Геліко́н (, ) — гора у Греції, на півдні Беотії. Складова Геліконських гір, розташованих між колишнім озером Копаїс та Коринтською затокою. Висота — 1748 м. Одна зі священних вершин у давньогрецькій міфології, місце проживання муз. Оспівана у «Теогонії» Гесіода, багатьох інших творах античної та світової літератури. Згідно з Павсанієм — найплодючіша гора Стародавньої Греції. До ІІІ ст. на східному схилі гори існував храм муз. Назва в часи османського панування — ЗабораГесіод і його твори. Теогонія (Походження богів) // Франко, Іван. Зібрання творів: У 50 т. Т. 8. Київ, 1977. С. 314..
Міфологія Геліокон був присвячений Аполлонові і вважався оселею муз, яких інколи називали геліконідами. Вони оселилися з Аполлоном на вершині гори; там у гаї стояв присвячений їм храм. Схили гори були прикрашені мармуровими та бронзовими статуями богів. Щороку в гаї на Г. влаштовували свята на честь муз та Аполлона, під час яких давали нагороди переможцям у музиці, поезії та гімнастиці. Тут лунав спів Орфея. На Г. струменіли численні джерела, з-поміж яких найвідоміші Гіппокрена й Термес. У переносному значенні Г. — місце поетичного натхнення.
Річки та джерела Аганіппа Гіппокрена Ольмей Пермес (Термес)
Цікаві факти У XVIII столітті «сонцесяйним Геліконом» називали Києво-Могилянську академію її вихованціШевчук М. Сонцесяйний Гелікон при битій дорозі: роздуми над сторінками історії // Київ.— 1993.— No 6..
Примітки
Література Гелікон // Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. Гесіод і його твори. Теогонія (Походження богів) // Франко, Іван. Зібрання творів: У 50 т. Т. 8. Київ, 1977. С. 314-342. (За рукописом Андрія Франка № 415, С. 1-35). Гелікон (міфологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гелікон (міфологія)
Посилання