«Харків 1938» — роман українського письменника Олександра Ірванця, опублікований 2017 року в київському видавництві «Laurus»О. Ірванець: «Харків 1938» на сайті «Якабу». Роман «Харків 1938» входив до короткого списку конкурсу «Книга року BBC-2017». Попри тематичні та стилістичні схожості з романом Ірванця «Рівне/Ровно», «Харків 1938» сюжетно з ним не пов'язаний.

Дія відбувається в альтернативній історії 1938 року, де Україна не стала частиною СРСР, але на місці УНР виникла У.Р.С.Р. (Українська робітничо-селянська республіка). Головний герой розшукує загадкового зловмисника на тлі підготовки до загальнодержавного свята. Роман містить численні пародії на історичні міфи та осіб — як 1930-х, так і сучасні.

Сюжет

Світ роману У альтерантивній історії роману армії УНР, махновці, армія Артема Сергієва, а також УГА, об'єдналися і змогли зупинити наступ Червоної армії. Україна в результаті перемогла у національно-визвольних змаганнях у 1920 році та стала незалежною соціалістичною державою УРСР (Українська робітничо-селянська республіка), окремою від СРСР, зі столицею в Харкові. Нею керує президент-гетьман Євген Коновалець, головні пердставники «розстріляного відродження» живі. Протагоніст Юрій Коцюба — син Михайла Коцюбинського, що працює в створеній набагато раніше, ніж у реальності, СБУ. Олександр Ірванець зображає вигаданий світ іронічно: УРСР на перший погляд втілює все найкраще, що могло статися з Україною в ту епоху, але насправді є тоталітарною державою, замінником СРСР.

СРСР також існує, але без українських земель у своєму складі, а очолює його досі живий Сергій Кіров, тоді як Йосип Сталін вже помер. У Німеччині править не Адольф Гітлер, а його опонент Ернст Тельман. Волинь і Галичина перебувають у складі Польщі. Буковина належить до Румунії, а Закарпаття — до Чехії та Словаччини. Крим досі зайнятий врангелівцями.

Автор зазначає, що для нього було важливим продумати побут в УРСР. Наприклад, у книзі імена Миколи Джері та Хариті використані як загальна назва (nomen appellativum), символ для молодіжної організації УРСР, на кшталт піонерії чи гітлер'югенд. Для дівчат та хлопців існують процедури ініціації, відомі як «харитизація» та «джеризація». Ці процеси, які є свого роду громадсько-політичним вступом для 12-річних дітей, названі на честь літературних героїв. Хлопці проходять її таємно, а дівчата — публічно надрізаючи пальця серпомІрванець О. Харків 1938.- K.: Laurus, 2017.- 240 с.. В УРСР анахронічно святкується свято «День Їжака», що посилається на роман Юрія Андруховича «Рекреації». Деякі персонажі є посиланнями на реальних осіб пізніших епох. Наприклад, Олесь Бузина зображений як жінка Олеся Бузина; присутні пародійні аналоги Сергія Жадана, Ліни Костенко, Олександра Бойченка.

Дія Роман «Харків 1938» є варіантом альтернативної історії України XX століття з елементами карнавалу, пародії, іронії та сатири. Дія роману відбувається в кінці квітня — на початку травня 1938 року, коли У. Р. С. Р. готується до святкування 1 травня — Дня Міжнародної Солідарности Трудящих, у рамках якого відбувається щорічний ХаПеКа (Харківський Пролетарський Карнавал), та 9 травня — Дня Перемоги. Напередодні відбувається ще одне новітнє свято У. Р.С. Р. «день професійної придатності» — День Їжака, що припадає на 8 травня. Обігруючи лист запорожців турецькому султанові, чиновники мусять довести відповідність займаній посаді, розчавивши голим задом їжака. Ці святкування передбачають приготування великого параду, а також візит канцлера Великонімеччини. Олександр Довженко й Лені Ріфеншталь знімають про святкування фільм. В День перемоги, тобто 9 травня, Тельман має прибути до Харкова, щоб підписати пакт про ненапад між Великонімеччиною та УРСР (аналог пакту Молотова-Ріббентропа).

Однак підполковник СБУ Юрій Коцюба отримав інформацію, що в Україну має прибути «хтось такий сильний і небезпечний», якийсь терорист, якому й зброї не потрібно, аби наробити біди. Тож Коцюба береться до справи, розслідуючи, хто б це міг бути і що він задумав.

У цей час до УРСР таємно прибуває з Парижа Симон Петлюра, щоб підняти повстання. На Петлюру постійно полюють троє агентів СБУ — Олег, Степан та Олена (в яких можна вбачати Олега Ольжича, Степана Бандеру та Олену Телігу). Однак, щоразу вони не доводять справу до кінця, аби їм продовжили фінансування. Паралельно московське керівництво намагається дестабілізувати ситуацію в УРСР, засилаючи туди своїх агентів Миколу Гумільова, Анну Ахматову та Михайла Булгакова, що налаштовує стосунки з місцевими українофобами. Ернст Гемінґвей і Генрі Міллер, які приїхали до Харкова, нариваються на групу українських письменників (Остапа Вишню, Василя Чечвянського, Валер'яна Поліщука та Аркадія Любченка), котрі їх відлупцювали.

Рухаючись лінією розслідування особи терориста (і дещо, завдяки авторові, відходячи від неї до паралельних історій), читач зіткнеться з неочікуваними поворотами сюжету. Коцюбі доводиться розібратися в повідомленнях про різні загрози, дівчинкою Ліною, яка ледь не отруїла на смерть полковника пиріжками, та пройти випробування на День Їжака. Врешті-решт Коцюба таки вистежує у харківському будинку «Слово» російського шпигуна і за допомогою гвинтокрила Сікорського знешкоджує його за мить до скоєння диверсії.

Відгуки Літературознавиця Марина Рябченко відгукнулася про «Харків 1938» як «карнавалізацію антиутопії», «роман-гру», що висміює все і всіх. Книга є зразком роману-пародії, у якому поєднано комічні елементи з поетикою постмодерністичного тексту. Канонізовані герої української історії представлені в романі у протилежному образі. У творі зумисне немає жодного однозначно позитивного героя, текст характеризується неприкритою тілесністю та еротизмом, хоч автор жодного разу не вдається до відвертих деталей. В «Харкові 1938» присутнє висміювання як відомих письменників минулого й сучасності, так і самих читачів, яких автор змушує шукати прихований сенс у «сні полковника Коцюби», текст якого складається з випадкового набору літер.

Згідно з Анатолієм і Катериною Пітик на Читомо, уся книжка — класичний бахтінський карнавал, де верх і низ міняються місцями, а все тілесне виводиться на передній план. У тексті чітко впізнається стиль Бу-Ба-Бу, однак у карнавальній обстановці губиться альтернативна історія і авторське послання. Тому «Харків 1938» не стільки роман-антиутопія, як роман-загадка.

Тетяна Майборода у виданні «Збруч» описала роман як «багатоколірний, соковитий, барвистий та строкатий». Чотири частини роману за її словами можна порівняти із уривками кіноплівки чи коміксом. Іноді книга нагадує п'єсу чи сценарій, але завжди гротескна і гумористична. Ірванець певним чином заповнив незайняту поки літературну нішу, можливо навіть не ставлячи перед собою такої мети.

Катерина Семчук у газеті «Наше слово» писала, що хоча історичне тло роману добре продумане, проте він написаний у бульварному стилі. Автор грається з історичними фактами та постатями, роздаючи їм принизливі образи, часто протилежні реальним. Наприклад, Микола Хвильовий — спічрайтер президента, наркоман і педофіл. Жінки ж у романі взагалі не мають жодного серйозного місця чи ролі.

Видання Олександр Ірванець, Харків 1938. Роман. — Київ: Laurus, 2017., 240 с.

Примітки

Посилання «Критика»: Дмитро Шевчук: Олександр Ірванець. Харків–1938. Роман. Липень 2017 Олександр Ірванець: Харків 1938 (уривок з роману) ЛітАкцент: «Харків 1938»: на що готовий читач за «Україну понад усе»? «Друг Читача»: «Харків 1938»: минуле України очима Ірванця  Читомо: Олександр Ірванець: «Харків 1938» буде зрозумілий дуже небагатьом (інтерв'ю з автором) «Українська правда». «Життя»: Стімпанк у вишиванці: уривок з нової книжки Олександра Ірванця «Харків 1938» (уривок з роману)