Кирило (в миру Михайлюк Михайло Ілярович; 5 грудня 1963, с. Швейків Монастириського району Тернопільської області) — архієрей Православної церкви України на спокої (до 15 грудня 2018 року — Української Автокефальної Православної Церкви), колишній єпископ Ужгородський і Хустський.
Життєпис Закінчив Шейківську восьмирічну школу, Богородчанське МПТУ-12. У серпні 1985 р. вступив до Московської духовної семінарії.
26 квітня 1986 року ректором МДАіС архієпископом Дмитрієвським Олександром рукоположений у сан диякона.
Після закінчення навчання служив у Тернопільсько-Кременецькій єпархії. 19 липня 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом рукоположений на священика. Призначений настоятелем парафії Святої преподобної Параскеви Сербської в селі Поручин і Святих благовірних князів Бориса і Гліба в с. Біще Бережанського району 5 серпня того ж року.
24 листопада 1990 р. перейшов під юрисдикцію УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). 22 грудня 1990 р. переведений на парафію Пресвятої Трійці містечка Заложці Зборівського району.
24 травня 1993 р. у храмі Св. рівноап. Кирила і Мефодія с. Шейків архієпископом Тернопільським і Кременецьким Яковом (Панчуком) возведений у сан протоієрея. З 26 червня по 21 листопада служив у кафедральному соборі Св. Андрія Первозваного у місті Хмельницький.
1 грудня 1998 р. єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота) призначив протоієрея секретарем Хмельницької єпархії.
1999 року Кирило вступив до Київської духовної академії.
З благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 22 червня 2003 року пострижений в чернецтво з іменем Кирило (на честь святого Кирила, патріарха Александрійського).
23 липня 2003 р. возведений у сан архімандрита.
Єпископське служіння
На своєму засіданні 26 липня 2003 р. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату обрав архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.
2 серпня 2003 у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбувся чин його наречення, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископ Білоцерківський Олександр (Решетняк), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота), єпископ Васильківський Панкратій (Тарнавський), єпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Кущ), єпископ Чернігівський і Ніжинський Михаїл (Зінкевич). 3 серпня у Свято-Володимирському соборі Києва за Божественною літургією Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископів, які брали участь у нареченні, звершив хіротонію архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.
Удостоєний вищих церковних нагород, зокрема ордену Архістратига Михаїла (23 січня 2004 р.).
Під час війни з Росією у 2014 році владика Кирило відвідав зону АТО, привізши захисникам України позашляховик, придбаний за кошт вірян Виноградівського району, а також сфотографувався на фоні автівки з автоматом і боєприпасом. Останній факт викликав невдоволення керівництва УПЦ КП.
26 грудня 2014 року за рішенням Священного Синоду УПЦ КП владика був заборонений у служінні «за вчинення дій, несумісних з саном єпископа, які стали причиною спокуси та критики на адресу Церкви, порушення 83 Апостольського правила, яким єпископу забороняється займатися військовою справою».
Єпископ Кирил (Михайлюк) у відповідь оголосив про свій вихід зі складу УПЦ Київського Патріархату. Водночас ще за день до рішення Синоду УПЦ КП, 25 грудня, прийнятий у юрисдикцію УАПЦ та призначений керуючим Закарпатською єпархією УАПЦ.
15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі українського православ'я ставши учасником новоутвореної Православної Церкви України.
Відповідно до рішення Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р., змінено титул на «Єпископ Ужгородський і Хустський». Єпископ Кирило був членом комісії з канонізації святих ПЦУ; з його активного сприяння відбулися перші дві канонізації ПЦУ: Святителя Йосифа Нелюбовича-Тукальского та праведної Єлизавети (Гальшки) Гулевич.
Кримінальне провадження Львівського обласного управління СБУ 5 листопада 2025 року Галицький районний суд Львова ухвалив клопотання слідчого Львівського обласного управління СБУ щодо надання доступу до "дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що містять інформацію про зв`язок, абонентів, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо стосовно абонентських телефонних номерів та інших даних телефонних абонентів" по справі, фігурантом якої став владика Кирил. Як йшлося у постанові суду про владику: "Організував видачу військовозобов`язаним особам, за грошову винагороду, фіктивних посвідчень про духовний сан диякона або священника, вирішенні проблемних питань у клієнтів з працівниками ТЦК, шляхом переконання посадових осіб ТЦК у їх намірах мобілізувати осіб, з числа дияконів чи ієреїв ПЦУ. Використання вказаних посвідчень створює у працівників ТЦК та СП хибне уявлення про приналежність вказаної категорії осіб до духовенства, яке нібито не може приймати участі у бойових діях".
Також зазначалося:
"Викладена у клопотанні фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема, копіями: рапорту поліцейського від 28.05.2025 року, матеріалами виконання доручення слідчого, протоколу огляду від 04.07.2025 року, протоколу огляду від 22.07.2025 року, формує у слідчого судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення". https://reyestr.court.gov.ua/Review/131579669
За даними журналістів, правоохоронці встановили, що документи про сан диякона чи священника незаконно отримали понад 20 чоловіків, серед яких щонайменше двоє львів’ян, один стриянин, а також уродженці Івано-Франківщини, Харківщини і Закарпаття.https://lviv.media/lviv/103647-lvivska-sbu-rozsliduye-shemu-vidachi-fiktivnih-posvidchen-svyashennikiv-dlya-uhilennya-vid-mobilizaciyi/
Єпископ Кирил (Михайлюк) сказав ZAXID.NET, що вперше довідався про кримінальне провадження 12 листопада від знайомого, який прочитав цю інформацію в інтернеті. Він заперечив свою провину та заявив, що йому не оголошували підозру у цій справі.
«Там немає жодного слова правди, я можу відповісти за кожного свого священнослужителя», – сказав єпископ Кирил. https://zaxid.net/lvivska_sbu_rozsliduye_shemu_vidachi_fiktivnih_posvidchen_svyashhennikiv_uhilyantam_n1623624/
Одним зі свідків по справі владики Кирила Михайлюка перед слідчим відділом Львівського управління СБУ виступив колишній помічник та діловод цього архієрея, науковий рецензент його наукових праць Никольський Євгеній Володимирович (попереднє прізвище при народженні - Єфімов), мешканець Ужгорода та колишній громадянин РФ. https://web.archive.org/web/20250420160229/https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=43857705 Нікольський Євген Володимирович. Останній був відомий тим, що раніше збирав інформацію та готував компрометуючі відомості стосовно заслуженого протоієрея та капелана ПЦУ, викладача УУБА Олександра Смоліна, скитоначальника обителі ПЦУ в м. Міжгір'я Віталія Богдана, а також проти протоієрея і капелана Інтернаціонального легіону ЗСУ, клірика ПЦУ Ростислава Криворучка.
13 листопада 2025 року Синод ПЦУ відсторонив єпископ Кирила від керування Ужгородсько-Хустською єпархією на період розслідування висунутих проти нього звинувачень у неправомірному перешкоджанні мобілізації у період військового стану та надання для цього неправдивих документів.
3 грудня 2025 року Галицький райсуд Львова констатував факт виконання попереднього судового доручення від 5 листопада (щодо доступу до телефонних даних абонентів владики Кирила), і прийняв рішення надати дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні владики Кирила. Серед них: листа-клопотання представників єпархії (на офіційному бланку релігійної організації, підписаний керівником і завірений печаткою, адресований ТЦК) щодо бронювання духовенства, заповненої електронної таблиці з даними військовозобов`язаних (у форматі XLS); копій документів, що підтверджують статус священнослужителів єпархії (посвідчення, витяг з наказу, грамота про хіротонію, акт висвячення, довідка, наказ, указ, декрет, протокол загальних зборів тощо); штатного розпису «Ужгородсько-Хустської єпархії» (документ із зазначенням граничної чисельності священнослужителів, які підлягають бронюванню); документів, що підтверджують трудові відносини священнослужителів єпархії з місцевою релігійною організацією (трудові договори); витягу із реєстру застрахованих осіб єпархії (копія витягу про трудову діяльність особи із Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). https://reyestr.court.gov.ua/Review/132379982
19 лютого 2026 року Івано-Франківський міський суд взяв під варту єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії ПЦУ Кирила (Михайлюка), якого підозрюють у масовому перешкоджанні мобілізації.https://reyestr.court.gov.ua/Review/134199184 Суд частково задовольнив клопотання Служби безпеки України (СБУ) про утримання підозрюваного під вартою, встановивши термін арешту до 17 квітня 2026 року і визначивши заставу в розмірі 232 960 гривень. Після оголошення вердикту владику негайно взяли під варту в залі суду і доправили в установу виконання покарань №12 в Івано-Франківську.
Примітки
Посилання Кирил (Михайлюк). Єпископ Ужгородський і Хустський. Правлячі Архієреї // Патріархія УАПЦ.