«Червоний прапор» () — щоденна газета Політичної ради Українського фронтуpodtytuł do listopada 1939 roku, Bohdan Urbankowski, Czerwona msza czyli uśmiech Stalina, t. 1, Warszawa 1998, s. 70., що була створена радянською окупаційною владою після вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року і виходила польською мовою у Львові до 22 червня 1941 року.
Історія Перші 10 номерів випустили в ТернополіNumery 1-5 jako «Słowo Żołnierza»..
Починаючи з 5 жовтня 1939 року, газету видавали у Львові до 22 червня 1941 року.
Останній номер (№ 150) опублікували 27 червня 1941 року.
Загальний наклад газети становив 40 000 примірників. Журнал був органом Львівського обласного та міського комітетів Комуністичної партії (більшовиків) України.
Колектив редакції Головним редакторами газети в різний час були: Юзеф Маньковський (17 вересня — 5 жовтня 1939); Й. Маркевич (5 жовтня — 3 листопада 1939), Юзеф Маньковський (3 листопада 1939 — 22 квітня 1941) Евґеніуш Радецький (22 квітня — 22 червня 1941).
Заступником головного редактора був Вітольд Кольський, секретарем редакції — Віктор Грош.
Тематика й автори
У газеті публікувалися такі діячі, як Ванда Василевська, Юліан Стрийковський, Леон Хвістек, Владислав Броневський, Станіслав Єжи Лец, Яніна Броневська, Люціян Шенвальд, Тадеуш Бой-Желенський та інші.
У серпні 1940 року Всесоюзний комітет з вищої освіти запросив польських учених із львівських університетів відвідати Москву та її наукові установи для ознайомлення та обміну досвідом.
Наприкінці вересня 1940 року в газеті зявилася публікація з оглядом поїздки професорів В. Мінкевича, Казімежа Бартеля, Т. Бой-Зеленського та іншихAgnieszka Cieślikowa. Prasa okupowanego Lwowa. 1997. З 18-ти учасників подорожі 7 професорів розстріляла цільова група для спеціального використання 4 липня 1941 року, після окупації Львова Третім Рейхом.
Примітки
Джерела Бернацький Б. Радянська преса на Західній Україні в 1939—1941 рр. // Щорічник Східних гуманітарних наук. — 2007. — Т. IV. Чоп В. Львівська область під окупацією СРСР у 1939—1941 рр. — Ряшів, 2004. — С. 216—218.