Отто Едвін фон Штюльпнагель (; 16 червня 1878, Берлін — 6 лютого 1948, Париж) — німецький офіцер і військовий історик, генерал піхоти вермахту.

Біографія Отто фон Штюльпнагель народився в сім'ї прусського оберста Отто фон Штюльпнагеля (1822—1899) та Іди Міхаеліс (1856—1909): його старшим братом був генерал піхоти Едвін фон Штюльпнагель (1876—1933). Отто навчався в Прусській військовій академії і в 1909 році приєднався до Німецького генерального штабу. Під час Першої світової війни він служив офіцером генштабу в цілому ряді штабів.

Після закінчення війни, в 1921 році був призначений начальником Департаменту міжнародного права при Миротворчій комісії. На даній посаді він опублікував численні роботи і есе, у яких виступав проти звинувачень Німецької імперії у військових злочинах з боку Антанти. У 1925 році він був переведений у штаб 14-го піхотного полку; в наступному році він був направлений представником рейхсверу на Женевську конференцію з роззброєння.

На початку 1927 року Штюльпнагель прибув в 7-й прусський піхотний полк, де пройшов ценз командування полком; на початку 1929 року він був переведений до Берліна і був призначений інспектором транспортних сил при міністерстві оборони. Вийшов у відставку в кінці березня 1931 року. Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів, в 1934 році, Штюльпнагель, який будучи молодим офіцером проходив навчання на пілота, заснував на замовлення Міністерства авіації військово-повітряну школу Берлін-Гатов; в наступному році він став організатором Військово-повітряної академії. 1 жовтня 1935 року перейшов у люфтваффе, ставши першим командиром академії.

На початку Другої світової війни Штюльпнагель був мобілізований: 25 жовтня 1940 року він був призначений військовим командиром окупованої Франції. У середині травня 1941 року на підконтрольній йому території було страчено 3700 євреїв. 17 грудня 1941 року наклав на французьких євреїв «штраф» в розмірі одного мільярда франків, який повинен був бути виплачений в розстрочку. Нарешті, за його наказом були розстріляні загалом 98 заручників в Нанті і Шатобріані. Був остаточно звільнений зі служби в серпні 1942 року; після війни був заарештований і в 1946 році доставлений до Франції. На початку лютого 1948 року повісився в паризькій в'язниці «Cherche-Midi», де чекав початку суду.

Звання

Фанен-юнкер (10 січня 1897) Фенріх (18 серпня 1897) Другий лейтенант (24 травня 1898) Оберлейтенант (17 грудня 1908) Гауптман (23 травня 1911) Майор (16 травня 1916) Оберстлейтенант (1 квітня 1921) Оберст (1 серпня 1925) Генерал-майор (1 лютого 1929) Генерал-лейтенант (1 лютого 1931) Генерал авіації запасу (1 жовтня 1935) Генерал авіації (1 жовтня 1936) Генерал піхоти (1 грудня 1940)

Нагороди

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу Орден Корони (Пруссія) 4-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Орден «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами Орден Грифа, лицарський хрест Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу Орден Альберта Ведмедя, лицарський хрест 2-го класу Ганзейський Хрест (Гамбург, Бремен і Любек) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу

Література

Константин Залесский. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе. — Яуза-пресс,, 2012. — С. 720. — 801 с. — ISBN 9785457412354. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 107. Genealogisches Handbuch des Adels. (GHdA), Adelige Häuser A Band XVIII, Band 87 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1985, ISSN 0435-2408, S. 426. Ernst Jünger: Strahlungen. Klett Cotta Verlag, 2000. Sven Olaf Berggötz: Ernst Jünger und die Geiseln — Die Denkschrift von Ernst Jünger über die Geiselerschießungen in Frankreich 1941/42, Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte, 2003, Heft 3.