Марлена Давидівна Рахліна (29 серпня 1925 р., Ленінград, СРСР — 5 червня 2010 р., Харків, Україна) — український російськомовний поет, перекладач.
Життєпис Народилася в Ленінграді в сім'ї радянських працівників Давида Мойсейовича Рахліна (1902—1958) і Блюм Абрамівни Маргуліс (1902—1964). Щирі комуністи, вони дали ім'я своїй дочці на честь Маркса і Леніна.
У 1936 р. батька, викладача політекономії Військово-політичної академії ім. М. Толмачова (на той час знаходилася у Ленінграді), перевели в Харківську військово-господарську академію, сім'я переїхала до Харкова.
У 1937 р. батьки були виключені з КПРС (батька — за звинуваченням у троцькізмі, мати — у зінов'євщіні).
У 1942-1943 рр. перебувала в евакуації у м. Златоусті, де навчалася в школі та одночасно працювала у лабораторії на металургійному заводі.
На початку 1944 р. сім'я повернулася з евакуації до Харкова.
У 1944—1949 рр. Рахліна вступила на філологічний факультет Харківського університету, де познайомилася з Борисом Чичибабіним (після його ув'язнення тричі їздила до нього у В'ятскі табори), Юлієм Данієлем та Ларисою Богораз. Підчас навчання відвідувала літературну студію при місцевій організації Спілки письменників.
У 1950 році батьки Рахліної були репресовані, повернувшись з ГУЛАГу за реабілітацією у 1956, незабаром померли.
З 1949 р. викладала російську мову та літературу: у 1949—1951 рр. у школі села Берестовенька Красноградського району Харківської області, пізніше — в Рогані (у той час — під Харковом). Працювала бібліотекарем Бюро технічної інформації Харківського електромеханічного заводу, у 1966—1971 — шкільним вчителем у виправно-трудовій колонії у Харкові, з 1971 р. до виходу на пенсію у 1980 р. — вихователем та вчителем у дитячому протитуберкульозньому санаторії в районі Основи в Харкові.
Творчість Вірші почала писати з 12 років. Вони друкувалися в журналах «НМ», «Континент», «Веселка», «Добрий ранок», «Український вісник», «Дружба народів», «Карта» та ін. Вірші Рахліної перекладені на українську мову.
З 1992 — член Національної Спілки письменників України.
Автор книги спогадів «Що було — бачили» (російською мовою).
Перекладала поезію з української мови. У 1996 у видавництві «Око» вийшла книга перекладів Василя Стуса «Золотокоса красуня».
Книги віршів
Дом для людей. Харьков, 1965. Маятник. Харьков, 1968. Надежда сильнее меня. Москва, «Прометей», 1990 (передмова Бориса Чичибабіна). Другу в поколенье. Москва, «Весть-ВИМО», 1994. Потерявшиеся стихи. Харьков, «Фолио», 1996. Октябрь, на июль похожий. Харьков, «Фолио», 2000. Чаша. Харьков, «Фолио», 2001. Прозрачные слова. Харьков, «Права Людини», 2006.
Джерела
Харківська правозахисна група. Памяти Марлены Рахлиной
Марлена Рахлина