Ерміта́жні коти́ — коти, що офіційно утримуються на території петербурзького Зимового палацу з часу його побудови, з метою запобігання рясному розмноженню щурів і мишей у Державному Ермітажі в Росії. За оцінкою директора музею М. Б. Піотровського, «коти — легенда ермітажного життя і його невід'ємна частина» , а «інтерв'ю і зйомок з приводу котів не менше, ніж про Рембрандта».
Історія
XVIII століття Вважається, що історія ермітажних котів починається з привезеного з Нідерландів Петром I Романовим кота, якого поселили в дерев'яному Зимовому палаці ; за переказами, кота звали Василем . За іншою версією, Василь був узятий Петром 1724 року з дому нідерландського купця, який торгував на Вологодщині . Указ імператора велів «мати при коморах котів, задля охорони таких та мишей і щурів залякування» .
XVIII століття в Зимовому палаці у величезних кількостях розплодилися миші і щури, які псували будівлю, прогризаючи дірки в стінах. За переказами, до імператриці Єлизавети Петрівни дійшли відомості про казанських котів, завдяки яким в місті немає гризунів. 1745 року, вона видала «Указ про висилку до двору котів», який свідчив: …Знайшовши в Казані тутешніх порід кладених найкращих і великих тридцять котів, зручних до ловлення мишей, надіслати у С.-Петербург до двору Її Імператорської величності… <…> І коли хто має у себе таких кладених котів, тих би для скорішого відправлення, оголосили в губернській канцелярії звичайно від публікування в три дні, побоюючись за неоголошення, хто тих має, а не оголосить, штрафу за указами…
Указ було негайно виконано; коти зробили свою справу, і майже всі гризуни в палаці щезли. Після зведення Зимового палацу котів запустили в нову будівлю, де вони швидко прижилися. Засновниця Ермітажу імператриця Катерина II кішок не любила, але залишила їх у Палаці і надала статус «охоронців картинних галерей», розділивши на два класи — надвірних і кімнатних . Серед останніх переважали російські блакитні .
XIX—XX століття Коти мешкали в Ермітажі в період війни з Наполеоном і після Російської революції , за радянської влади. Під час блокади Ленінграда усі коти загинули, і Зимовий буквально кишів щурами . 1941 року твори мистецтва було евакуйовано на Урал у Свердловськ, а в музейних підвалах обладнали 12 бомбосховищ . Після війни в Ленінград було завезено п'ять тисяч котів, частина яких потрапила в Ермітаж. Незабаром щури зникли знов .
У 1960-х роках котів розплодилося забагато, вони розширили місця проживання, вийшовши з підвалів в коридори і зали музею. Тоді котів відправили у відставку. Однак хімічні засоби захисту від щурів себе не виправдали, і незабаром котів було повернуто на місце служби.
В Музеї кішки у Всеволожську, де проживає кілька ермітажних котів, представлено історичну виставу, присвячену кішкам на Русі, в тому зокрема і котам Ермітажу .
XXI століття, сьогодення З часу поселення в Зимовому палаці коти беззмінно виконують обов'язки з очищення приміщень від гризунів. За закладеною Єлизаветою Петрівною традицією коти піддаються статевій стерилізації. Кожен кіт має власний паспорт, ветеринарну картку і офіційно числиться кваліфікованим фахівцем з очищення музейних підвалів від щурів.
Коти можуть вільно пересуватися територією Ермітажу, але вхід в музейні зали їм заборонено. Сама мережа підвалів (майже двадцять кілометрів), де живуть і полюють коти, називається «великий котячий підвал». Для котів створені затишні умови проживання — в підвалах завжди сухо і тепло, усі приміщення обладнано маленькими проходами для свободи пересування. Всі труби, що виходять в підвал, закриті ґратами від проникнення туди котів — невідомо, як влаштована вентиляційна система Ермітажу, оскільки креслення не збереглися. Влітку коти проводять більше часу зовні, на газонах, у дворах.
У кожного кота є власна мисочка, лоток і корзинка для сну. Всім їм зроблено щеплення, здійснюється регулярне ветеринарне спостереження. Однак не всі коти доживають до старості — багато хто з них гине під колесами машин. Особливо часто це відбувається, коли в Ермітажі йде ремонт. Тому на дворовій території установлені спеціальні знаки «Обережно, кішки!». Поповнюються лави ермітажних котів здебільшого безпородними тваринами.
Співробітники Ермітажу регулярно закуповують суху їжу для котів. У бюджеті музею немає статті на утримання котів; корм купується на пожертвування відвідувачів, музейних працівників, спонсорів (зокрема і зарубіжних) . У котів існує свій благодійний рахунок, який проходить окремим рядком в бюджеті Ермітажу, — кошти, що надходять від благодійників, можна витрачати тільки на потреби тварин .
У рік 250-річчя Ермітажу директор музею Михайло Піотровський повідомив про встановлений ліміт в 50 котів, тому «надлишки» музей віддає в добрі руки . Щоб контролювати «ліміт» котів, їх регулярно прилаштовують на акціях «Хочу додому!» (лофт-проєкт «Этажи») і в «Республіці кішок» (котокафе, своєрідній альтернативі притулку, в якому мешкає два десятка ермітажних котів). Перед передачею кота з потенційним власником проводиться бесіда, реєструються його координати і паспортні дані. Першість віддається сімейним парам; в комунальні та знімні квартири котів віддавати не готові . Новий хазяїн отримує письмове свідоцтво «Власник Ермітажного кота», що дає право довічного безкоштовного відвідування виставкових залів .
При музеї існує Клуб друзів котів Ермітажу. Головним хранителем ермітажних котів є Тетяна Данилова. Вивчає історію і є прес-секретарем помічник директора Марія Халтунен . Лікувальний лікар — ветеринар Анна Кондратьєва, нею ж створено котяче кафе «Республіка кішок», яке знаходиться неподалік від Ермітажу, на вулиці Якубовича, 10 . За визначенням Кондратьєвої, …в ермітажних котах найголовніше — це душа, своя особлива душа Петербурга… Це не порода, а особливий рід — ермітажні коти.
У березні 2016 року ермітажні коти увійшли до списку пам'яток, які, за версією британського видання «Telegraph», необхідно побачити у житті .
У мистецтві
Книги Державний Ермітаж випускає видання, присвячені музейним котам. 2007 року вийшла книга Миколи Голя і Марії Халтунен «Котячий будинок в Ермітажі», що витримала кілька перевидань 2-е изд.: СПб., 2009. — ISBN 978-5-91208-032-6; 3-е изд.: СПб., 2012. — ISBN 978-5-91208-117-0..
Котам присвячена дитяча книга Мері Енн Аллін «Анна і кішки, або Пригода в Ермітажі», що вийшла 2007-го і перевидана 2014 року у Вашингтоні російською та англійською мовами. Книга написана американською письменницею в співавторстві з Марією Халтунен і оповідає про пригоди дівчинки, яка мріє намалювати ермітажного кота на ім'я Янтар і розшукує його в музейних просторах. Один з героїв книги — директор музею М. Б. Піотровський. Книгу оформлено російськими художниками Анатолієм Бєлкіним і Маріанною Соколинською. Частина доходів від продажів автор спрямовує на ліки і корм чотириногим героям книги .
2008 року петербурзьким видавництвом «Віта Нова» в серії «Бібліотека Світового клубу петербуржців» видана книга Олексія Бобринського "Ерміта. Петербурзька казка ". Ермітажні коти є одними з головних героїв книги і разом з казковими жителями Петербурга рятують місто від злих сил і стихій.
Ермітажним котам присвячено розповідь Злати Лінник «Обережно, кішки» .
2015 року вийшла дитяча книга-фентезі письменника Петра Власова "Лицар, кіт і балерина. Пригоди ермітажних котів ". Книга присвячена Петербургу, Ермітажу, один з головних її героїв — ермітажний кіт Василь .
Музичні твори 2016 року американським композитором Крісом Брубек створений мюзикл «Кішки Ермітажу», в основу якого лягла повість письменниці Мері Енн Аллен «Анна і кішки, або Пригода в Ермітажі». Прем'єрне виконання сюїти з мюзиклу за участю Російського національного оркестру пройшло в березні 2016 року в Генеральному консульстві Російської Федерації в Нью-Йорку .
Фільми 2005 року Ян Гінрік Древс () зняв про ермітажних котів 52-хвилинний документальний фільм «360º GEO-репортаж: Ермітаж — палац котів»() Eremitage — Palast der Katzen // GEO. Фільм було показано по європейським каналам, і котам стала надходити допомога з Європи, а деякі туристи, які відвідують Ермітаж, викликають Тетяну Данилову, що фігурувала у фільмі, щоб вручити їй корм для кішок або гроші .
2014 року в межах бієнале «Маніфеста» в Головному штабі Ермітажу пройшов відеоперформанс «У підвалі» голландського художника Еріка ван Лісхаута, де було представлено замальовки митця, зроблені ним світлини котів і знятий про них фільм . За оцінкою «Російської газети», «ермітажні коти, які живуть в підвалах палацу, для Ван Лісхаута стають символом невидимої частини соціальних структур, низів суспільства. Світ, який можна не помічати, а можна — міняти на краще» .
2014 року, до 250-річчя Ермітажу, Санкт-Петербурзьке регіональне кабельне телебачення представило фільм режисера Катерини Бнатової «Хвостата гвардія Петербурга» .
Вистави Присвячені котам вистави сучасних митців щорічно проводяться у стінах Державного Ермітажу в рамках «Дня ермітажного кота» . Відбуваються вистави і за межами музею. 2014 року, 1 жовтня-21 листопада. — «Ермітажні коти». Виставка світлин Юрія Молодковець. — Республіка кішок. Санкт-Петербург, вул. Якубовича, 10 .
Інше 2013 року музеєм підготовлено фотокалендар, який представляє Ермітаж очима кота (автор фотографій Юрій Молодковець).
У Петербурзі випускаються сувеніри, присвячені ермітажний котам. З 2012 року на сайті музею публікуються щоденники ермітажних котів Савелія і Каті.
Восени 2015 року Ермітаж подав у Роспатент заявку на реєстрацію товарного знака «Ермітажний кіт». Реєстрацію товарного знака приурочено до 270-річчя котячої служби. Знак реєструється за 15 класами товарів і послуг: сувенірна продукція, товари для домашніх тварин, канцелярія і навчальні товари, продукти харчування. Серед іншого планується випуск цукерок «Ермітажний кіт».
День ермітажного кота Державним Ермітажем щорічно навесні проводиться «День ермітажного кота» (до 2012 року свято називалося «День Березневого кота в Ермітажі»). З 2011 року свято включено в офіційний календар святкових і пам'ятних дат музею. Крім вшанування котів, свято залучає дітей до мистецтва. Зазвичай свято проводиться в квітні або на початку травня.
Цього дня усіх котів випускають на публіку, щоб відвідувачі могли на них подивитися, відкриваються для відвідування підвали і горища, де мешкають коти. В ході свята влаштовуються пов'язані з котами вистави, ігри, вікторини та конкурси для дітей і дорослих, представляються збережені в Ермітажі картини відомих майстрів із зображеннями котів і роботи сучасних художників.
З котами пов'язана казкова легенда, згідно з якою за ними доглядають казкові людинки — ерміти і ермітесси. Вони живуть в музеях і старих будинках, а ночами грають з кішками, ведуть їхній облік і в'яжуть з їхньої шерсті «чарівні шарфи». Співробітники музею називають котів «ерміки».
Вперше свято було влаштоване 1998 року, з 2005-го проводиться регулярно.
2007, 30 березня. Заходи проходили у виставковій залі Молодіжного освітнього центру Державного Ермітажу на Мойці, 45. Пройшла акція "Малюємо з автором. Все про кішок… ", підведено підсумки конкурсу, проведеного напередодні свята Державним Ермітажем для дітей і студентів Петербурга і Ленінградської області. Представлена книга Мері Енн Аллін і Марії Халтунен . 2008, 28 березня. Пройшов під гаслом «Про котів та для котів». Світовий клуб петербуржців організував 2008 року свято з відкриттям двох вистав — «Ермітаж. Кішки» та «Коти Ермітажу» . В архівах музею зберігаються дитячі малюнки, присвячені ермітажним котам. У підвалах музею пройшли дві вистави «котячих» робіт художників — «Ермітаж. Кішки», в якій представлено фото- та відеороботи членів секцій «Творча фотографія» і «Медіа-арт» Молодіжного центру Державного Ермітажу, і «Кішки, коти і кошенята», на якій було представлено роботи учнів ізостудії шкільного центру Державного Ермітажу . Було представлено книгу Олексія Бобринського «Ерміти. Петербурзька казка», ілюстрації для якої виконали художники Ольга Попугаєва і Дмитро Непомнящий .