«Алабуга» — особлива економічна зона промислово-виробничого типу в Єлабузькому районі Республіки Татарстан у Росії. Розташована за 10 км від Єлабуги, 25 км від Набережних Челнів, 40 км від Нижньокамська і 210 км від Казані. Має площу 3903,5 га.

Єдиним власником керівної компанії АТ ОЕЗ ПВТ «Алабуга» є Міністерство земельних і майнових відносин Республіки Татарстан.

Станом на 2019 рік «Алабуга» була найбільшою особливою економічною зоною промислово-виробничого типу Росії, що приносило 59 % сукупної виручки і 34 % податків від усіх ОЕЗ у Росії, що забезпечувало 39 % приватних інвестицій в російські ОЕЗ.

Історія

Єлабузький автомобільний завод У 1980-х роках правобережжя Ками розглядалося як перспективний промисловий центр. В районі Набережних Челнів було налагоджено сполучення по автомобільній дорозі і залізниці, розгорнуті нові промислові потужності «КамАЗа», відкритий Завод транспортного електроустаткування і Картонно-паперовий комбінат, введена в дію Нижнекамську ГЕС. У 1984 році Рада міністрів СРСР ухвалила рішення про будівництво в районі Єлабуга Камського тракторного заводу (КамТЗ), що включав завод з виробництва універсальних тракторів, завод двигунів, завод паливної арматури, завод турбокомпресорів, верстатобудівний завод та ливарно-ковальський завод. Дирекцію майбутнього заводу очолив директор ливарного заводу виробничого об'єднання «КамАЗ» Микола Бех. Під його керівництвом був підготовлений генеральний план КамТЗ. Генеральним підрядником виступило виробниче об'єднання «КамГесенергострой». Головним проектувальником бувХарківський «Гіпротракторсільгоспмаш», замовником будівництва виступило Міністерство тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР. 12 жовтня 1984 року в фундамент майбутнього заводу був покладений перший кубічний метр бетону. В 1985 році розгорнулися роботи з будівництва заводських корпусів, житлових будинків, котельні, очисних споруд, дороги від автомагістралі Казань — Набережні Челни до майданчика заводу. До 1988 року були змонтовані 6 корпусів заводу, побудована теплоелектроцентраль, прокладено 90 км газопроводу високого тиску з Удмуртії і зібрано 4 зразки дослідного трактора. Проте Михайло Горбачов засумнівався в доцільності експлуатації величезного тракторного виробництва. У липні 1988 року Рада міністрів ухвалила рішення про реорганізацію КамТЗ в Єлабужський автомобілебудівний завод (ЄлАЗ), який перейшов у відання Міністерства автомобільної промисловості наказом від 9 серпня 1988 року.

На майданчику ЄлАЗ у 1989—1995 роках планувалося розгорнути масовий випуск малолітражних легкових автомобілів, зокрема «Оки». Також завод вів переговори про створення спільного з Fiat підприємства з випуску Fiat Panda і спільно розробленої моделі «А93». Однак італійська компанія затягувала підписання договору, чекаючи розв'язання політичної кризи, від якої залежало фінансування проєкту. На тлі нестачі коштів запуск ЄлАЗа був перенесений з 1991 на 1992 рік. У листопаді 1991 року рішенням Горбачова завод перейшов в юрисдикцію Республіки Татарстан і завдяки підтримці президента Татарстану Мінтімера Шаймієва підприємству вдалося уникнути закриття після розпаду Радянського Союзу. Основним підрозділом ЄлАЗ в 1990-х служив станково-інструментальний завод (СІЗ), запущений в 1992 році і який постачав свою продукцію великим автовиробникам і нафтопереробним заводам. Коли в 1997 році він вийшов на беззбитковість, на 100 тис. м² працювало близько 1000 осіб. Також республіканська влада реанімувала ідею виробництва автомобілів і наприкінці 1995 року досягла принципових домовленостей з концерном General Motors. На початку 1996 року було засновано спільне підприємство «ЄлАЗ — General Motors» зі статутним капіталом 250 млн доларів, 25 % якого належало американським інвесторам, решта — в рівних частках Татарстану і Росії. На виділених підприємству площах була налагоджена дозбірка вироблених в Бразилії позашляховиків Chevrolet Blazer. Безпосередньо ЄлАЗ займався сторонніми замовленнями на інструменти, станкові пристосування і запчастини, і спільно з французькою компанією виробляв бурякозбиральні комбайнии.

Перші 120 автомобілів Chevrolet вийшли з конвеєра в березні 1997 року. До кінця 1998 року планувалося відкрити виробничий комплекс спільного підприємства в 601-му корпусі промислового майданчика та наростити випуск автомобілів до 50 тис. на рік. Почалося створення дилерської мережі Єлабуга — Казань — Москва — Санкт-Петербург, а для зниження відпускної вартості машин уряд Республіки Татарстан знизив для «ЄлАЗ — General Motors» ставку податку на майно. Однак фінансування тристороннього проекту буксувало: наприклад, в середині 1997 року журналісти вказували на надання тільки 20 млн рублів із запланованих по лінії республіканського бюджету 120 млн, а Російська Федерація надала тільки 1,7 млн, після чого діючий механізм фінансування проекту був фактично скасований наказом президента Росії від 8 липня 1997 року.

Вільна економічна зона

Для залучення фінансування та подолання безробіття в Єлабузі республіканський уряд звернувся до отримання широко поширеної в Росії у 1990-х роках практики створення вільних економічних зон, призначених для стимулювання регіональної економіки через податкові послаблення і залучення іноземного капіталу. Закон Республіки Татарстан «Про вільну економічну зону» Алабуга"" було ухвалено 22 квітня 1998 року 33 голосами депутатів Державної Ради Татарстану «за» і 1 «проти». Регламент ВЕЗ розроблявся спільно з представниками Митного комітету РФ, Міністерства фінансів РФ, Державного комітету Республіки Татарстан по управлінню майном. Резиденти ВЕЗ були звільнені від усіх податкових платежів, крім єдиного соціального податку і податку на прибуток фізичних осіб. Незважаючи на те що в 2001 році американський концерн вийшов зі спільного підприємства «ЄлАЗ — General Motors», ВЕЗ продовжила роботу. До 2003 року в ВЕЗ розмістилися 13 компаній, в тому числі спільне з Volvo підприємство «Скантат», що випускає автобуси на шасі «КамАЗа», виробництво тракторів Мінського тракторного заводу, м'ясокомбінат «Модуль», виробник спецтехніки на вантажному шасі «Автомайстер», виробник автомобільної хімії «Д Пласт-Ефтек», завод офісних меблів і торгового устаткування «ЄлТонс», виробник будівельних компонентів «ДСК КМК» і спільне підприємство з випуску обігрівачів «Делонги — ЗАССЕ „Алабуга“».

Закон «Про вільну економічну зону „Алабуга“» містив ряд принципових відмінностей від федерального законодавства, пов'язаних з промислово-виробничим характером майданчика і прагненням влади Татарстану уникнути використання ВЕЗ для ухилення від сплати податків. Республіканська прокуратура угледіла в цих відмінностях порушення Цивільного кодексу, що обмежує права громадян на заняття підприємницькою діяльністю, і опротестувала закон під час обговорення поправок у вересні 2001 року. Депутати Держради Татарстану апелювали до економічної доцільності «Алабуга», але прокуратура не була задоволена цими доводами і направила до Верховного суду Татарстану вимогу визнати закон таким, що не відповідає федеральному законодавству. Верховний суд Татарстану відмовив у задоволенні вимоги, і прокуратура Татарстану оскаржила рішення в Верховному суді Російської Федерації. Незважаючи на відсутність у федеральному законодавстві прямої заборони на створення вільних економічних зон з особливими режимами господарювання, Верховний суд Росії зайняв сторону прокуратури, визнав створення ВЕЗ на території суб'єкта таким, що виходить за рамки повноважень Держради Татарстану і 21 березня 2003 року скасував дію закону Республіки Татарстан «Про вільну економічну зону „Алабуга“». 23 квітня 2003 року Державна рада офіційно припинила дію закону на території республікии.

Дирекція інвестиційних програм Для виконання зобов'язань щодо забезпечення податкових пільг і реалізації інвестиційних проектів перед резидентами вільної економічної зони уряд Татарстану заснував «Дирекцію інвестиційних програм на території промислового майданчика „Алабуга“», порядок роботи якої повністю відповідав федеральному законодавству. Дирекція інвестиційних програм стала правонаступником вільної економічної зони, і колишня територія ВЕЗ перейшла під її управління. Уже в 2004 році на ввіреній дирекції інвестиційній програмі майданчика були запущені 4 виробничих проекти з 3 млн доларів інвестицій.

Особлива економічна зона Татарстанський досвід привернув увагу Міністерства економічного розвитку РФ в період роботи над новим законом, що регулює вільні економічні зони. Представники дирекції інвестиційних програм були запрошені в робочу групу з підготовки законопроекту, а після прийняття закону «Про особливі економічні зони» в липні-серпні 2005 року Єлабугу відвідав Герман Греф. Проект особливої економічної зони в Єлабузі став одним з переможців конкурсу на створення перших двох ОЕЗ. 21 грудня 2005 року уряд Російської Федерації прийняв постанову № 784 «Про створення на території Єлабужського району Республіки Татарстан особливої економічної зони промислово-виробничого типу». Підписаною 18 січня 2006 року тристоронньою угодою між Міністерством економічного розвитку і торгівлі РФ, Урядом Республіки Татарстан і адміністрацією Єлабужского муніципального району покладено на Російську Федерацію і Республіку Татарстан зобов'язання по спільному фінансуванню транспортної, інженерної, та соціальної інфраструктури ОЕЗ. 24 липня 2006 було засновано відкрите акціонерне товариство «Особлива економічна зона промислово-виробничого типу Алабуга» (ВАТ «ОЕЗ ПВТ „Алабуга“»), акціонерами якої стали ВАТ «Особливі економічні зони», на 100 % належать Російській Федерації і Міністерству земельних і майнових відносин Республіки Татарстан. Офіційна церемонія відкриття «Алабуга» відбулася 20 листопада 2007 року в присутності президента Татарстану Мінтімера Шаймієва, керівника Федерального агентства з управління особливими економічними зонами Михайла Мішустіна, міністра економічного розвитку і торгівлі Ельвіри Набіулліної, заступника голови уряду Сергія Іванова та заступника міністра промисловості і енергетики Дениса Мантурова і замісника голови уряду Сергія Іванова.

Російсько-українська війна 9 серпня 2025 року далекобійні БпЛА Центру спецоперацій «А» СБУ вразили в будівлю логістичного хабу, де зберігалися готові до використання «Шахеди», а також іноземні комплектуючі до них у населеному пункті Кзил-Юл у Татарстані. Після вибуху почалася потужна пожежа. Відстань від України до місця проведення операції складала 1300 км. Раніше в Татарстані було введено план «Килим», було закрито аеропорти, загрозу атаки БпЛА оголосили в Альметьєвську, Нижньокамську та Єлабузі.

29 листопада 2025 року ЗСУ атакували завод «Алабуга» із виробництва «Шахедів» у Татарстані, спалахнула велика пожежа в місці, де розміщувалися виробничі потужності, пов'язані, зокрема, з випуском ударних безпілотників.

У липні 2026 року аналіз супутникових знімків показав, що на території «Алабуги» тривало масштабне будівництво — на південній частині комплексу, де нова забудова займала 340 гектарів. З травня 2026 року там почали зводити нові виробничі цехи, пов'язані з випуском безпілотників типу «Шахед».

Інфраструктура

Логістика Транспортну доступність «Алабуги» забезпечують двокілометрова під'їзна дорога від автодороги федерального значення М7, річкове сполучення з виходом до єдиної глибоководної системі Росії через порти в Нижньокамськуі Набережних Челнах, міжнародний аеропорт «Бегішево» і залізничні колії не загального користування від станції Тихонова Куйбишевської залізниці. У 2016 році керуюча компанія запланувала будівництво додаткового ходу залізниці для забезпечення зростаючих потреб резидентів. На 2017 рік заплановано запуск вантажного експреса, який з'єднає Горьківську і Куйбишевську залізниці, і курсуватиме за маршрутом Сухобезводне — Тихонова та поставлятиме в «Алабугу» кварцовий пісок для виробництва скла.