Альфред Краусс (Alfred Krauß; 26 квітня 1862, Зара — 29 вересня 1938, Бад-Гонсерн) — австро-угорський воєначальник, генерал піхоти, бригадефюрер СА. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Закінчив Військову академію (1883). Випущений в піхоту. З 1891 року служив у штабі 5-го корпусу (Пресбург). З серпня 1894 року — викладач тактики у Військовій академії. У 1897—1901 роках — начальник штабу дивізії. З листопада 1901 по серпень 1904 року командир ландверного полку (Грац). З серпня 1904 року — начальник 3-й секції (інтендантської) Технічного комітету і начальник адміністративно-військових курсів. З жовтня 1910 року — начальник військової школи. 1 листопада 1910 року переведений в Генштаб.

28 жовтня 1914 року змінив генерал-майора Е. Цанантоні на посаді начальника 29-ї піхотної дивізії, що діяла проти Сербії. Йому вдалося розгромити сербську Тімошську дивізію. З 23 грудня 1914 року — начальник штабу 5-ї армії ген. Л. фон Франка на Балканському театрі військових дій. З 27 грудня 1914 року — начальник штабу ерцгерцога Ойгена, який командував військами на Балканах. З призначенням ерцгерцога головнокомандувачем на Південному Заході з 27 травня 1915 року — начальник його штабу. Мав великий вплив на формування стратегічних планів і розробку військових операцій. З березня 1916 року — начальник штабу угруповання, яке діяло на Ізонцо. В середині 1916 року командував 34-ю піхотною дивізією в 7-й армії ген. К. Пфланцер-Балтіна. З середини березня 1917 року — командир 1-го армійського корпусу в складі 7-ї армії, діяв в Карпатах, у наступі в Галичині і Буковині. Під час битви при Капоретто в складі його корпусу (так звана група Краусса) діяли 3-я (генерал-майор фон Видно), 40-а (генерал-майор принц фон Шварценберг) піхотна і 22-а стрілецька (генерал-майор Мюллер) дивізії. У листопаді 1917 року корпус Краусса перекинутий на Південно-Західний фронт, Краусс отримав в командування ліве крило 14-ї армії ген. О. фон Белова. З 16 травня 1918 року командувач Східною армією (створеною з 2-ї армії) в Україні. Керував діями армії при окупації України і в березні 1918 року зайняв Одесу. У жовтні 1918 року йому підпорядковувалися 25-й (генерал піхоти П. фон Гофманн), 17-й (генерал піхоти фон Фабіна), 16-й (фельдмаршал-лейтенант фон Заліс-Зевіс) і 12-й (в районі Одеси; фельдцойхмайстер фон Браун) армійську корпуси, а також Семиградська група фельдмаршал-лейтенанта А. Гольдбаха фон Зулітаборна. У листопаді 1918 року без узгодження з Верховним командуванням евакуював Україну, за що зазнав різкої критики з боку прихильників продовження війни.

Звання

Генерал-майор (1 листопада 1910) Фельдмаршал-лейтенант (10 листопада 1913) Генерал піхоти (1 серпня 1917) Генерал піхоти запасу вермахту (1 квітня 1938)

Нагороди

Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест (1908) Маріанський хрест Бронзова і велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами мечі до великої медалі (5 листопада 1917) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу 1-го класу з військовою відзнакою і мечами (27 вересня 1918) Орден Залізної Корони 3-го класу 1-го класу з військовою відзнакою (1914) Хрест «За вислугу років» (Австрія) 3-го класу (25 років) Орден Леопольда (Австрія) 1-го класу з військовою відзнакою (1916) великий хрест з військовою відзнакою Почесний знак Австрійського Червоного Хреста 1-го класу з військовою відзнакою Військовий Хрест Карла Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Німецька імперія) Pour le Mérite (Німецька імперія) (12 листопада 1917) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Moltke, Benedek und Napoleon, Wien 1901. 1805 — Der Feldzug von Ulm, L.W. Seidel & Sohn, Wien 1912 Unser Deutschtum!, Salzburg 1920. Die Ursachen unserer Niederlage — Erinnerungen und Urteile aus dem Weltkrieg, J.F. Lehmanns Verlag, München 1920. Die Wesenseinheit von Politik und Krieg als Ausgangspunkt einer deutschen Staatslehre, 1921. Die Bedeutung Österreichs für die Zukunft des deutschen Volkes, Hannover 1923. Das «Wunder von Karfreit», im Besonderen der Durchbruch bei Flitsch und die Bezwingung des Tagliamento, München 1926. Der Irrgang der deutschen Königspolitik, München 1927. Führertum, Bern 1931. Gestalter der Welt, München 1932. Gebirgskrieg, A. Krauss, Wien 1935. Theorie und Praxis in der Kriegskunst, München 1936.

Посилання

Біографія на сайті «Хронос». Звання і нагороди Альфреда Краусса.

Примітки