Іван Юрійович Петровцій (22 травня 1945 року, Осій, Закарпатська Україна — 1 січня 2016 року, село Ільниця, Іршавський район, Закарпатська область, Україна) — русинський та український письменник, перекладач та громадський діяч, відомий передусім відстоюванням позиції про оркемий карпато-русинський народ.
Біографія Закінчив школу в Ільниці. Працював вантажником, різноробочим, шахтарем в Краснодоні, шофером, токарем. Служив в радянській армії в Дрездені.
У 1973 році закінчив факультет французької філології в Ужгородському університеті. Працював учителем у рідному селі, потім — журналістом.
До 1990-х років писав українською мовою. Мав тривалий конфлікт з письменником Іваном Чендеєм - той, разом з колегами, був відображений у детективному романі Manumissio, у рисах злочинців якого легко впізнавалися «прототипи» під псевдонимами, що Петровцій згодом визнав на власному сайті, розкрикши псевдоніми героївhttps://petrovtsiy.jimdofree.com/проза/manumissio-роман-детектив/ У БІЙ ІДУТЬ ОДНІ «ДІДИ» (детектив про детектив). У 1990-ті роки став активістом карпаторусинського руху, і після виключення зі Спілки письменників України почав писати винятково русинською мовою.
Творчість Перекладав українською книги інших авторів з угорської, французької, російської мов. Перекладав Пушкіна і Бодлера, Петефі та Франко, Балу і Гюго. Написав і опублікував багато власних книг українською мовами. У співдружності з композитором і співаком, народним артистом України Іваном Поповичем написав понад три десятки пісень.
Бібліографія Українською літературною мовою:
Книги поезій: «Знак весни», 1979 «Карпатське літо», 1984 «Жовтень — осені Свічадо», 1988 «Зимові зошити», 1989 «Ріка року» (Вибране), 1992 «Софійка и весна» (для малят), 1986 «Чоловік з птахою на плечі», 2004 «Два Петровції», 2011 «Лірика», 2012 проза: «MANUMISSIO, або Хроніка урмезійовськіх убивств», роман, 1991 (у співавторстві з дружиною Валентиною). Друге видання: 2012 Публіцистика: «Йсе — есе», 2007 «Чому я пишу по Русинськы … ..», 2012. Друге видання: 2013 Книги перекладів: з угорської: Карой Балла «Речитативи», 1983 «Угорські народні пісні», 1984 Гейза Гардоне «Зірки Егера», роман, 1987 Міклош Вереш «Листи до Воланда», поезія, 1988 Клара Біхарі «Золотоносне дерево», казки, 1990. «Іскри чардашу», антологія класичної та сучасної поезії, 1998. Аттіла Йожеф «Знав я …», поезії, 2005 Петер Естергазі «Жінка», повість 2010
з французької: «Приглушені ридання», антологія сучасної французької поезії, 1991 Шарль Бодлер «Літанії сатані»: поезії з книги «Квіти зла», «Малі поезії в прозі», 1994 «Вечірня гармонія», антологія класичної та сучасної поезії, 2004 «Поезія французького символізму», поезії Шарля Бодлера і Артура Рембо 2010
з естонської: Арво Валтон «Фоточутливість», 2005 Арво Валтон «Прихід в найкоротшу ніч», 2005 Арво Валтон «Батьківське щастя», 2007 Арво Валтон «Усвідомлення», 2011 Вибрані переклади: «Переклади», поезія, 2005
Карпаторусинськоюабо русинським діалектом української мови: Поезія: «Дїалектарій, авать Міла книжочка русинської бісїди у Віршах», 1993 «Наші спüванки: Русинська поезия», 1996. «Наші і нинаші спüванки», 1998. «Бітангüські спüванки», 2001 «Послїднї спüванки», 2004 «Спüванки», 2006 — «Спüванки», Друге видання: 2013 "Сто двадцять два стихы, 2009 "Бумбурішки. Русінськоє читання ", 2014 Фольклор: Давні русінські слова. Давні русінські спüванкы. Днішнї мої спüванкы, 2013 Переклади поезій І. Петровція англійською мовою: «God Is a RUSYN», Bloomington, Indiana, 2011
Нагороди Премія імені Дьюли Ійєша Угорського Союзу письменників (1994), Премія за кращу сатиру «Хитрий Петро» (1997, Болгарія), Міжнародна премія за русинську літературу імені Олександра Духновича (1998),
Примітки
Посилання Сайт письменника Івана Петровція Петровцій І. Ю. Петровцій — лауреат Русской премии 2005 Незалежна літературна Російська премія Підкарпатської Русі