування достовірності хадисів.

Сильсила аль-ахадис ас-сагіха () — збірник достовірних хадисів. Сильсила аль-ахадис ад-да'іфа () — збірник слабких хадисів. Сахих «ат-Таргіб ва-т-Таргіб» () Да'іф «ат-Таргіб ва-т-Таргіб» () ат-Та'ликат аль-хассан 'аля Сахих Ібн Хиббан () Ірва аль-галіль фі тахридж ахадіс «Манар ас-Сабіль» () Сахих «Адаб аль-Муфрад» () — достовірні хадиси зі збірки аль-Бухарі «Адаб аль-Муфрад». Даіф «Адаб аль-Муфрад» () — слабкі хадиси зі збірки аль-Бухарі «Адаб аль-Муфрад». Тамам аль-мінна фі-т-та'лік 'аля «Фікх ас-Сунна» () — тлумачення та примітки до книги Саїда Сабіка «Фікх ас-Сунна» Сифату саляти ан-Набій   () — «Опис молитви пророка, мир йому і благословення Аллаха» Фітна ат-такфір () — «Фітна такфира» Тахзір ас-саджіда хв иттихаз аль-кубур аль-масаджид () — «Застереження для тих, хто здійснює намаз від перетворення могил в мечеті» Шарх аль-'Акида ат-Тахавия" () — Тлумачення «Акиди» ат-Тахаві Джільбаб аль-мар'яна а аль-мусліма () — «Покривало мусульманки» Ахкам аль-джанаиз () — «Приписи молитви джаназа»

Примітки

Література