Хана Брадіова ( більш відома як Хана Браді , 16 квітня 1931, Нове-Место-на-Мораві, Височина, перша Чехословацька Республіка — , Освенцім, Генерал-губернаторство, Польща) — чеська дівчинка єврейського походження, убита в період Голокосту. У 2002 році про неї була написана біографічна книга «Чемодан Хани» .

Біографія і сім'я Хана Брадіова народилася 16 квітня 1931 року в чеському місті Нове-Место-на-Мораві в родині роздрібних торговців Карела (1898—1942) і Маркети Бради (1907—1942). У Хани був старший брат Георг (1928—2019). За його спогадами, Хана любила кататися на лижах і займалася гімнастикою. У березні 1941 року мати Бради була арештована за те, що відправляла гроші братові в Бельгію, і на якийсь час потрапила до в'язниці в Їглаве, після чого була переведена в концтабір Равенсбрюк. Наприкінці вересня того ж року гестапо заарештувало і батька. Після цього дівчинка не бачила своїх батьків. Вони обидвоє загинули в Освенцімі в 1942 році.

Дітей прихистив їх дядько Людвік, чоловік молодшої сестри Карела, уникнув депортації завдяки своєму німецькому походженню. Його дружина також потрапила в концтабір, але змогла вижити. 14 травня 1942 року Хана і її брат Георг отримали повістки в центр депортації в Тршебич. Після чотирьох діб очікування брата і сестру доставили в концтабір Терезієнштадт. Тут вони провели два роки. У концтаборі Георга помістили в дитячий барак L417. Тут же був ув'язнений Петро Гінц, 16-річний головний редактор журналу «Vedem». Хана відвідувала уроки музики і малювання. У 1944 році Георг і Хана були різними ешелонами перевезені в Освенцім. Через кілька годин після приїзду Хану відправили в газову камеру.

Георг пережив Освенцім, так як зумів влаштуватися працювати водопровідником. Звільнившись і з'ясувавши, що його сестри і батьків не залишилося в живих, Георг переїхав в Торонто, де разом з іншими пережившими Голокост в 1951 році заснував слюсарну фірму. Він одружився, у нього народилося троє синів і дочка, яку він назвав в пам'ять про загиблу сестру Лара Хана Брейді (так «Brady» вимовляється по-англійськи). Георг помер в січні 2019 року.

«Чемодан Хани»

У 2000 році куратор Центру вивчення Голокосту в Токіо Фуміко Ісіока ( 石岡史子) звернулася в державний музей Аушвіц-Біркенау з проханням передати їй кілька експонатів для виставки, присвяченої долям малолітніх в'язнів концтаборів. Серед отриманих предметів знаходилася невелика валіза, на якій було написано ім'я Хани Бради, її дата народження і напис Waisenkind («Сирота»). Експонат викликав інтерес у японських дітей. Ісіока зайнялася вивченням історії Бради, в ході чого їй вдалося виявити п'ять малюнків, створених Ханой, в Еврейскому музеї в Празі. Через музей Ісіока також знайшла адресу проживання брата дівчинки в Торонто і відправила йому лист з пропозицією популяризувати історію його покійної сестри. Георг з ентузіазмом відгукнувся. Вперше стаття про Хані вийшла в єврейській газеті в Канаді.

Продюсер Карен Левін ( зняла документальний фільм про історію зустрічі Бради і Ісіоки. У 2002 році Левін випустила біографічну книгу «Чемодан Хани» (), що стала бестселером. Твір отримав літературну премію Сіднея Тейлора, засновану Асоціацією єврейських бібліотек Австралії. Він був переведений 40-а мовами світу і використовувався в шкільному навчанні. У 2006 році книга також була удостоєна премії від Яд ва-Шема. У 2009 році був випущений документальний фільм «Inside Hana's Suitcase» , заснований на книзі Левін.

У 2004 році з'ясувалося, що валіза є копією, так як оригінал був знищений нео-нацистами в Бірмінгемі, за іншими даними, був загублений під час пожежі. Оскільки музей Аушвіц-Біркенау не вважав за потрібне повідомити про це Ісіока, кілька років валіза вважалася оригінальною. На думку сім'ї Бради, той факт, що валіза виявилася копією, не знижує цінність експоната.

Див. також

Анна Франк Етті Хіллесум

Примітки

Література