Джозеф Грімальді (, 18 грудня 1778, Лондон — 31 травня 1837, Лондон) — англійський актор, батько сучасної клоунади, один з найвідоміших клоунів Англії, що вважається першим клоуном з білим (європейським) обличчям. Саме виступи Грімальді зробили Клоуна, як персонажа, центральною фігурою британських арлекінад.

Біографія

Сім'я та дитинство

Грімальді народився в одному з лондонських районів в сім'ї італійця Джузеппе (Джозефа) ГрімальдіLondon's Lost Theatres of the Nineteenth Century Erroll Sherson pp. 26-7 (Ayer Publishing, 1972) ISBN 0-405-08969-4, що мав в лондонських театральних колах прізвисько Залізноногий (), пантоніміста, циркового художника і балетмейстера театру «Друрі-Лейн»Театральная энциклопедия. Матір'ю Джозефа була Ребекка Брукер, танцюристка кордебалету. Батько Грімальді помер в 1788 році, залишивши родину в боргах, коли Джозефу було всього дев'ять років. У віці менше двох років Джозеф вперше грає невелику роль на сцені лондонського театру «Друрі-Лейн», а у віці менше трьох років він періодично починає виступати на сцені театру «Садлерс Веллс».

Досягнувши юнацького віку, Грімальді закохується в дочку власника театру «Садлерс Уеллс» і одружується з нею. Через вісімнадцять місяців Марія Грімальді вмирає під час пологів. Грімальді знаходить розраду в роботі, і, через деякий час, одружується ще раз. Згодом його син, Джозеф Семюель Грімальді, приєднається до сімейного театральної професії, проте у віці тридцяти років зіп'ється і помре.

Кар'єра Грімальді вважається неперевершеним в амплуа клоуна-міма, досягнувши оглушливого успіху в постановці Королівського театру Ковент-Гарден «Казки матінки Гуски» і закріпивши згодом свій успіх в інших постановках.

У своїй справі Джозеф Грімальді став беззастережним новатором, оскільки його персонаж — клоун по імені Джой (Joey; гра слів від англ. Joy — радість) був, для того часу, сучасним клоуном, амплуа якого, проте, грунтувалося на традиційній ролі простака і дурника, що йшла ще з часів комедії дель арте. Грунтуючись на цьому новаторстві, персонаж Грімальді стає центральним персонажем арлекінада. Його комедійна грація була незвичайна, він добре придумував візуальні трюки і буфонади, вміло викликаючи сміх публіки. На час, коли стають популярні мюзик-холи, Грімальді вводить в театр жіночу пантоміму, а також заводить традицію безпосередньої участі публіки у виставі.

Знаменитий «анекдот про сумного клоуна» (в якому доктор радив клієнтові різні способи виходу з важкої депресії, і в підсумку порекомендував сходити на виставу одного клоуна, після чого клієнт зізнався, що він і є той самий клоун) спочатку розповідали саме про Грімальді.

Вихід на пенсію

Поступово вік дає про себе знати, і, страждаючи від різних хвороб, Грімальді йде зі сцени. До 1828 року Грімальді повністю розоряється, і в театрах «Ковент Гарден» і «Садлер Уеллс» проходять благодійні вистави, що ставлять собі за мету зібрати грошей на проживання Грімальді. Фондом «Друрі-Лейн» йому була призначена пенсія в 100 фунтів стерлінгів на рік.

В останні роки життя Джозеф Грімальді ледь міг ходити, і багато часу проводив в лондонській таверні під назвою Cornwallis Tavern. Власник таверни Джордж Кук вечорами відносив його додому.

Грімальді, ставши калікою, граючи на сцені, помер в ніч на 31 травня 1837 року. Газета London Illustrated News в некролозі на його смерть написала: «Грімальді мертвий, і не залишив собі рівних. Ми боїмося, що дух пантоміми втрачений» (англ. Grimaldi is dead and hath left no peer. We fear with him the spirit of pantomime has disappeared).

У своєму заповіті Джозеф Грімальді просив, щоб після його смерті він був обезголовлений перед похованням, нібито через страх поховання живцемJoe Grimaldi, his life and theatre Richard Findlater p. 42 (Cambridge University Press, 1979) ISBN 978-0-521-29407-2.

Могила Джозефа Грімальді знаходиться в парку Джозефа Грімальді (раніше у дворі каплиці Сент-Джеймс), на Пентонвілл-роуд в Іслінгтон. На будівлі в Granville Road є синя табличка на згадку, що він колись жив неподалік.

Примітки

Посилання

Джозеф Гримальди у Енциклопедії Британника.

«Boz» (Ed.) (Чарльз Диккенс), Memoirs of Joseph Grimaldi, з Internet Archive (отсканированная книга з #оригінальний ілюстраціями)