Володимир Васильович Марковников (; , Княгинін, Нижньогородська губернія — , Москва) — російський хімік. Представник хіміків-органіків. Почесний член Університету св. Володимира та Харківського університету.

Розвинув теорію хімічної будови органічних сполук. Сформулював власне правило про направлення хімічних реакцій заміщення, відщеплення та приєднання за подвійним зв'язком і ізомеризації залежно від їх хімічної будови, нині відоме як правило Марковникова. Виявив новий клас вуглеводнів — нафтениМарковников Володимир Васильович // . Основоположник наукового напряму — нафтохіміїХімія: підруч. для 10 кл. закладів загальної середньої освіти: профіл. рівень / Л. П. Величко. — К.: Школяр, 2018. — С. 63.

Найвідоміший з-поміж учнів Олександра БутлероваІсторія хімії: навчальний посібник / О. М. Камінський та ін. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2019. — С. 137, 163, 182.

Життєпис Народився у дворянській родині в місті Княгинін (нині місто Княгиніно Нижньогородської області). Закінчив у 1856 році середній навчальний заклад Нижнього Новгорода, який по типу наближався до класичних гімназій, однак був . Вступив до Імператорського Казанського університету, який у 1860 році успішно закінчив. З 1862 року читав у цьому ж університеті лекції, викладав.

У 1865 році захистив магістерську дисертацію, яка була присвячена ізомерії насичених кислот. Після захисту декілька років працював за кордоном у лабораторіях Беєра, Ерленмеєра та Кольбе в Берліні, Мюнхені та Лейпцизі.

У 1868 році разом з Дмитром Менделєєвим, Олександром Воскресенським, Петром Алексєєвим та іншими вченими заснував Російське хімічне товариство.

У 1869 році захистив докторську дисертацію, яка була присвячена впливу атомів у хімічних сполуках. Присвоєно звання професора.

У 1871 році на знак протесту проти відсторонення від посади Петра Лесгафта та накладення на нього заборони викладати — разом з групою вчених покинув Казанський університет. Того ж року запрошений до Новоросійського університету (нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), де очолив кафедру хімії. Тут працював до 1873 року. За короткий час перебування в Одесі виконав п'ять циклів дослідження, присвячених взаємному перетворенню ізомерів альдегідів і карбонових кислот.

У 1873 році переїхав до Москви. З того часу постійно працював у Московському університеті.

Помер у 1904 році. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

Сім'я У 1864 році одружився з Любов'ю Ричковою (онукою історика Петра Ричкова)Владимир Васильевич Марковников, 1837—1904 / Сорокина Т. Д.– Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 2003. — С. 5, яка народила сина — , відомого російського архітектора.

Наукова діяльність Наукові дослідження вченого були присвячені розвитку теорії хімічної будови, вивченню нафти й аліциклічних вуглеводнів.

У 1865 році на прикладі масляних і ізомасляних кислот вперше показав існування ізомерії серед жирних кислот.

У 1869 році, у своїй дисертаційній роботі, яка ґрунтувалася на основі поглядів Олександра Бутлерова, шляхом експериментальних досліджень виявив ряд закономірностей, що стосуються реакцій заміщення, приєднання і розщеплення. Започаткував принцип в органічній хімії, що використовується нині для передбачення регіоселективності реакції приєднання протонних кислот і води до несиметричних алкенів і алкінів, й іменується на честь нього.

У 1870-х роках отримав усі передбачені теорією будови ізомерні двохосновні кислоти.

З початку 1880-х років систематично досліджував кавказьку нафту. Відкрив вуглеводні нового класу, яким дав назву нафтени, виділив з нафти ароматичні вуглеводні і виявив їх здатність давати з вуглеводнями інших класів азеотропні суміші. Вивчав Астраханські соляні озера з метою використання солей у промисловості.

У 1890 році синтезував аліциклічні сполуки з циклами у 4, 7 та 8 атомів вуглецю та дослідив сполуки з циклами у 5 та 6 атомів вуглецю, що були вперше синтезовані Вільямом Перкіним та Миколою Зелінським.

У 1892—1893 роках описав умови та характер полімеризації семичленного циклу в шестичленнийХімія, 8-11 класи. Цікаві досліди з органічної хімії / Євсеєв Р. С. — Х., 2006. — С. 19.

Вибрані праці Нормальный курс аналитической химии. Для высших и средних учебных заведений и фармацевтов. Ч. I. Качественный анализ. — М., 1877. — 120 с. Появление чумы в России и средства предохраниться от нее / Соч. Проф. Моск. ун-та Вл. Марковникова и д-ра П. Отрадинского. — М., 1879. — 40 с Исследование кавказской нефти / Соч. Вл. Марковникова и Вл. Оглоблина. — СПб., 1883. — 79 с. Нафтены и их производные в общей системе органических соединений. — М., 1892. — 44 с. Исторический очерк химии в Московском университете // Ломоносовский сборник. — М., 1901.

Примітки

Література