Сірарпі Мігранівна Тер-Нерсесян (; 5 вересня 1896, Константинополь — 6 липня 1989, Париж) — англійська, американська та французька історикиня і мистецтвознавиця. Фахівчиня у галузі вірменського та візантійського мистецтва.

Викладачка в навчальних закладах Франції, Англії та США — Коледжі Веллслі, Колежі де Франс та Сорбонні тощо). Доктор мистецтвознавства. Професорка дослідного центру Думбартон-Окс. Членкиня Американської академії середньовіччя (1945), іноземна членкиня Академії наук Вірменської РСР (1966), членкиня Британської академії (1975) і Академії написів і красного письменства (1978). Почесний доктор коледжів Вільсона (1948) і Сміта (1957). Лауреатка низки міжнародних премій і нагород.

Біографія Народилася 15 вересня 1896 року в Константинополі в багатій вірменській родині, де вона була наймолодшою з трьох дітей. Коли Тер-Нерсесян було 9 років, померла її мати Акабі, а коли 18 — помер батько Мігран.

По материнській лінії Сірарпі була племінницею вченому вірменської церкви і патріарху Магакії Орманяну. Здобула гарну освіту, закінчивши в Константинополі англійську середню і церковноприходську школу Есаян. Побіжно говорила трьома мовами: вірменською, англійською та французькою.

У 1915 році, рятуючись від геноциду вірменів, разом зі своєю сестрою Араксією переїхала до Європи, спочатку влаштувавшись у Швейцарії. Тут Сірарпі Тер-Нерсесян вступила до Женевського університету. Після закінчення її навчання в 1919 році сім'я переїхала на постійне місце проживання до ПарижуАрмянская советская энциклопедия. — 1985. — С. 683.. Вона вступила в Сорбонну, до школи вищих досліджень і вивчення історії Паризького університету.

Навчалася і працювала поруч зі знаменитими візантологами Шарлем Ділем та Габріелем Мілле, а також з істориком мистецтва Анрі Фасійоном, помічником якого стала в 1922 році.

У 1930 році Сірарпі Тер-Нерсесян переїхала до США, де почала викладати в Коледжі Веллслі у штаті Массачусетс. Читаючи лекції в коледжі, стала повним професором, а потім головою Відділу історії мистецтв і директором Фарнсвортського музею.

Сірарпі Тер-Нерсесян була першою жінкою, що читала в коледжі лекції з мистецтва Візантії, а також нагородженою Вазгеном I медаллю «Григорія Просвітителя» (1960). Вона також стала першою з жінок, запрошених читати лекції до Коллежа де Франс. У свій час була першою жінкою — повним професором в центрі Думбартон-Окс, і другою жінкою, удостоєною медалі англійського товариства антикваріату (1970)Kouymjian, Dickran. «Sirarpie Der Nersessian (1896—1989): Pioneer of Armenian Art History» in Medievalists and the Academy. Jane Chance (ed.) Madison: University of Wisconsin Press, 2005, p. 483. ISBN 0-299-20750-1.

До 1978 року Сірарпі Тер-Нерсесян працювала в Думбартон-Оксі, після чого, вийшовши на пенсію, жила з сестрою в Парижі. Сірарпі Тер-Нерсесян, маючи багату бібліотеку, після виходу на пенсію, пожертвувала її вірменському інституту стародавніх рукописів Матенадарану.

Пам'ять Після смерті вченої, у 1988 році, було створено ендаумент-фонд для майбутніх студентів істориків мистецтва у Вірменії, а також фонд імені Сірарпі Тер-Нерсесян при Дослідницькому центрі Вірмено-Візантійських мініатюр ().

Педагогічна діяльність

1925—1929 — викладала в Сорбоннському університеті. 1930—1946 — викладала в коледжі Веллслі (Массачусетс, США). 1937—1946 — голова центру мистецтв Веллесоєського коледжу та інспектор музею Фансворду. 1946—1962 — викладала в Гарвардському університеті. 1953—1954 — почесний директор наукового центру «Думбартон-Окс» Гарвардського університету. 1954—1955 і 1961—1962 — директор навчальної частини Гарвардського університету. 1962—1978 — працювала в Думбартон-Оксі.

Звання

член Національного товариства антикваріїв Франції доктор мистецтвознавства (1936) член Американської академії Середньовіччя (1945) професор (1946) член жіночої асоціації університетів США (1948) іноземний член Академії наук Вірменської РСР (1965) член Національної асоціації археологів Франції (1971) член-кореспондент Британської академії (1975) член-кореспондент Академії написів і красного письменства Франції(1978) почесний доктор коледжу Вільсона (1948) почесний доктор коледжу Сміта (1957)

Медалі

золота медаль Англійської археологічного товариства (1960) медаль «Григорія Просвітителя» (1960) медаль англійського товариства антикваріату (1970)

Премії

лауреат премії імені Фулда (1937) лауреат премії імені Шлюмбертера (1963) лауреат премії імені Ананія Ширакаці Академії наук Вірменської ССР (1982) лауреат премії Французької академії написів і красного письменства

Праці Основні праці Сірарпі Тер-Нерсесян присвячені питанням вірменської історії та архітектури, вірменського та візантійського середньовічного мистецтва, а також вірменської мініатюри.

Книги

Aght'amar: Church of the Holy Cross. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1945 Armenia and the Візантійські Empire: A Brief Study of Armenian Art and Civilization. Cambridge: Harvard University Press, 1945 Armenian Manuscripts in the Walters Art Gallery. Baltimore: The Trustees, 1973 Armenian miniatures from Isfahan. Brussels: Les Editeurs d'art Associés, 1986 The Armenians. New York: Praeger, 1969 L'art arménien. Paris: Art européen. Publications filmées d'art et d'histoire, 1965. (French) L illustration du roman de Barlaam et Joasaph. Paris: de Boccard, 1937. (French) Miniature Painting in the Armenian Kingdom of Cilicia from the Twelfth to the Fourteenth Century. Washington D. C.: Думбартон Oaks Studies, 1993

Статті

«The Armenian Chronicle of the Constable Smpad or of the 'Royal Historian.'» Думбартон Oaks Papers, Vol. 13, 1959, pp. 141–168 «An Armenian Gospel of the Fifteenth Century.» The Boston Public Library Quarterly. 1950, pp. 3–20 «A General View of the Manuscripts of San Lazarro.» Bazmavep. Venice, 1947, pp. 269–272. (Armenian) «Pagan and Christian Art in Egypt. An exhibition at the Brooklyn Museum.» The Art Bulletin. Vol. 33, 1941, pp. 165–167 «Two Miracles of the Virgin in the Poems of Gautier de Coincy.» Думбартон Oaks Papers, Vol. 41, 1987, pp. 157–163 «The Kingdom of Cilician Armenia» A History of the Crusades, edited by Kenneth M. Setton, 1969

Примітки