Армас Отто Вяйсянен () ( — 18.07.1969) — фінський фольклорист-музикознавець, збирач та дослідник усної народної творчості фіно-угорських народів.
Біографія Вяйсянен народився в Савонранті. Його музичні здібності були помічені ще в дитинстві, коли кантор парафіяльної церкви взяв його в помічники для натискання педалей церковного органу під час служби. Помітивши його обдарованість місцевий учитель народної школи відправив його на навчання до ліцею в м. Савонлінна. Він сам навчився грати на скрипці і посилав зібрані ним невеликі колекції мелодій в Товариство фінської літератури (в структурі Товариства був і музичний відділ). Потім музикант навчався в Університеті в Гельсінкі і одночасно навчався грі на скрипці в оркестровій школі Гельсінського філармонічного Товариства. Теорії музики його вчили Ільмарі Крон і Армас Лауніс.
За стипендією Фіно-угорського товариства Вейсанен, у 1914 році, вирушив в експедицію Російською імперією, щоб зібрати фіно-угорські народні мелодії.Iso Karhu: arkistokuvia etäisten kielisukulaistemme asuinsijoilta. Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1980. 1980. ISBN 951-9074-50-3. Маршрут його подорожі повторював маршрут Г. Паасонена. Вяйсянен прагнув відвідати ті ж місця, що відвідав його попередник, з тією лише різницею, щоб доповнити записи Паасонена мелодіями пісень. Він здійснив експедицію до Мордовії, Інгрії, Вепсляндії, Російської Карелії. Його діяльність також позначила новий етап в історії колекціонування народних пісень сето в Південній Естонії.Ross, Jaan (2001). The temporal structure of Estonian runic songs. Walter de Gruyter. p. 29. ISBN 3-11-017032-9. Після першої поїздки у 1912 р. він здійснив ще 6 польових експедицій до Естонії між 1912–1923 роками.
У 1939 р. Вяйсянен презентував свою кандидатську дисертацію, написану німецькою мовою, на тему фольклорної музики обсько-угорської мовної групи Untersuchungen über die Ob-ugrischen Melodien: eine vergleichende Studien nebst methodischer Einleitung.
Дослідження ерзянського та мокшанського фольклору У 1914 р. виконав фонографний запис ерзянських та мокшанських пісень та інструментальних мелодій в с. Мордовський Бугуруслан, Пронькіно, Середньовка, Вечканово Бугурусланського пов. і с. Боріскіно та Н. Шентала Бугульмінського пов. (територія сучасної Оренбурзької обл. та Республіки Татарстан). Нотації мелодій, пісень та мотивів опублікував у своїй праці "Mordwinische Melodien" (Гельсінкі, 1948). У збірнику представлені 143 пісні, 59 інструментальних мелодій, що містять також і переклади пісень німецькою мовою. У передмові до збірника Вяйсянен відзначив різноманітність жанрових і стильових видів ерзянських та мокшанських пісень, наявність традицій сольного та хорового виконання, зв'язок поетичного тексту пісень з мотивами мелодії.Марий ушем // Энциклопедия Республики Марий Эл / Отв. ред. Н. И. Сараева. — Йошкар-Ола, 2009. — С. 502. — 872 с. — 3505 экз. — ISBN 978-5-94950-049-1.
Також він залишив унікальні колекції світлин, які нині зберігаються у фотоархіві Музейного Відомства Фінляндії і в архіві Товариства Kalevalaseura (Калевальського Товариства).
Праці Вяйсенена вважаються фундаментальними з точки зору вивчення ерзянської та мокшанської фольклористики. У Фінляндії, послідовниками Вяйсенена, засновано етномузикологічне товариство, що носить ім'я вченого (очільник — Х.Л. Піткянен).
Галерея
Примітки
Посилання A.O.Väisänen. Geneanet.org. Armas Otto Väisänen. Etno.net.