Франкізм ( ) — система та ідеологічне обґрунтування диктатури Франсіско Франко, який правив в Іспанії з 1939 по 1975 роки, в літературі Франкістської Іспанії.
Франкістський політичний режим характеризується багатьма дослідниками як авторитарний режим обмеженого консервативного плюралізму з рисами військової диктатури. Низкою істориків і політологів розглядається як різновид тоталітаризму та фашизму. Деякі дослідники відносять франкізм, поряд з італійським фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом, до трьох «класичних» типів фашизму, виділяючи наявність реакційних рухів (Фаланга) та великий вплив Католицької церкви як відмінні риси цього типу.
До характерних рис франкізму відносяться:
необмежена особиста влада та культ особи «вождя» (каудильйо) Франсіско Франко, який очолював і самостійно формував уряд, затверджував основні законодавчі акти та призначав вищих чиновників як у центральному державному апараті, так і на місцях; відсутність легальної політичної опозиції, що було досягнуто шляхом заборони всіх політичних партій, крім Іспанської фаланги; економічний корпоративізм, виражений у функціонуванні вертикальних синдикатів, які об'єднували робітників та підприємців під контролем держави та фаланги, за офіційною позицією, для створення «гармонії праці та капіталу»; обмежений консервативний політичний плюралізм, опорою якого стала фаланга, що об'єднала справжніх фалангістів з монархістами, карлістами, військовими та політиками правого католицького спектру тощо, які, хоч і мали обов'язкове членство в партії, часто дотримувалися протилежних поглядів; політичні репресії, особливо в період відразу після завершення Громадянської війни 1936—1939 років, коли було організовано систему державного терору. Закон про політичну відповідальність від 9 лютого 1939 року легітимізував переслідування всіх іспанців, які брали участь у революційному русі з 1934 року. Заходи покарання варіювалися від тюремного ув'язнення до публічних страт; мілітаризм — військові брали активну участь у політиці; націонал-католицтво, в рамках якого було відновлено прерогативи Католицької церкви в Іспанії та встановлено гегемонію католицтва як єдиної дозволеної релігії. Антиклерикальне законодавство Другої республіки було скасовано, було повернено релігійну освіту та незаперечний пріоритет католицьких цінностей у шлюбі та сімейних відносинах, суспільній моралі та багато іншого. правий націоналізм.
Форма правління та франкістська система мали яскраво виражений особистісний характер, тобто більшою мірою визначалася особистістю диктатора, ніж якоюсь певною ідеологією. Франко зумів утримати в своїх руках необмежену владу до самої своєї смерті в 1975 році. Під час його правління в Іспанії не було кодифікованої конституції, діяла лише обмежена кількість виданих ним основних законів, які мали статус конституційних. На всі значні посади в державі, аж до рівня провінцій Франко призначав людей, з якими його пов'язували особисті довірчі відносини. Ті установи, яким він передавав владні повноваження або які він не міг ігнорувати, наприклад, державну партію «Національний рух», Католицьку церкву і військових, він постійно налаштовував один проти одного.
На думку франкістської еліти, франкізм отримав свою легітимацію перемогою в Громадянській війні, яка розглядалася не просто як перемога свого світогляду, а й як захист іспанської та європейської цивілізації та культури. Оскільки католицтво вважалося складовою іспанської культури, церква тісно співпрацювала з державою в рамках так званого націонал-католицтва.
За 39 років свого існування франкістська держава зазнала значних змін в економіці, зовнішній політиці та меншою мірою у внутрішній політиці. Період диктатури Франка в Іспанії можна поділити на кілька етапів. Початковий, деспотичний етап, коли йшла масова розправа над групами населення, які зазнали поразки у Громадянській війні, виявляє певні риси фашистських режимів того часу і планової економіки. Наприкінці правління Франко режим був скоріше авторитарно-консервативним, коли після тривалого періоду внутрішньої стагнації країна пережила «економічне диво», початок якому започаткував Стабілізаційний план 1959 року. Іспанії вдалося піднятися до рівня розвинених країн у десятці найбільших індустріальних держав світу. Проте економічний прогрес не підтримувався будь-яким прагненням до політичної відкритості розвинених країн.
Після смерті Франка Іспанію очолив король Хуан Карлос I, який негайно приступив до демонтажу створеної Франко ідеологічної і політичної системи, яка закінчилася встановленням парламентської демократії у формі конституційної монархії.
Див. також Бункер (Іспанія) Нова держава (Португалія) Націонал-католицизм Соціологічний франкізм
Література Walther L. Bernecker: Spaniens Geschichte seit dem Bürgerkrieg. 4. Auflage. C. H. Beck, München 2010, ISBN 978-3-406-61114-8 (Standardwerk für eine detaillierte Geschichte und Charakterisierung des franquistischen Systems). Walther L. Bernecker, Hans-Jürgen Fuchs, Bert Hoffmann u. a.: Spanien-Lexikon. C. H. Beck, München 1990, ISBN 3-406-34724-X. Walther L. Bernecker: Spaniens „verspäteter“ Faschismus und der autoritäre „Neue Staat“ Francos. In: Geschichte und Gesellschaft. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1986, 2, S. 183–211. Walther L. Bernecker: Neuere Tendenzen in der Erforschung des spanischen Bürgerkrieges. In: Geschichte und Gesellschaft. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1997, 3, S. 446–475. Walther L. Bernecker: Geschichte Spaniens im 20. Jahrhundert. C. H. Beck, München 2010, ISBN 978-3-406-60159-0. Gerald Brenan: Die Geschichte Spaniens. Über die sozialen und politischen Hintergründe des Spanischen Bürgerkrieges. Karin Kramer Verlag, Berlin 1978, ISBN 3-87956-034-X (Originaltitel: The Spanish Labyrinth. An Account of the Social and Political Background of the Civil War by Gerald Brenan. At the University Press, Cambridge 1947, 1960, ISBN 0-521-09107-1). Francis L. Carsten: Der Aufstieg des Faschismus in Europa (= Sammlung Res novae, Band 65). Europäische Verlagsanstalt, Frankfurt am Main 1968, . Manfred von Conta, Spanien: Renaissance des Mittelalters mit modernen Methoden. In: Werner Holzer (Hrsg.): 20-mal Europa. Piper, München 1972, ISBN 3-492-01945-5, S. 104 ff. Alexandre Froidevaux: Gegengeschichten oder Versöhnung? Erinnerungskulturen und Geschichte der spanischen Arbeiterbewegung vom Bürgerkrieg bis zur „Transición“ (1936–1982), Graswurzelrevolution, Heidelberg 2016, ISBN 978-3-939045-25-0. Silke Hünecke: Überwindung des Schweigens. Erinnerungspolitische Bewegung in Spanien, Edition Assemblage, Münster 2015, ISBN 978-3-942885-73-7. Walter Laqueur: Faschismus Gestern-Heute-Morgen. Propyläen, New York 1996, Berlin 1997, ISBN 3-549-05602-8. Juan José Linz: Totalitäre und autoritäre Regime. (= Potsdamer Textbücher, 4). Herausgegeben und übersetzt von Raimund Krämer. 3. Auflage. WeltTrends, Potsdam 2009, ISBN 978-3-941880-00-9. Salvador de Madariaga: Spanien. 3. Auflage. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1979, ISBN 3-421-01925-8. Franz Metzger (Hrsg.): Tod am Tajo. Spanien zwischen Volksfront und Falange. In: G – Geschichte. Menschen, Ereignisse, Epochen. Johann Michael Sailer, Nürnberg 2001, 2. Ernst Nolte: Die faschistischen Bewegungen. Deutscher Taschenbuch-Verlag, München 1966, 1973, ISBN 3-423-04004-1. Stanley G. Payne: The Franco Regime 1936–1975, The University of Wisconsin Press, 1987. Stanley Payne: Geschichte des Faschismus. Aufstieg und Fall einer europäischen Bewegung. Tosa-Verlag im Verlag Carl Ueberreuter, Wien 2006, ISBN 3-85003-037-7. Nicos Poulantzas: Die Krise der Diktaturen. Portugal, Griechenland, Spanien (Originaltitel: La crise des dictatures, übersetzt von Bernd Schwibs) (= edition suhrkamp 888). Suhrkamp Verlag, Frankfurt am Main 1977, ISBN 3-518-10888-3. Caroline Rothauge: Zweite Republik, Spanischer Bürgerkrieg und frühe Franco-Diktatur in Film und Fernsehen: Erinnerungskulturen und Geschichtsdarstellungen in Spanien zwischen 1996 und 2011 (= Formen der Erinnerung, Band 54). V & R Unipress, Göttingen 2014, ISBN 978-3-8471-0210-6 (Dissertation Uni Gießen 2012). Hugh Thomas: Der Spanische Bürgerkrieg (Originaltitel: The Spanisch Civil War, übersetzt von Walter Theimer). Ullstein, Frankfurt am Main 1962, 2. Auflage, Ullstein, Frankfurt am Main / Berlin / Wien 1964, . Kubilay Yado Arin: Francos „Neuer Staat“: von der faschistischen Diktatur zur parlamentarischen Monarchie. Wissenschaftlicher Verlag Berlin, Berlin 2012, ISBN 978-3-86573-682-6. Birgit Franz, Georg Maybaum: Denkmale zum spanischen Franquismus: Rezeption – Umgang – Entsorgung / I monumenti al franchismo spagnolo: recepimento, gestione, smantellamento. In: Birgit Franz, Waltraud Kofler Engl (Hrsg.): Umstrittene Denkmale / Monumenti controversi – Der Umgang mit dem Erbe der Diktaturen / Come gestire l’eredità delle dittature”. Veröffentlichung des Arbeitskreises Theorie und Lehre der Denkmalpflege e. V., Band 22. Verlag Mitzkat Holzminden 2013, S. 164–175. ISBN 978-3-940751-72-0