Олег Юрійович Тиньков (25 грудня 1967, Полисаєво, Ленінськ-Кузнецький район, Кемеровська область, РРФСР, СРСР) — російський підприємець. За даними Forbes, 2014 року посідав 1210-е місце в списку найзаможніших людей світу, в списку найбагатших бізнесменів Росії в 2020 році посідає 62-е місце зі статком $1,9 млрд.
Олег Тиньков відомий як засновник мережі магазинів побутової техніки «Техношок», заводів «Дарья», які виробляли заморожені напівфабрикати, пивоварної компанії і мережі ресторанів «Тінькофф». Менш відомі проекти — музичний магазин «Music Шок» і рекорд-лейбл Шок Records, який випустив перші альбоми груп «Кирпичи», «Ленінград», який працював з «Ніж для Фрау Müller». Є засновником і головою Ради директорів «Тинькофф банку» (до 2015 року — «Тінькофф кредитні системи»). Банк був заснований в 2006 році і за даними на 8 травня 2020 року займає 18-е місце за обсягом активів та 13-е — за обсягом власного капіталу серед російських банків.
Тиньков захоплений шосейним велоспортом, мав розряд кандидата у майстри спорту СРСР . У 2005 році він створив професійну велокоманду Tinkoff Restaurants, що згодом змінила назву на Tinkoff Credit Systems і стала основою для російської команди «Катюша». З грудня 2013 року по листопад 2016 року володів велокомандою «Тінькофф».
У жовтні 2022 року Тиньков заявив, що відмовився від російського громадянства.
Біографія
Ранні роки Олег Тиньков народився 25 грудня 1967 року в селищі Полисаєво, Ленінськ-Кузнецького району Кемеровської області в сім'ї шахтаря та швачки . Закінчив школу в Ленінську-Кузнецькому, працював, за власними словами, на шахті імені Кірова і заводі «Кузбаселемент».
З 12 років Тиньков захопився шосейним велоспортом, займався спочатку в шкільній велосекції, після — в секціях при підприємствах. Він виграв низку змагань, а в 1984 році отримав розряд кандидата в майстри спорту, проте атестат про середню освіту з відповідного предмета відмінності не отримав. Під час спортивних зборів Тиньков вперше зайнявся фарцовкою, купуючи дефіцитні товари в Середній Азії і продаючи їх в Ленінську-Кузнецькому. Кар'єру велосипедиста перервала військова служба: він не потрапив в спортивний клуб армії і був відправлений у прикордонні війська. У 1986—1988 роках він служив на Далекому Сході — в Находці і Ніколаєвську-на-Амурі.
Освіта У 1988 році Тиньков вступив до Ленінградського гірничого інституту. Навчальний заклад з великим числом іноземних студентів відкривав широкі можливості для торгівлі. Олег спекулював джинсами, косметикою та парфумерією, чорною ікрою і горілкою. Товари з Ленінграда він продавав в Сибіру, а звідти привозив японську побутову техніку, куплену у шахтарів. Він відвозив в Польщу електроприлади і повертався звідти з офісною технікою та витратними матеріалами, газовими балончиками та пістолетами. Він займався торгівлею разом зі своєю майбутньою дружиною Ріною Восман та однокурсниками — Олегом Жеребцовим (згодом засновник мережі магазинів «Лента»), Олегом Леоновим (майбутній засновник мережі магазинів «Діксі») та Андрієм Рогачовим (засновник компаній «ЛЕК» і «Пятерочка»). На третьому курсі Олег пішов з Гірничого інституту.
У 1999 році він пройшов піврічну програму маркетингу в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Родина Тиньков познайомився зі своєю майбутньою дружиною, естонкою Ріною Валентинівною Восман у 1989 році, під час навчання в інституті. Весілля відбулося в червні 2009 року — через 20 років спільного життя. Їх дочка Дарина вчилася в Королівському коледжі Лондона, сини Павло та Роман — St edward's School, Oxford.
Стан здоров'я 6 березня 2020 року Тиньков заявив про те, що веде боротьбу з гострою формою лейкемії, яка була виявлена у нього в жовтні 2019 року і переніс кілька курсів хіміотерапії. Після оприлюднення інформації про хворобу акції TCS Group, до ради директорів якої входив Тиньков, впали на Московській біржі майже на 25 %. Тільки за першу добу після оголошення про хворобу капіталізація компанії Тинькова TCS Group знизилася на 400 млн доларів, і його статок скоротився до $2,1 млрд.
Підприємництво
Техношок У 1993 році Олег Тиньков зайнявся оптовою торгівлею електронікою з Сінгапуру і для спрощення оформлення документів відкрив в Петербурзі товариство з обмеженою відповідальністю «Петросиб», а потім регіональні «Петросиб-Кемерово», «Петросиб-Новосибірськ» і «Петросиб-Омськ» та інші. Товари прибували до Петербурга й звідти вирушали в регіони, де продавалися з більшою націнкою. Почавши з калькуляторів, він перейшов до офісної техніки, телевізорів, відеомагнітофонів і навіть штучних квітів і дерев. Спочатку Олег сам літав у Сінгапур, потім почав користуватися вантажоперевезеннями за допомогою авіатранспорту, а переломний момент настав, коли торговець-індієць Ашок Васмані відвантажив йому половину контейнера телевізорів в кредит. Тиньков перейшов до контейнерних перевезень.
Зниження прибутку від гуртової торгівлі підштовхнуло Тинькова до відкриття своєї мережі магазинів. У 1994 році «Петросиб» відкрив перший магазин під маркою Sony на Малому проспекті Василівського острова в Санкт-Петербурзі. Незабаром — ще один на вулиці Марата. Офіс Petrosib USA відкрився в Сан-Франциско. Успіх у роздрібній торгівлі підштовхнув Тинькова до ідеї об'єднати магазини під загальною назвою. Відкритий в 1995 році «Техношок» пропонував дорогу техніку за найвищими в місті цінами, але все одно користувався популярністю. Одним з перших в Росії «Техношок» почав навчати продавців-консультантів. Президентом компанії став американець російського походження Серджіо Гуцаленко. Мережа швидко зростала: до 1996 року у «Техношок» було п'ять магазинів в Петербурзі, по два в Омську і Кемерово і один в Новоросійську. З 1995 по 1996 рік оборот подвоївся і досяг 40 мільйонів доларів.
10 вересня 1996 року Олег Тиньков став громадянином США.
До 1997 року в Санкт-Петербурзі з'явилися магазини «Ельдорадо», конкуренція зросла, а рентабельність знизилася. У 1997 році Олег Тиньков продав компанію менеджменту, а рік потому її придбала компанія «Сімтекс». Олег вийшов з «Техношоку» з 7 мільйонами доларів, які вклав у пельменний бізнес.
Паралельно з «Техношоком» в 1996 році Тиньков відкрив мережу музичних магазинів «Music Шок». На відкритті першого «Music Шок» виступали Філіп Кіркоров і Алла Пугачова, другого — Жанна Агузарова .
Разом з Іллею Бортнюком Олег запустив рекорд-лейбл «Шок Records». Лейбл випустив дебютні альбоми груп «Кирпичи» і «Ленінград», симфонію Володимира Дашкевича, засновану на його музиці до фільму «Шерлок Холмс і доктор Ватсон», альбом «Нечеловек-видимка» групи «Ніж для Фрау Müller». «Music Шок» видав 320-сторінкову книгу «Віктор Цой», складену вдовою Віктора Мар'яною Цой і музикантом першого складу гурту «Кіно» Олексієм Рибіним.
У 1998 році «Music Шок» був проданий московській компанії Gala Records.
Дар'я Під торговою маркою «Дарья», названої на честь дочки Олега Тинькова, випускалися пельмені та інші заморожені напівфабрикати. Ідею Тинькову подав зустрінутий в сауні грек на ім'я Афанасій, що поставляв в Росію обладнання для виробництва равіолі.
Цех був відкритий на початку 1998 року в Петергофі і перший час випускав продукти під маркою «Смак» по ліцензії, отриманої від компанії Андрія Макаревича. Після конфлікту з ліцензіаром, марка змінилася на «Пітерський Смак». Приводом для створення власного бренду послужила економічна криза: нова марка дозволяла збільшувати частку ринку. Новий завод, відкритий в грудні 1998 року на місці колишнього складу «Техношок» на Предпортовій вулиці в Петербурзі, спочатку виробляв лише «Дарья». Крім того, Тиньков випускав продукцію під марками «Товстий кок», «Добрий продукт» і «Цар-батюшка».
Першу популярність «Дар'ї» принесла рекламна кампанія, в рамках якої на п'яти білбордах в Санкт-Петербурзі і двох у Москві був розміщений плакат з зображенням забруднених борошном жіночих сідниць з підписом «Твої улюблені пельмені!». Фраза, що прозвучала в іншому рекламному ролику «Від цих равіольок дочекаєшся шлункових кольок» викликала невдоволення компанії «Равіолі».
У 2001 році «Дарья» була продана холдингу «Планета Менеджмент» Романа Абрамовича і Андрія Блоха за $21 мільйон, 7 з яких пішли на погашення кредитної заборгованості.
Пиво «Тінькофф» У 1997 році Тиньков не міг знайти інвестора для будівництва задуманого їм пивоварного заводу. Допомогли дві зустрічі: постачальник обладнання, з яким він познайомився на виставці Drinktec в Мюнхені, запропонував поєднати пивоварню з рестораном і зосередитися на розвитку бренду, а інший — порадив назвати пиво власним прізвищем у відповідності з баварською традицією.
Початкові інвестиції склали мільйон німецьких марок, і в серпні 1998 року перший ресторан відкрився в Петербурзі на Казанській вулиці, 7. Там же незабаром з'явилася лінія для розливу пива в пляшки. У 2001 році відкрився ресторан в Москві в Проточному провулку, інвестиції в який склали 2 мільйони доларів. Ресторан у Самарі відкрився в листопаді 2002 року, в Новосибірську — в січні 2003, потім з'явилися ресторани в Нижньому Новгороді, Казані, Уфі, Єкатеринбурзі, Владивостоку і Сочі.
Перший завод був побудований до літа 2003 року за підтримки банку «Зеніт», який відкрив Тинькову кредитну лінію. Для будівництва другого компанія залучала кошти через облігаційну позику, а також позички банку «Зеніт» і німецького HypoVereinsbank. Другий завод вартістю близько $75 мільйонів був повністю побудований на кредитні кошти.
Заводи Тинькова випускали пиво «Тінькофф», «Текіза», «Т». Розширюючись, компанія вкладала значну масу коштів у маркетинг. Був навіть невдалий досвід співпраці Тинькова з фотографом і режисером Олів'єро Тоскані, автором рекламних кампаній United Colors of Benetton.
З 2004 року до операції з придбання заводів «Тінькофф» проявляв інтерес Sun Interbrew, і в 2005 році вона відбулася. За завод і бренд концерн віддав близько 200 мільйонів доларів. Після цього Тиньков продав приміщення ресторанів «Тінькофф» керуючій компанії «Трійка Діалог» за суму близько $10-12 мільйонів, одночасно уклавши довгостроковий договір оренди тих самих приміщень. Нарешті, самі ресторани у 2008—2009 роках придбав фонд прямих інвестицій Mint Capital.
Банк Тінькофф
18 листопада 2005 року на острові Некер, що належить мільярдерові Річарду Бренсону, Олег Тиньков представив проект майбутнього банку. У 2006 Тиньков придбав московський «Хіммашбанк» і на його основі створив перший в Росії банк з дистанційним обслуговуванням. Незважаючи на невдачі в залученні інвестицій на старті проекту, тільки за час кризи 2008 року банк показав 50-кратне зростання прибутку.
«Тінькофф Кредитні Системи» знижував витрати за рахунок нестандартного для банківської сфери маркетингу та широкого використання комп'ютерної обробки даних замість людської праці . Довгий час банк не залучав вклади і використовував власний капітал для видачі кредитів.
Розвинена технологічна платформа зіграла велику роль: IPO банку стало однією з найбільших російських угод 2013 року за версією ., а Олег Тиньков подвоїв свій статок і зайняв 1210 місце у світовому рейтингу мільярдерів.
Після виходу «Тінькофф банку» на IPO Олег Тиньков відмовляється від громадянства США 28 жовтня 2013 року..
З початку 2015 «Тінькофф Кредитні Системи» змінив назву на «Тінькофф банк». Більш проста і лаконічна назва покликана точніше відобразити весь спектр послуг фінансової організації.
З 2013 року акції «Тінькофф банку» торгуються на Лондонській біржі.
Станом на липень 2019 року Тинькову належать 40,4 % акцій банку, який залишається його основним активом.
2 квітня 2020 року Олег Тиньков через свого представника заявив, що покидає пост голови ради директорів банку внаслідок проблем зі здоров'ям.
Велосипедний спорт
Tinkoff Restaurants