Барон Отмар Райнгольд Ральф фон Фершюр (; 16 липня 1896 — 8 серпня 1969) — німецький біолог і євгеніст, професор, директор Інституту антропології, людської спадковості і євгеніки імені Імператора Вільгельма і берлінського Інституту генної біології і расової євгеніки.

Біографія Син офіцера і власника копальні, євангеліст. Учасник Першої світової війни. У 1919—1922 роках вивчав медицину в Марбурзі, Гамбурзі, Фрайбурзі та Мюнхені. З 1919 року — член Союзу німецьких студентів, з 1920 року — Марбурзького студентського корпусу. Член Вандерфогеля і Товариства Туле. У 1923 році здобув докторський ступінь у Мюнхені. У 1923—1927 роках — асистент Медичної поліклініки Тюбінгена.

У 1927 році пройшов габілітацію в Тюбінгені. У 1927—1935 роках — голова відділення антропології, людської спадковості і євгеніки в Інституті Імператора Вільгельма. З 1933 року — недержавний екстраординарний професор у Берлінському університеті. У 1933 році викладав в університеті Берліна вчення про людську спадковість і расову гігієну. У 1934/35 роках — керівник Поліклініки за спадковим і расовим доглядом у лікарні Августи-Вікторії в Берліні-Шарлоттенбурзі.

З 1934 року — член Леопольдини. У 1935—1942 роках — ординарний професор у Франкфуртському університеті. З 1936 року — член експертної ради Імперського інституту з історії Нової Німеччини. З 1940 року — член Американського євгенічного товариства в Нью-Йорку. З 1 червня 1940 року — член НСДАП. З 1942 року — директор Інституту Імператора Вільгельма з антропології, людської спадковості і євгеніки і член Націонал-соціалістичного союзу німецьких лікарів. З 1942 року — позаштатний професор Берлінського університету. З 1943 року — член Прусської академії наук.

З 1949 року — член Академії наук і літератури в Майнці. З 1951 року — ординарний професор Мюнстерського університету (людська генетика). З 1952 року — президент Німецького товариства антропології. З 1953 року — член Науково-консультативної ради з популяційних досліджень. З 1959 року — член-кореспондент Австрійської академії наук. У 1965 році вийшов на пенсію. У 1967 році відбувся процес проти Фершюра за звинуваченням у причетності до злочинів у концтаборах. Загинув в автокатастрофі (імовірно, навмисне влаштованій).

Цитати

«Високоякісний генофонд — передумова культурного підйому народу. Культурний занепад, як правило, відбувається одночасно з біологічним, і часом важко зрозуміти, що причина, а що наслідок. Раса може бути знищена зовнішнім насильством, або виродитися в несприятливих умовах. Турбота про свою расу — головне завдання кожного культурного народу, оскільки, якщо раса вироджується, зникають спадкові передумови для творчого розвитку культури.»

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни з мечами Почесний член Італійського товариства генетики в Римі (1953) Почесний член Віденського антропологічного товариства (1955) Почесний член Японського товариства людської генетики (1956)

Бібліографія Автор близько 230 публікацій.

Zwillingstuberkulose, 1933 (mit K. Diehl) Erblehre des Menschen, 1933 Erpathologie, 1934 Die Rasse als biologische Größe, Berlin 1934 Erbbiologische Erkenntnisse zur Begründung der deutschen Bevölkerungs- und Rassenpolitik. In: Eugen Gerstenmaier (Hg.): Kirche, Volk und Staat. Stimmen aus der Deutschen Evangelischen Kirche zur Oxforder Weltkirchenkonferenz, Furche-Verlag, Berlin 1937, S. 63–75 Eugen Fischer. Der Altmeister der Anthropologie, der Pionier der Humangenetik, der Begründer der Anthropobiologie, In: Hans Schwerte / Wilhelm Spengler (Hgg.): Forscher und Wissenschaftler im heutigen Europa. Erforscher des Lebens: Mediziner, Biologen, Anthropologen (= Gestalter unserer Zeit, Band 4), Stalling, Oldenburg 1955, S. 317—324 Das ehemalige Kaiser-Wilhelm-Institut für Anthropologie, menschliche Erblehre und Eugenik. Bericht über die wissenschaftliche Forschung 1927—1945, 1964 Der Mensch und seine Umwelt, Konstanz 1965 Eugenik. Kommende Generationen in der Sicht der Genetik, Witten 1966

Примітки

Література

Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання Біографія.