Сеті I (повне ім'я Менмаатра Сеті Мернептах) — фараон (1294—1279 роки до н. е.), другий цар 19 династії, син Рамсеса I та цариці Сітре. Ім'я Сеті означає «Що належить (богу) Сету» або «Прибічник Сета».
Сходження на престол
Сеті I офіційно зійшов на престол на 24-й день третього місяця сезону шему вже зрілим чоловіком. Вже в 1-й рік свого царювання він взявся за повернення азійських володінь Єгипту, втрачених фараоном Ехнатоном. Зрештою Сеті I відновив володіння в Ханаані, відвоював у хеттів Кадеш.
Війни Сеті I
Зображення в Карнакському храмі
Про війни Сеті I відомо в основному завдяки унікальному джерелу — рельєфам, що покривають зовнішню сторону північної стіни великої гіпостильної зали храму Амона в Карнаці. Шість картин битв створюють уяву про найголовніші події цієї війни. На жаль, до наших днів дійшла лише ця картинна галерея його воєн, супроводжена лише вельми коротким текстом. Зображене тут походи, битви, облоги, тріумфи фараона і принесення в жертву полонених. Тут же зберігся своєрідний «топографічний список» підкорених земель. Кожна назва, обрамлена овалом і увінчана головою полоненого представника цього народу. Доповненням до графічної історії війн служать розрізнені свідчення інших єгипетських пам'яток, особливо знайдені в Палестині написи Сеті I, хоча вони лише почасти заповнюють недомовки і прогалини основного джерела.
Розгром кочівників шасу
Приводом до цих війн послужило постійні набіги східних сусідніх Єгипту народів до дельти Нілу. Ослаблення Єгипту протягом певного часу надало сміливості бедуїнам шасу перейти східний кордон країни, «щоб здобути собі і худобі своїй їжу у володіннях фараона».. Фараон зібрав військо, наказав виготовити військові колісниці й сам, стоячи на такій же парній колісниці, рушив на чолі воїнів проти збурених бедуїнів. Сеті захопив дорогу вздовж північного узбережжя Синайського півострова. Уздовж цієї дороги були приведені в належний стан колодязі, влаштовані для їхньої охорони військові пости. Багато з цих постів були названі іменем Сеті. Битви з бедуїнами відбулися на великій території, починаючи від прикордонної фортеці Джару, як в пустелі, так і в гористих, порослих лісом місцевостях Палестини. Бойові дії ускладнилися тим, що кочівники зайняли панівні над долинами висоти («стали на хребтах сирійських», як каже єгипетський напис). Було взято ряд фортець ворога, в тому числі Рапуха (Рафія). Фараон заволодів усією землею шасу до східних кордонів її. Останнім пала узята приступом гірська твердиня — «Місто ханаанске» (Па-Ханаана, можливо, це Газа). У битві під «Містом ханаанським» були знищені головні сили противника. Цю першу перемогу так вихваляє напис: «У рік 1 царя Сеті мало місце винищування міцною рукою фараона ворожих шасу від фортеці Хетам в землі Цалу (тобто в Танісському номі) навіть до Ханаана. Фараон був проти них як лютий лев. Вони в гірській країні своїй перетворилися на купу трупів. Вони лежали там в крові своїй. Жоден не уникнув руки його, щоб повідати далеким народам про його силу „. Фараон сам, мабуть, був задоволений результатами битви, бо напис свідчить: “ Радістю його є — прийняти битву, і насолодою — кинутися в неї. Задоволення його серцю доставляють тільки потоки крові, коли він зрубає голови неприятелям. Хвилина битви з мужами привітніше йому, ніж день насолоди. Він разом вбиває їх і не щадить нікого між ними. А хто з них залишається в живих, той перебуває в руці його і відводиться живим, як бранець, в Єгипет». Легкій перемозі Сеті I над бедуїнами Палестини сприяли хаос і смута в регіоні, яким колись потурали його попередники — Аменхотеп III і Ехнатон. Вороги не тільки задумували «заколот» проти фараона і нехтували «законами палацу», а й вносили в країну безлад і винищували один одного. Не виключено, що єгиптяни самі сприяли усобиці між князями і вождями Сирії та Палестини для ослаблення сил ворогів.
Просування на північ Але замирення палестинського півдня було тільки частину завдання, поставленого Сеті. Фараон бажав відновити спокій і на півночі Палестини. Утихомиривши бедуїнів шасу, Сеті вийшов на простори рівнини Ізрееля. Фортеця Мегіддо не опиралась просуванню єгипетських військ. Місто Бейт-Шеан, також як і менше за розмірами місто Рехов, теж підтримали єгиптян. Однак, правитель Хаматів — міста, що знаходився на березі Геннісаретського озера або дещо південніше, біля початку долини Ярмука,Даний Хамат не слід плутати з містом Хамат на річці Оронт., зібравши велике військо, захопив Бейт-Шеан і, уклавши союз з жителями міста Пехеля (Пелла), осадив Рехоб. Сеті, дізнавшись про це з отриманих донесень, розділив своє військо на корпуса, названі на честь Амона, Ра і Сета й почав одночасні військові дії проти міст Хаматів, Бейт-Шеана та Ієноа, добившись успіху «протягом дня». Перемога над Іеноа, містом з потужним гарнізоном, які не раз брали участь тоді в заколотах і усобицях, була визнана гідною зображення на храмових стінах у Карнаці — зрозуміло, що фараон був зображений, як єдиний переможецьСудячи з єгипетського напису з Бейт-Шеана, Сеті не брав участі у взятті Іеноа.. У написах Сеті нічого не повідомляється про спроби звільнити Рехоб, але, безсумнівно, він був звільнений. Також немає відомостей про просування єгиптян у бік міста Пелла. Однак, це місто, також, скорилося Сеті, оскільки дана назва зустрічається в списку підлеглих місцевостей, накреслених на сфінксі із заупокійного храму Сеті в Шейх-Абд-ель-Курна. Дві стели історичного змісту (одна датована 1-м роком правління Сеті I), знайдені в містечку Бейт-Шеан за 20 км південніше Геннісаретського озера теж свідчать про те, що єгиптяни побували на східному березі Йордану.
Здається безсумнівним, що й жителі Фінікії (принаймні південної) надавали хаанейцям діяльну підтримку у війні їх з фараоном. Мабуть, під час першого походу єгиптяни захопили і морські порти Акка і Тіра, оскільки про це також описано в переліку захоплених місцевостей на сфінксі з Курна, а напис повідомляє, що «знищив фараон царів землі Джахіт (фінікійської)».
Захват Кадеша
У продовження свого переможного походу через всю землю Ханаанську війська єгипетські дійшли до фортеці Кадеш, як зображено, розташованій на лісистій горі, але, тим не менш, ймовірно, тотожній з Кадешем на Оронті, що грав таку важливу роль при Тутмосі III. Опис: «Це похід фараона для оволодіння землею Кадеш в країні амореїв».
Жителі Кадеша не очікували ворога: під деревами, які оточують місто, пасли ще стада худоби їхні пастухи, коли фараон з'явився під містом на своїй бойовій колісниці. Усі рятувалися втечею, бики бігли в одному напрямку з пастухами. Кадешські воїни, які спішили з міста на допомогу, були простромлені стрілами єгиптян і попадали зі своїх колісниць. Тоді єгипетські війська пішли на приступ і взяли місто з боєм, захопивши і всіх його жителів.
Відвідування гір Лівану і рубка лісу
Під час повернення додому на шляху через Кадеш Сеті відхилився в сторону і відвідав країну Ліманон, яка розташована серед гір Лівану. Жителі країни ханаанського походження прийняли фараона самим шанобливим чином, підводячи руки і вітаючи переможця. «Князі й старійшини — каже напис — країни Ліманон, молячись перед властеліном землі, щоб підняти славу його, так кажуть: „Ти подібний по виду твоєму батькові, сонячному богу, погляд на тебе дарує життя“».
Фараон, мабуть, віддавав якісь особливі накази, тому що єгипетський переписувач, що зображений перед ним на малюнку, каже йому: «Все, що ти сказав, буде виконано». Мабуть, справа йшла про вирубку ліванських кедрів для побудови нового великого корабля, який повинен бути спущений на «річці єгипетської» для служби Амону, і для тих величезних щогл, які ставилися на передній стороні пілонів перед храмами і прикрашалися прапорами та вимпелами на свята. На іншому малюнку зображено, як ханаанеяни рубають сокирами найкращі й найвищі дерева.
Тріумфальне повернення єгипетського війська Захоплення Ієноама, ліванського міста Гадер і підпорядкування правителів Лівана — були головними успіхами Сеті, досягнутими під час першого походу в Азію, після чого військо фараона тріумфально повернулося до Єгипту. Можливо, сам фараон повернувся в Єгипет до прибуття туди з палестинської півночі основних військових сил. На зображеннях в Карнаці повернення царя супроводжують не всі полонені, а тільки кочівники шасу, тоді як передача царем Амону захоплених ханаанців зображено особливо, після сцени перемоги над Ієноамом. Стоячи на колісниці, в супроводі змучених бранців, пов'язаних по кілька у незручних положеннях, цар минає одну за одною прикордонні фортеці та наближається до єгипетського рубежу. Тут за тихою протокою, зарослою густим очеретом, за укріпленими мостом і воротами Сеті чекають представники жрецтва, цивільної і військової влади в одежах, що личать їх званням, жерці з розкішними букетами квітів. Угледівши царя і «небачену» здобич, зустрічають шумно вітаючи переможця, криками, рухами рук і поклонами висловлюючи свій вірнопіддану повагу.
Похід у землю Хеттського царства
Однак замирення Палестини і Південної Фінікії не означало ще відтворення «світової» держави XVIII династії. Заважала сильна протидія Хеттського царства і залежного від нього царства Амурру. Відомостей про нову сутичку між великими державами — єгипетської і анатолійської — збереглося надзвичайно мало. Зображення в Карнаці, в подробицях, прославляють перемогу над «жалюгідною землею Хатті, яку його величність перетворило у велику купу трупів». Лучники царства Хатті біжать від Сеті. Але надії втікачів марні: трупи полеглих все густіше встеляють землю перед кіньми колісниці переможця. Війна з державою Хатті була для Сеті одночасно боротьбою із залежними від нього сирійськими князівствами. Один з переможних написів царя каже про його повернення «із землі Хатті по знищенні бунтівних країн і нехтуванні сирійців в їхніх місцях» і про «великих володарів жалюгідною Сирії, наведених його величністю зі своїх перемог над землею Хатті».
Війна з державою Хатті та її союзниками була успішна для єгиптян, і Фіви бачили натовпи анатолійських і сирійських полонених, доставлених царем як дар Амону разом зі всякого роду цінностями. Як далеко на північ просунув Сеті кордон єгипетських володінь, встановити точно неможливо. У списках переможених ним народів і захоплених міст поряд з палестинськими та південнофінікійськими значаться середньосирійські Кадеш, Катна, Уллаза, Нахріма, Туніп. Переліки країн, переможених Сеті, можна вважати загалом надійними джерелами (за винятком, звичайно, бажаного, але мнимого підпорядкування Ассирії і Вавилонії), так як вони опускають ряд важливих сірійсько-палестинських міст, а багато назв серед відомих списків подібного роду згадані вперше і неодноразово підтверджуються зображеннями в Карнаці й написом з Бейт-Шеана. Якщо можна сумніватися навіть у тимчасовому захопленні єгиптянами півночі Сирії, то підпорядкування Сеті південної і середньої її частин очевидно. З хеттських клинописних пам'яток стало відомо про відпадання царства Амурру в Сирії і повернення його під панування Єгипту. Справедливо відзначено також відсутність його в числі союзників Хеттського царства, перерахованих в єгипетських джерелах, навіть на 5-му році правління наступника Сеті Рамсеса II. На деякий час до складу єгипетської держави увійшов, напевно, і Кадеш на Оронті, так як там була знайдена плита із зображенням Сеті перед єгипетськими і сирійськими божествами. Скільки походів знадобилося Сеті I для досягнення настільки великих успіхів, невідомо, як не знаємо ми й того, в які роки його царювання вони відбувалися; виняток — похід 1-го року.