Васи́ль Іва́нович Ігна́тенко (13 березня 1961, Сперижжя, Брагінський район, Гомельська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР — 13 травня 1986, Москва, СРСР) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, старший сержант внутрішньої служби, командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять. Герой України (21.04.1996, посмертно), Кавалер Орден Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно), Кавалер Хрест «За мужність» (07.05.1996, посмертно). Майстер спорту СРСР (1984).

Біографія Згідно з офіційною біографією, народився 13 березня 1961 року в селищі міського типу Брагін в Білорусі. За свідченнями рідних народився в с. Спарижжя Брагінського р-ну БРСР, у 47 км від Прип'яті:

Як свідчать батьки, після закінчення середньої школи він навчався в Гомельському училищі електротехніки. Військова служба пройшла в одній із пожежних частин Москви, після демобілізації Василь намагався влаштуватися на роботу пожежником у Чернігові, але там не було вільних місць. Він подався в Прип'ять.

Старший сержант внутрішньої служби, майстер спорту СРСР, працював пожежним на Чорнобильській АЕС. Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Помер 13 травня 1986 року. Похований на Митинському цвинтарі у Москві.

Сім'я Дружина — Людмила, українка з Івано-Франківщини . Потім проживала в Києві. Їй присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001) .

Донька Наталія народилася вже після смерті батька, з пороком серця, і померла за кілька годин.

Нагороди 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) 8 травня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність» (посмертно)Указ Президента України № 316/96 від 8 травня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“» Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно)Ушел из жизни самый известный во всем мире чернобылец

Вшанування пам'яті

Україна У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких належить Василь Ігнатенко. У місті Яготин є вулиця Василя Ігнатенка.

Білорусь 25 серпня 2007 року в м. Брагін (Білорусь) встановлено й освячено пам'ятну таблицю на честь героя Чорнобиля — Ігнатенка В. І. Монумент на центральній площі Брагіна. Експозиція в Брагінському історичному музеї (вересень 2008 року).

У кінематографі Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986—1988). Василю Ігнатенку та його дружині Людмилі присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001). Історія Василя та Людмили Ігнатенків є однією з ключових у документальній драмі Світлани Усенко «Розщеплені на атоми» («1+1», 2016) Подвигу і подальшій долі Василя присвячений один з головних підсюжетів мінісеріалу «Чорнобиль» 2019 року. Зокрема, автори використовують перспективу його та його дружини для зображення долі перших ліквідаторів Чорнобильської аварії та їхніх близьких.

Примітки

Джерела

Посилання