Шахти Лисичанська, що працюють станом на 01.01.2020 ПАТ Лисичанськвугілля Шахта імені Д. Ф. Мельникова Шахта імені Г. Г. Капустіна Шахта «Новодружеська» Шахта «Привільнянська»
Шахти, що вже не працюють Шахта «Чорноморка» 1926-
Перша шахта Донбасу (1795)
Оголеність кам'яновугільних порід і велика кількість виходів вугільних пластів на поверхню зробили відомими Лисичанські родовища досить давно, і щодо виникнення гірського промислу, Лисичанськ є колискою Донецької кам'яновугільної промисловості.
Лисича балка, що розкриває всю серію вугільних пластів головної Лисичанської свити, вперше піддалася дослідженню в 1791 році розвідувальною експедицією військово-морського відомства Російської імперії, під керівництвом інженер-капітана Чорноморського флоту Н.Ф. Аврамова, який організував тут і першу розробку кам'яного вугілля для потреб Чорноморського флоту. Первісна поверхнева розробка вугілля проводилася на виходах вугільних пластів в відслоненнях по схилах балки і складалася з неглибоких вугільних ям і похилих штолень. Розробки кам'яного вугілля Аврамовим тривали аж до 1795 року, до включення родовища в Гірське відомство. В 1795 році, з побудуванням першого на півдні Росії Луганського ливарного заводу, в Лисиче балці закладається кам'яновугільний рудник, для постачання заводу кам'яним вугіллям. У квітні 1796 року Лисичанський казенний рудник видав перший вугілля.
З надходженням Лисичанського родовища в Гірське відомство, розробка вугільних пластів стала проводитися за допомогою шахт (вертикальних колодязів). Ось як в 1829 р їх описав гірський інженер Євграф Петрович Ковалевський, який почав свою діяльність на Луганському ливарному заводі,
В 1950-ті роки, на місці першої шахти-рудника, на південному схилі балки, було встановлено пам'ятний знак "Першій шахті Донбасу" («В этом овраге в 1795 г. был заложен первый рудник, положивший начало каменноугольной промышленности в Донбассе»).
За минулі роки пам'ятник кілька разів міняв свій зовнішній вигляд та місце розташування. Текст напису теж кожного разу змінювався. 195х «В этом овраге в 1795 г. был заложен первый рудник, положивший начало каменноугольной промышленности в Донбассе». 196х «В цій балці в 1795 р. була закладена перша шахта Донбасу». 197х «Здесь в 1795 году была заложена первая шахта в Донбассе». 1995 «Здесь, в Лисьей Балке, по указу Екатерины II от 14 ноября 1795 года была построена первая шахта Донбасса».
Шахта 1 травня
Роки існування: 1931-1941
Нахилені стовбури під кутом 40°, довжиною 260м. Максимальна глибина 200м.
Пласт: і3.
Вугілля транспортувалось канатною дорогою до шахти Артема на відстань 1 версти.
Згадки у ЗМІ
Посилання
на мапі Google Maps
Шахта Аптекмана АПТЕКМАН Абрам Гершкович
В 1901-1904 рр. арендував у "Об-ва Южно-Русской каменноуг. промышленности" Рубежанско-Донецку копь у ст. Лисичанськ Бахмутського уезда Єкатеринослав. губ.
Згадки у ЗМІ
Шахта Артема
Роки існування: 1926-1941. координати
Утворена з шахти Корунд (19хх-1925) Николо-Михайловскаго товариства.
У 30-ті роки, під час кампанії по виявленню контрреволюційних організацій, ОГПУ не оминуло і шахту Артема. Про це свідчить "Доповідна записка ОГПУ про становище в кам'яновугільної промисловості від 1 липня 1933 р." Й. Сталіну. Так, у грудні 1934 були заарештовані за підривну роботу 29 осіб з білогвардійського елемента, в т.ч. 7 інженерів.Справка ОГПУ о к.-р. и подрывной деятельности а/с элементов города и деревни. 15 января 1934 г. За приписки був притягнутий до відповідальності зав. ділянкою Обрезанов.Докладная записка ОГПУ о фактах приписок на предприятиях каменноугольных бассейнов Союза. 26 июня 1934 г.
Добуте Вугілля канатною дорогою через шахту Артема доставлялось за 4.5 версти на залізничну станцію Володино, що поблизу с.Стара Краснянка.
Посилання
Терикон на Google Maps на мапі Wikimapia
Братський рудник
Вера Одна з трьох шахт Олександро-Дмитровського рудника
Шахта Войкова (Осьмушина) Роки існування: 1928-1975
Глибина основного стовбура 100м. Максимальна глибина 420м. Пласти: K8,K7, L2,L4,L5,L6
В 1924 р. перейменована на честь радянського політичного діяча П.Л.Войкова. Шахта почала працювати в 1928 році як шахта Нова ("Осьмушенная", від назви яру, що поруч). Під час війни зруйнована, відновлена в 1948. Відпрацьовувала пласти k8, k7, l2, l4, l5, l6. Шахтне поле розкрите вертикальними стволами, глибина головного стовбура 100 м. Максимальна глибина розробки 420 м. Вугілля транспортувалось канатними дорогами до станції Переїздна -2 км., та до бремсберга шахти ОГПУ (Евгеніевская) -1,5 км.
Закрита в 1976 році. В даний час на місці шахти знаходиться автобаза «Лисичанськвугілля». Розповідають, що найперший свол знаходився значно західніше.
Достеменно відомо що з 1955 р. по 1994 р. на шахті загинуло 19 гірників.
Посилання Терикон на мапі Google Maps на мапі Wikimapia
Шахта Ворошилова Роки існування: 1936 - 1962 Глибина основного ствола 60м. Максимальна глибина 120м.
Пласти K8, L1
Вугілля транспортувалось повітряно-канатною дорогою у Ісаєву балку до залізниці.
Достеменно відомо що з 1952 р. по 1957 р. на шахті загинуло 8 гірників.
Георгієвська
Шахта Дагмара
В 1866 році новозбудованій шахті координати вперше було дано жіноче ім'я «Дагмара», хоча до цього часу вони носили порядкові числа або імена святих.
Дагмар - вона ж Марія Федорівна Романова, уроджена Принцеса Луїза-Софія-Дагмар-Датська, мати імператора Миколи II Олександровича, (1846-1928). Директор Гірського Департаменту Росії Володимир Карлович Рашет і Ілиодор Федорович Фелькнер - начальник Луганського гірничого округу, оснащують шахту найсучаснійшим обладнанням в Росії. Для «Дагмари» виготовляють парову, що подає повітря, водовідливну і углепод'емную машини. Для подачі води будують водопровід, що подає воду з Дінця на висоту 85 метрів, встановлюють в насосних станціях три 12-сільних парових насоса, тут впроваджували багато передового в прогресивного. В 1870 на глибині 55 сажнів шахту затоплює і довгих два роки доводиться відкачувати воду, тільки в 1873 шахта запрацювала на повну силу.
Кращі інженери Луганського гірничого округу будували шахту, механік Іван Тіме створив підйомну машину. Архітектура надшахтних споруд вийшла такою вдалою, що цим скористалися поштові відомства - листівка з видом шахти «Дагмара» розійшлася тисячами по всій Російській імперії. Після закриття Лисичанського чавуноплавильного заводу в 1880, держава здала шахту в оренду. В 1890 році була знову затоплена, і в зв'язку з несплатою Івановим в термін оренди, була забрана у казну. І тільки після того, як в 1892 році акціонерне товариство «Любимов, Сольве і Ко» взяло в оренду шахту на 30 років, шахта справно працювала. В 1909 при шахті вже існували театр та сінематограф в одному приміщенні.Газета Утро №665 від 13.02.1909, сторінка 4
Вугілля на содовий завод транспортувалось канатною дорогою, на відстань 4 версти. В 1924 р. перейменована на честь Клари Цеткін, в 1929 закрита.
Згадки у ЗМІ
Донецька
Дружеський рудник
Шахта Дуліна
Ільїнський рудник братів Коппа
Шахта Єкатеринінська
Шахта Західна Працювала з 1930 р. по 1944 р.
Шахта «Капітальна»
Шахта «Капітальна» була закладена в 1838 році, закрита в 1871 році.
На шахті «Капітальна» ще в 1844 вперше в Донбасі, тепер можна казати і в Україні, була встановлена 12-сильна парова машина, що приводила у дію підйомний насос для відкачування води з глибини 47,5 саж. На ній же був влаштований бремсберг для відкатки вугілля всередині рудника. Для утримання кліті при вільному падінні був сконструйований механізм, названий "парашутом". Генал-майор Н. Іванов писав: «Засноване у Лисичанську чавуноплавильне та залізне виробництво зажадає, за розрахунком щорічна до 4 м. пудів кам'яного вугілля; лисичанський ж рудник, навіть з поліпшенням засобів існуючих при ньому виробок, може дати щорічно не більше півтора мільйонів пудів вугілля, кількості, достатній, при такому споживанні вистачить не більше як на 10 років.
З цього до проєктної «Дагмари» повинні приєднані були дві вже існуючі шахти: «Капітальну» глибиною в 47 сажнів і № 9 (Михайлівську) глибиною в 37 саж. опущену до 3-го вугільного пласта, і поліпшити при тому кошти цих виробок, то лисичанський рудник матиме а своєму розпорядженні до 40 мільйонів пудів вугілля, яким може постачатися влаштовуваний при ньому завод протягом 10 років ».«Про родовищах залізних руд в Катеринославській губернії поблизу Лисичанська і дослідженні складу цих руд» Генерал-майор Н. Іванов. 5 червня 1868 року. (Гірський журнал. 1868. № 8 серпень).
Цікаві спогади про шахту залишив і знаменитий геолог Гельмерсен побувавши в 1865 році на Лисичанському руднику в шахті «Капітальної». («Донецький кам'яновугільний кряж і його майбутність в промисловому відношенні» генерал-лейтенант Гельмерсен (Санктпетербург. Гірський журнал. №1. 1 січня 1865).)
Єдине, що у шахти залишилося від попередників - чотирьохкінні ворота. Відомо, що на глибину майже 47,5 сажні вели сходи, а це висота 3 дев'ятиповерхових будинків. Виявляється, що вони потрібні були для огляду трубопроводу, по якому вода з глибини шахти піднімалася на поверхню. По мапам 19 століття і мапі Боброва встановлено місце знаходження шахти - на перетині двох вулиць, що примикають до вул. Малиновського. На місці стовбура мирно стоїть житловий будинок післявоєнної побудови, правда трохи потріскуючи. А терикон вже густо вкритий деревам, і його важко знайти серед природних пагорбів.
Шахта "Корунд" Роки існування: 1899-1925 Рудник «Николо-Михайловского общества» Знаходилась у м.Привілля, в 1931 на її місці відкрита шахта "1 травня".
Згадки у ЗМІ
«ИСТОРИЯ ГОРОДА ЛИСИЧАНСКА» (часть 66)
Шахти Кремінної В 1893–1895 у Кременній зведено першу велику шахту, яка належала О. Алчевському (у 1899 увійшла до складу Алексєєвського гірничо-промислового товариства).
Шахта Кремінна Східна Роки існування: 1932-1962
Глибина основного стовбура -50 м. Максимальна глибина -400 м. Пласт: K8
В 1930 році на східній околиці Кремінній, в 2-х кілометрах від залізничної станції було закладено, а в 1932 році відкрита шахта «Кремінна-Східна». «Кремінна-Східна» відпрацьовувала пласт k8 потужністю 1,4-1,6 метра, а також пласти l1 і mз. Було пройдено два ствола, закріплених дерев'яним кріпленням. Основний стовбур служив для видачі вугілля і породи в вагонетках, допоміжний - для спуску людей і подачі матеріалів в шахту. Свіже повітря подавалася по головному стовбуру, а виходило по допоміжному. В 1938 році шахта освоїла проєктну потужність 800 тонн вугілля на добу. За освоєння проєктної потужності, досягнення високих показників у праці, за високі показники циклічності шахта «Кремінна-Східна», одна з небагатьох в галузі, була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Шахта відрізнялася складними гірничо-геологічними умовами: небезпечна за метаном та вугільним пилом, вугілля схильні до самозаймання. Саме тому неодноразово виникали пожежі. Складним був і внутрішньошахтний транспорт. Нескінченне відкочування вагонів з похилів ускладнювало роботу шахти, виникало багато аварій з важкими наслідками для життя людей. «Кремінна-Східна» як самостійна одиниця працювала до 1961 року. Після чого увійшла до складу шахти «Кремінна № 1». В Наприкінці 1962 року шахта «Кремінна-Східна» була закрита. Основна частина робітників і ІТП була переведена на шахту «Кремінна № 1», багато хто перейшов працювати на шахту «Привольнянська-Північна», частина гірників була переведена на шахту «Кремінна-Західна».
Достеменно відомо що з 1950 р. по 1963 р. на шахті загинуло 19 гірників.
Згадки у ЗМІ
Посилання на мапі Google Maps Шахта Кремінна Західна Роки існування: 1939 - 1969
Довжина нахиленого 35° основного стовбура 900м. Максимальна глибина 720м. Пласти: K8, L1
Шахта «Кремінна-Західна» введена в експлуатацію в 1939 році. Затоплена під час Великої Вітчизняної війни, знову вступила в дію в 1944 році.