Іоан Гурі Паску (; нар. 31 серпня 1961, Агніта, Сібіу, Румунія — 26 вересня 2016, Бухарест, Румунія) — румунський співак, продюсер, актор і комік. Також відомий своєю участю в комедійній трупі Divertis і діяльністю в румунському кіно і на телебаченні. Паску був менеджером декількох альтернативних музичних творів зі своїм лейблом Tempo Music і залишався відвертим критиком румунського комерційного радіо. Граючи в жанрах рок, ритм-енд-блюз, реггі та джаз, мультиінструменталіст Паску заснував кілька груп і став успішним музикантом, особливо на початку 1990-х, коли він був солістом групи, відомої як The Blue Workers.
Відомий своїми виступами в політичному сатиричному шоу Divertis, Паску був також успішним актором. Він з'являвся в таких кінофільмах як «Незабутнє літо» Лучіана Пінтіліе і «Захід» Крістіана Мунджіу. Виконав ряд ролей в румунських театрах. Він також був спортивним колумністом і автором християнської літератури.
Біографія
Ранні роки Паску народився в місті Агніта (нині в повіті Сібіу), де він закінчив початкову школу. Його батько за національністю румун, а мати — наполовину угорка «Gyuri Pascu, un artist de succes» (interview with Ioan Gyuri Pascu) , in Evenimentul Zilei, April 29, 2007 Corina Pavel, «Ioan Gyuri Pascu» (interview) , in Formula As, Nr. 786, September 2007. З боку матері у нього також є польські та словацькі корені. Його мати була католичкою, а його батько, як і Гурі, був православним. Його ім'я відображає його походження: Іоан було вибрано як румунське ім'я, його другим ім'ям було угорське Гуріка (Дьюріка), але воно було записано як Ghiurico в його свідоцтві про народження і в інших документах. Як Паску пізніше пояснював, це було через те, що ні батько ні мати не були знайомі з угорської фонологією. Паску побічно володів угорською мовою і вважав за краще зменшувальне ім'я Гурі (Дьюрі).
Паску почав вчитися грі на фортепіано, коли йому було дев'ять років. Співав у шкільному хорі, розважаючи своїх друзів виконанням пісень відомих поп-співаків Patricia Marinescu, «Ioan Gyuri Pascu s-ar întoarce la Divertis, dar nu face faţă», in Gardianul, February 20, 2008. У п'ятому класі він почав грати в гандбол в аматорській команді, відмовившись від уроків гри на фортепіано і роздумуючи над кар'єрою актора Ioan Gyuri Pascu: E bine când mori, că atunci devii genial , HotNews.ro, June 30, 2009. Він також навчався грати на гітарі.
У чотирнадцять років голос Паску змінився, але він продовжив співати в хорі. Будучи школярем, Паску вступив в румунський комсомол. У 1976 році він вступив до середньої школи Агніта. У тому ж році він відмовився від гандболу і почав більш серйозне вивчення гітарної музики, використовуючи підручник Марії Боєр . Він дебютував як актор-аматор в 1977 році в спектаклі на сцені Будинку культури Агніта.
Паску також зацікавився концертами Cenaclul Flacăra, румунським об'єднанням музикантів, натхнених американським фолк-роком. Він познайомився з творчістю західних виконавців, таких як Олівія Ньютон-Джон і Queen. Брав активну участь в комсомольській культурній бригаді, писав і виконував свої перші твори в стилі фолк-рок.
Групи Trandafirii Negri і Fundal У травні 1978 року Паску взяв участь у святкуванні Міжнародного дня солідарності трудящих в Медіаш, де подружився з братами Септіміу і Хорія Молдован, які були в тій же групі, що і поп-співачка Олена Чарстея . Згідно з офіційним сайтом Паску, вони грали для нього західні рок-хіти, в тому числі «Child in Time» групи «Deep Purple» і «July Morning» групи «Uriah Heep». Між 1978 і 1980 роками Паску співав з молдавської групою Trandafirii Negri, і його запрошували співати разом з ними на весіллях та інших торжествах . На зароблені гроші він купив свою першу акустичну гітару прямо на фабриці в Регіні та навчився грати на барабанах . Він написав одну зі своїх перших опублікованих пісень «Melancolie» («Меланхолія») в 1979 році.
У 1980 році Паску подав заявку в школу драматургії Іштвана Сентдьордьі в Тиргу-Муреші, але провалив вступний іспит. Потім він кілька місяців пропрацював токарем на державному заводі, після чого був покликаний в Сухопутні війська Румунії, де зустрівся з іншими музикантами-аматорами, що проходили службу. Разом вони заснували рок-групу Fundal, а Паску став її солістом і барабанщиком . Вони виступали на загальнонаціональному фестивалі Cîntarea României.
У 1982 році їх термін служби закінчився, Паску і Fundal повернулися в Медіаш. Там Паску помітила румунська радіостанція Radio Vacanţa. Він був запрошений виступити на молодіжних концертах радіостанції, де познайомився і потоваришував з Тео Петером, басистом для групи Compact, і музичним промоутером Андрієм Партошем . У 1982 році Паску також грав на концертах Cenaclul Flacăra, і брав участь в шоу Scinteia Tineretului. Пізніше він описував наставництво музикантів Крісті Мінкулеску, Лівіу Тудана, Аді Ордяна і Владі Кнеджевічіа як свою «третю реальну школу» . У 1980 році Паску захопився музикою реггі. Він познайомився зі стилем реггі завдяки творчості групи The Police, а потім став фанатом номерів в стилі реггі, виконуваних африканськими студентами в румунських університетах. Двадцять років по тому Паску заявив журналістам: «Між 1980 і 1985 роками я був у захваті від Боба Марлі».
Університетські роки і дебют в Divertis У 1984 році Паску переїхав в Клуж-Напока і поступив на факультет літератури Клужський університету, вивчав там румунську та іспанську мови. Він двічі подавав заявку на аналогічний факультет до Бухарестського університету, але не здав вступний іспит. Незабаром після вступу він поступив в театральну трупу університету Ars Amatoria şi Fiii, якою керував літературний критик Іон Вартіч. В цей час він виступав в радіо-комедіях і в театрі пародії, був залучений в літературний клуб Вартіча «Ехінокс». Паску зберігав свій інтерес до спорту, особливо до футболу, і був відомим фанатом футбольної команди Університатя Laurenţiu Boariu, «Un nou stadion, trei generaţii» , in Monitorul de Cluj, October 12, 2011.
У 1986 році, коли трупа Ars Amatoria гастролювала в Бухаресті з адаптацією п'єс Іона Луки Караджале, Паску познайомився і потоваришував з членами комедійного ансамблю та студентської групи Divertis, яка виконувала тонку політичну сатиру проти комуністичного правління Ніколае Чаушеску «De la Mariana Cosînzeana la Felix, via Iliescu» (interview with Toni Grecu) , in Dilema Veche, Nr. 136, September 2006 . Паску був фанатом Divertis з 1982 року і згадував: «Я зустрівся з хлопцями Divertis після шоу, вони мені сподобалися і попросили мене приєднатися до групи». Його перший виступ з Divertis відбулося в 1987 році на курорті Ізвору Мурешулуй в повіті Харгіта . Паску відновив свою музичну кар'єру і в тому же 1987 році був запрошений Партошем заспівати на літньому фестивалі в місті Діві.
У 1988—1989 роках, після закінчення університету, Паску викладав румунську мову і літературу в початковій школі в Улму в жудець (повіт) Келераші, відмовившись від продовження своєї кар'єри співака . В кінці 1989 року він був в Семеніче, де познайомився з Мірчею Банічу, колишнім учасником провідної рок-групи Румунії Transsylvania Phoenix . Він гостював у будинку Банічі, коли в Тімішоарі спалахнула антикомуністична революція. Він повернувся в Divertis в Яссах, але їх заплановане шоу було скасоване комуністичною владою.
Після падіння комунізму він зайнявся кар'єрою виконавця. Виступивши з сольним концертом в лютому 1990 року, відновив контракт з Divertis і об'їхав з ними країну. У тому ж році Divertis вперше виконали серію комедійних шоу, що транслювалися по Румунському телебаченню. Група працювала з кінорежисером і офіцером дорожньої поліції Вірджілом Вокіне, додаючи комедійні елементи в його серіалізовану кампанію по безпеці дорожнього руху «Reflecţii rutiere» («Придорожні роздуми») Ramona Vintilă, «Astăzi e ziua ta… Virgil Vochină» , in Jurnalul Naţional, July 23, 2009. З грудня 1990 по 1992 рік Паску був редактором передачі на тому ж каналі.
У 1992 році спільно з Мірчею Русу Паску випустив міні-альбом «Ar putea fi». У партнерстві зі своєю подругою Даньелою Марін він заснував Tempo Music, який претендував на звання першого незалежного музичного лейблу Румунії. Паску також заснував свою власну групу The Blue Workers.
Перші музичні хіти У 1993 році Паску домігся першого значного успіху в музиці з альбомом Mixed Grill і синглом «Ţara arde şi babele se piaptănă». Опитування, проведене журналом Evenimentul Zilei, назвав цей трек кращою піснею 1993 року, а загальнонаціональна радіостанція Radio Contact присудила Паску звання «Композитор року». Mixed Grill став експериментом Паску з синтезом року і реггі. Завдяки таким хітам як «Gizzi» і «Mi-am luat colac», деякі стали вважати його одним з піонерів румунського реггі. Змішання жанрів стало характерним для робіт Паску в музиці. Крім фортепіано, гітари і ударних, Паску також почав грати на гармоніці.
Незабаром після одруження на Даньелі Марін в серпні 1993 року Andra Dumitru, «Ioan Gyuri Pascu a suferit un atac cerebral» , in România Liberă, December 15, 2010, Паску був запрошений режисером Лучіаном Пінтіліе зіграти в його фільмі «Незабутнє літо». Акторська гра Паску отримала хороші відгуки Cezar Paul-Bădescu, «De ce e înlocuit Divertis-ul» , in Dilema Veche, Nr. 244, October 2008.
У наступні роки Паску і The Blue Workers випустили два міні-альбоми в стилі ритм-н-блюз: Maşina cu jazzolină і Caseta pentru minte, inimă şi gură. Паску також з'явився на ряді комедійних записів, випущених Divertis, заслуживши репутацію автора протестних пісень. Румунська політика і соціальні дебати 1990-х років надихнули його на створення таких хітів як «Morcovul românesc» і «Instalatorul» Mihai Gavrilă, Sînziana Boaru, "Ioan Gyuri Pascu: 'Fetiţa mea m-a convins să cânt la Suzanne Vega' " , in Adevărul, July 16, 2009. Резонанс викликала одна з його пародійних пісень під назвою «Africa, Africa», в якій говорилося що сучасна Румунія не краще середньої африканської країниSorin Mitu, National Identity of Romanians in Transylvania, Central European University Press, Budapest, 2001, p.121-122. ISBN 963-9116-95-5.
У 1995 році, після серії фестивалів, де він співав разом з The Blue Workers, Паску виступив з сольним концертом на фестивалі Cerbul de Aur в Брашові і був нагороджений музичним журналом Actualitatea Muzicală премією за «Кращий альбом» за Maşina cu jazzolinăOctavian Ursulescu, «Global Music Pulse. Romania», in Billboard, July 22, 1995, p.43. Будучи телевізійним актором, Паску також брав участь в рекламі Anca Arsene-Bărbulescu, «Istoria telefoniei mobile din România» , in Business Magazin, December 16, 2010; Maria Bercea, «Bercea Mondiala» , in Dilema Veche, Nr. 375, April 2011; Florin Dumitrescu, «Publicitate. Conu' Chiriţa în balon (I)» , in Observator Cultural, Nr. 16, June 2000. У лютому 1997 року Паску випустив альбом Gânduri nevinovate. Дочка Паску, Ана Яріна, народилася пізніше в тому ж місяці.
Після 1997 року в своїй діяльності Паску став віддавати перевагу музичному продюсування. У період з 1998 по 2000 рік він і його дружина допомогли добитися успіху поп- і рок-групам Vama Veche, Domnişoara Pogany і Dinu Olăraşu. Після випуску збірника пісень Poveştile lui Gyuri в 1999 році він відійшов від музики, заявивши що розчарувався в нових поп-тенденціях, проте повернувся в 2000 році, випустивши обмежений реліз Lasă (muzică de casă).
Від фільму Захід до шоу Felix şi Otilea
У 2000 році Паску почав співпрацювати з кінорежисером Крістіаном Мунджіу. Він написав саундтрек до короткометражного фільму Мунджіу «Зеппінг» і зіграв у фільмі Мунджіу «Хор пожежних». Їх співпраця проявилася і в фільмі «Захід», для якого Паску написав музику і виконав роль Гіке. Ця робота Паску була прихильно прийнята критиками Alex. Leo Şerban, «Un road-movie imobil — Occident» , Editura LiterNet (originally published in Libertatea, September 2002); retrieved May 12, 2011.