Мстислав Андрійович Чернов ( 3 липня , Харків) — український режисер, відеограф, фотограф, фотожурналіст, військовий кореспондент та письменник. Відомий як режисер двох документальних фільмів: «20 днів у Маріуполі» став переможцем премій «Оскар» та BAFTA, а «2000 метрів до Андріївки» отримав премію Еммі, Санденсу та номінації BAFTA.

Висвітлював Революцію гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битву при Мосулі в Іраку, Російське вторгнення в Україну 2022 року, включно з Блокадою Маріуполя. Журналіст Ассошіейтед Прес та президент Української асоціації професійних фотографів.

За роботу про блокаду Маріуполя отримав низку нагород, серед яких Пуліцерівська премія за служіння суспільству разом із Євгеном Малолєткою та Василисою Степаненко, Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Overseas Press Club of America, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, CJFE International Press Freedom Award та Royal Television Society Television Journalism Awards.

Матеріали Чернова були опубліковані та випущені в ефірі багатьох ЗМІ по всьому світу, зокрема CNN, BBC, New York Times, Washington Post та інших.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024), премій Оскар (2024) й Еммі (2026). Володар Премії Гільдії режисерів Америки, Премії Гільдії сценаристів Америки, премії Американського товариства кінооператорів, , , премії Королівського телевізійного товариства, премії DW «За свободу слова», премію «За свободу преси» (Press Freedom Prize) міжнародної некомерційної організації «Репортери без кордонів», премії Джорджа Полка. Член «Українського ПЕН».

Народився в Харкові, його родина є наполовину українцями, наполовину німцями.

Кар'єра

Художня та документальна фотографія: 2005—2013 роки Чернов розпочав свою кар'єру фотографа у 2005 році, працюючи в місцевому харківському інформаційному агентстві MediaPort. У 2008 році він отримав першу премію на місцевій фотовиставці «Харків. Місто очима городян». Того ж року відбулася перша персональна виставка фотографій Musica per somnia, задумана та організована за сприяння директора Харківської філармонії Юрія Янка, який був вражений фотографіями японської скрипальки , які зробив Чернов. У 2009 році Чернов здобув ще одну нагороду, посівши перше місце на місцевій фотовиставці «Майже втрачений Харків», для якої висвітлив приклади руйнування старої архітектури міста.

Із 2008 року Чернов працював із , «Novick Cardiac Alliance», де фотографував операції на серці. У 2012 році жив у Камбоджі, зосередившись на місцевих культурних та медичних проєктах.

У 2013 році творчість Чернова здобула національне визнання. Його фотографії принесли йому перше місце в українському конкурсі Фотограф року в номінації «Документальна фотографія». Тоді ж Чернов став переможцем Pentax Awards Ukraine 2013 та конкурсу «Кращий пресфотограф України» у номінації «Портрет». У той час Чернов фотографував у понад сорока країнах та провів ще одну персональну виставку у 2013 році — «Сезон дощів», на якій презентував світлини з Далекого Сходу.

У 2013 році Чернов став президентом громадської організації «Українська асоціація професійних фотографів». Його художній проєкт-інсталяція «Зазираючи у вікна», під час якого збільшені старовинні фотографії були розміщені у вікнах покинутих будівель, привернув увагу національної преси та був повторений у наступні роки. Того ж року Чернов був запрошений взяти участь у міжнародному проєкті документальної фотографії Unframe.

Журналістика

2013-2019 Улітку 2013 року, фотографуючи в Стамбулі, Чернов опинився посеред протестів у парку Гезі та на майдані Таксим. Прояви насильства вразили Чернова й послужили приводом його переходу від художньої та документальної фотографії до висвітлення конфліктів та воєн.

Наприкінці 2013 року Київ був охоплений масовими акціями протесту, що завершилися кровопролиттям, втечею Президента Віктора Януковича та Революцією Гідності. Чернов фотографував ті події як кореспондент MediaPort та Unframe. Під час посилення насильства на нього кілька разів нападали та поранили. На початку грудня 2013 року міліціянти напали на представників преси, пошкодили Чернову руку, розірвали його посвідчення журналіста та знищили фотообладнання. У січні 2014 року, ігноруючи позначки «Преса», міліціонер навмисно кинув у Чернова світло-шумову гранату, що поранила ноги та очі фотографа осколками.

Події в Києві привернули значну міжнародну увагу. Багато міжнародних репортерів стікалися висвітлювати українську революцію, якій слідували російська анексія Криму та війна на Донбасі. Чернов надавав міжнародним журналістам допомогу та почав працювати як перекладач і стрингер для Ассошіейтед Прес. Пізніше, у травні 2014 року, він став фрилансером в Ассошіейтед Прес.

У липні 2014 року Чернов уже працював незалежним багатоформатним (робив тексти, фото- та відеоматеріали) журналістом Ассошіейтед Прес. Російська збройна агресія проти України створила ще одну конфліктну зону в Україні, яку Чернов висвітлював у 2014 році, ставши одним з небагатьох журналістів, які повідомляли про події з обох сторін конфлікту.

На третій день його незалежної роботи на Ассошіейтед Прес на Донбасі був збитий рейс Malaysia Airlines Flight 17, і Чернов зробив перші світлини інциденту. Цей репортаж відіграв істотну роль у висвітленні катастрофи з боку Ассошіейтед Прес. За це висвітлення Чернов був нагороджений премією «Молодий талант року» від Королівського телевізійного товариства.

У наступні роки як журналіст Ассошіейтед Прес та військовий кореспондент Чернов документував війну в Сирії та битву за Мосул в Іраку, а також європейську міграційну кризу в Греції, Македонії, Словенії, Хорватії, Угорщині, Австрії та Німеччині.

У 2017 році в Мосулі куля снайпера пробила камеру Чернова й застрягла в його бронежилеті. Іракські відеоролики Мстислава увійшли до фіналу у 2017 році та премії Королівського телевізійного товариства у 2017 та 2018 роках.

Репортажі фотографа з'являлися в ЗМІ по всьому світові: The Independent, , Military Times, Navy Times, , . Фотографії Чернова також були опубліковані в The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal, Forbes, The Guardian, The Daily Telegraph, The Daily Mail, Le Monde, Deutsche Welle, Die Zeit тощо. Його відео виходили в ефір на BBC, Euronews, CNN, Fox News Channel, , Al Jazeera та інших ресурсах. У 2016 році суддя Королівського телевізійного товариства заявив: «Зважаючи на діапазон, обсяг та глобальне розповсюдження кадрів [Чернова], минулого року, можливо, були дні, коли ми цілий день переглядали [репортажі Чернова]».

2020—2021 роки Навесні 2020 року Мстислав Чернов працював у Лівії, Сирії, висвітлював міграційну кризу в Туреччині. З травня до липня і з вересня до жовтня знімав перебіг пандемії COVID-19 в Україні.

У серпні 2020 року працював у Білорусі, висвітлюючи вибори президента. Після оголошення Лукашенка переможцем на виборах, почались масштабні протести. У Мінську Чернова захопили й побили білоруські правоохоронці. Від побиття в автозаку фотограф втратив свідомість. Прийшов до тями вже в машині швидкої допомоги. Під час протестів Чернов зафіксував момент, коли чоловік у закривавленій сорочці впав на землю. Пізніше було встановлено, що це протестувальник Олександр Тарайковський. Фото і відео Чернова стали беззаперечним доказом того, що Тарайковський був застрелений упритул співробітниками спецпідрозділу 10 серпня 2020 року в Мінську, тоді як урядові ЗМІ намагалися зобразити інцидент як щось, що сталося з необережності протестувальника. Після цього Чернова депортували з країни й не подовжили його акредитацію.

Упродовж 2020 і 2021 років Чернов працював також у Нагорному Карабаху, Афганістані, Литві, Вірменії.

Після 2022 року У 2023 році Чернов увійшов у склад журі Премії імені Георгія Ґонґадзе 2023 року та став одним із 50 героїв першого друкованого номеру Vogue за час повномасштабної війни. Увійшов до переліку найвпливовіших діячів культури 2025 року «УП 100. Лідери культури» видання «Українська правда». За підсумками 2022 року Чернов увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та арт-об'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна.

Документальне кіно У сфері документалістики відомий як режисер оскароносного «20 днів у Маріуполі» та відзначеного на Еммі «2000 метрів до Андріївки».

У 2024 році Чернов Став членом журі премії ImpACT Award на 81-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. У 2026 році Чернов очолив журі премії «Золоте око» (L’Œil d’or) за найкращий документальний фільм на Канському кінофестивалі.

«20 днів у Маріуполі»

24 лютого 2022 року у складі команди Associated Press Чернов приїхав у Маріуполь, де протягом 20 днів знімав руйнування, обстріли, роботу лікарів, численні жертви серед мирних мешканців. Серед іншого, першим зробив відео розбомбленого росіянами Пологового будинку № 3.

Матеріали періодично надсилалися в редакцію з єдиного місця в Маріуполі, де ще був онлайн-зв'язок — під сходами біля розтрощеної продуктової крамниці. Так вдалося передати 10 % відзнятого матеріалу. Решту матеріалу, зокрема, 30 годин відео Мстислава Чернова, 15 березня команда Associated Press вивезла з собою з Маріуполя через гуманітарний коридор. Про побачене, зокрема братські могили в Маріуполі, Чернов розповів на економічному форумі в Давосі. Журналісти Associated Press і команда Frontline (канал PBS, США) спільно заснували проєкт War Crimes Watch Ukraine, який збирає докази військових злочинів росіян, зокрема, в Маріуполі. Чернов в складі команди проєкту отримав за цю роботу премію Philip Meyer Journalism Award від організації Investigative Reporters and Editors. Також робота Чернова у 2022 році була додана в рейтинг Forbes Україна «30 перемог українців у 2022-му».

Виробництвом фільму займалися Frontline та Associated Press. Над створенням з маріупольских матеріалів документальної стрічки «20 днів у Маріуполі» також працювали Євген Малолєтка, Василиса Степаненко, та Мішель Майснер. Прем'єра «20 днів у Маріуполі» відбулася 21 січня 2023 року на найбільшому в США фестивалі незалежного кіно «Санденс», де фільм потрапив до конкурсної програми «Світове документальне кіно» (Sundance Film Festival Grand Jury Prize for Best Documentary) й отримав Приз глядачів (Sundance World Cinema Audience Award: Documentary). Європейська прем'єра стрічки відбулася на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіно CPH: DOX (номінація F: ACT — журналістське розслідування), який проходив 15-26 березня 2023 року.

Фільм також отримав нагороду в категорії «Standing Up» на 47-му Міжнародному кінофестивалі в Клівленді (США) та нагороду Cinema for Peace (Німеччина) як найкращий документальний фільм року. Картина увійшла в конкурс фестивалю Docudays UA 2023 року й отримала головний приз. На фестивалі 3 червня 2023 року відбулася українська прем'єра фільму.

На новозеландському фестивалі документального кіно Doc Edge «20 днів у Маріуполі» нагороджено у двох номінаціях: найкраща режисура (Мстислав Чернов) і найкращий монтаж (Мішель Мізнер). На британському фестивалі документальних фільмів Sheffield DocFest 2023 картина отримала премію Тіма Гетерінгтона. На Міжнародному фестивалі документального кіно IDFA 2023 в Амстердамі фільм отримав приз глядацьких симпатій.

«20 днів у Маріуполі» був номінований на національну премію «Кіноколо» у 3 номінаціях (Найкращий документальний фільм року, Найкраща режисура, Відкриття року), переміг у двох з них: «Найкращий документальний фільм» і «Відкриття року».