Бріан Боройме або за сучасною ірландською вимовою Бору — він же: Бріан Борума мак Кеннетіг (давньоірл. — Brian Bóruma mac Cennétig; ; близько  — ) — верховний король Ірландії протягом 1001—1014 років. Король, що поклав край довгому (600-річному) правлінню династії О'Нейллів (О'Нілів) як верховних королів Ірландії. Засновник нової династії О'Браєнів (). Спираючись на досягнення свого батька, а потім і дядька — Махгамайна () підкорив спочатку королівство Манстер, потім королівство Ленстер, а згодом і всю Ірландію. Його вважають національним героєм Ірландії.

Походження Походив з клану Дал г-Кайс (), що в свою чергу походив від давнього племені (туат) дессі і утворив невелике васальне королівство на території Манстера. Батько — Кеннетіг мак Лоркайн (). Мати — Бе Бінн ініон Урхад ().

Історичний контекст У Х столітті Ірландія, що мала населення близько 0,5 мільйона осіб, складалася з 150 різних дрібних королівств, які в свою чергу складалися з земель кланів, де правили вожді кланів. Між дрібними королівствами та кланами постійно велись війни. Дрібні королівства об'єднувались у більш крупні королівства, які постійно то розпадалися на дрібніші, то знову збільшували свою територію. Найбільшими і найсильнішими були королівства Коннахт, Ленстер, Манстер та Улад (Ольстер). Великі володіння були у двох гілок клану О'Нілів (Уа Нейлів) — північних і південних О'Нілів. Влада верховного короля Ірландії (Ард Рі) була номінальною — він мусив постійно балансувати між силами різних королівств підтримуючи то одну то другу сторону. Протягом 600 років верховна королівська влада перебувала в руках династії О'Нлів, але самі О'Ніли розкололись на кілька гілок і ворогували між собою. Переважно, кожний наступний король приходив до влади в результаті перевороту, заколоту або громадянської війни зі своїм попередником. Постійні внутрішні війни ослаблювали Ірландію і робили її доступною для завоювання вікінгів. Вікінги захопили великі території в Ірландії, заснувавши свої володіння, зокрема Дублін і території навколо нього. Виникла загроза захоплення всієї Ірландії вікінгами.

Життєпис Походив з Манстера де й провів молодість, воюючи з вікінгами. 978 року завоював Дал-Каш — прикордонну область між Манстером та Коннахтом і став королем. Поступово підкорив увесь Манстер, а пізніше почав поширювати свою владу й на інші регіони Ірландії і послідовно захопив Коннахт, Ольстер, а потім і Ленстер. У 1002 році став ард-ріагом (верховним королем) Ірландії. Попередній верховний король Ірландії — Мел Шехнайл мак Домнайл (Маел Сехнайлл мак Домнайлл) () визнав його верховним королем і мирно передав йому владу — рідкісний випадок в історії давньої і середньовічної Ірландії.

Бріан Бору почав відбудовувати зруйновані ірландські замки та монастирі, розпочавши зі свого замку Кінкор в Кілалосі (графство Клер). Він засновував школи по всій країні, будував мости і дороги.

Наступне десятиліття він вів боротьбу з північними О'Нілами, які відмовлялися визнавати його владу та королівством Ленстер, яке знову стало непокірним. Пізніше він розпочав боротьбу з вікінгами, яким належала низка міст на узбережжі країни (Дублін, Ватерфорд, Вексфорд, Корк, Ліммерік) в свою чергу ті об'єдналися і запросили союзників з інших скандинавських країн, тож конфлікт переріс рівень набігів і перетворився на війну за підкорення всієї країни. Вікінги утворили своє королівство в Дубліні і околицях, яке очолив король вікінгів Сіхтрік Сілкбеард — Ситрик Шовкова Борода (). Його підтримав король Ленстеру Мел Морда мак Мурхада (), який був невдоволений правлінням Бріана Бору. Вони зібрали велику армію біля Дубліна. Битва відбулася у Страсну П'ятницю на північному березі річки Ліффі біля Клонтарфа. 23 квітня 1014 року в бою при Клонтарфі (поблизу Дубліна) очолюване Бріаном ірландське військо розгромило об'єднану армію вікінгів. За легендою, старий Бріан не брав участі в самому бою, а залишився в своєму наметі молитися за перемогу. Коли розгромлені вороги тікали, один з вікінгів випадково натрапив на шатро і вбив старого короля. Через смерть Бріана Бору Ірландія знову розпалася на окремі королівства, але перемога при Клонтарфі остаточно зламала міць ірландських вікінгів які вже не загрожували країні і поступово змішалися з місцевим населенням. Влада верховного короля Ірландії повернулась до Маелсехнайла мак Домналла. Мел Морда мак Мурхада загинув під час битви як і більшість військових ватажків з обох сторін. Колишній король вікінгів Ситрик Шовкова Борода лишився живим, закінчив життя монахом в монастирі на острові Йона.

Дружини і нащадки Перша дружина — Мор, дочка короля Коннахту Айдне О'Фіахраха ().Сини від першої дружини: :* Мурхад (), Конхобар (), Фланн (). Вважають, що вони не лишили нащадків, загинули разом з батьком в битві при Клонтарфі.

Друга дружина — Ехрад (), дочка короля Одба О'Аеда (), що належав до північної гілки О'Нілів.Син другої дружини — Тадк (), який ввійшов в історію як славний нащадок короля, що продовжив рід О'Браєнів. Третя дружина — Гормфлайх (), сестра короля Ленстеру Мел Морда (), який став його непримиренним ворогом.Син третьої дружини — Доннхад () став королем Мюнстеру і прав ним понад 40 років.

Крім синів Браєн Бору мав ще три дочки, але з літописів не ясно від яких дружин: Садб (), яка була одружена з Кіаном мак Мел Муадом (). Померла у 1048 році. Бе Бінн (), яка була одружена з королем Флайбертахом О'Нілом () з північної гілки О'Нілів. Слані () — була одружена з пасинком Бріана — Ситриком Дублінським.

Згідно зі скандинавськими сагами, Бріан Бору мав ще одного прийомного сина — Керхіалфада ().

Примітки

Джерела