Чайківка — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Радомишльської міської громади. Населення становить 590 осіб (2026 рік)https://rada.info/upload/users_files/25923935/62ec1a213534c06759eabb465ee22586.docx.
Географія та інфраструктура Село Чайківка розташоване за 18 кілометрів на південний захід від м. Радомишля. Знаходиться у низинній Поліській площині. На захід від села бере початок рівчак Коробочка, який протікає окрай села, а далі тече поміж сіл Борщів та Верлок, впадаючи в річку Бистріївку, притоку Мики, перед селом Папірнею. В центрі села знаходиться офіс старости, лікарня, клуб. Село має регулярне автобусне сполучення з Радомишлем, Житомиром, Києвом. На сучасний стан діє православна церква і євангелицька.
Історія Перша писемна згадка про раннє поселення Чайківка датується 1630 роком. Незважаючи на відсутність прямих документальних свідчень щодо точної дати заснування, давні відомості про функціонування місцевого храму вказують на давнє походження поселення.
У 1750-х роках село зафіксоване як опустіле («пустиня») внаслідок прикордонного конфлікту із сусіднім поміщиком Рибінським та фінансових махінацій власника села — пана Ласоцького. Згодом відбулася реколонізація території, і нове однойменне поселення фіксується у джерелах з 1757 року, через що в історіографії виокремлюють два періоди розвитку населеного пункту — Ранню та Нову Чайківку. Нинішнє село - це вже нове поселення, і в сучасних мешканців тече кров предків, які тут заселилися у другій половині XVIII ст.https://subota.online/pustynia-chajkivka-skilky-naspravdi-rokiv-poliskomu-selu/ Пустиня Чайківка: скільки насправді років поліському селу / Кисиленко В. // Інтернет-видання "Субота". - 2026. - 27 липняhttps://subota.online/arkhivni-dokumenty-rozkryly-iak-u-xviii-stolitti-znykla-chajkivka-na-zhytomyrshchyni/ Архівні документи розкрили, як у XVIII столітті зникла Чайківка на Житомирщині / Кисиленко В. // Інтернет-видання "Субота". - 2026. - 19 вересня.
Згідно з працею Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» (1864), із другої половини XVIII століття Чайківка належала родині польських поміщиків Михайловських. У 1784 році селом володіла Гонората Михайловська (із Дзербицьких), а пізніше воно разом із поселеннями Дітинець та Модилів (загальною площею 5550 десятин землі) перейшло у власність її онука Леона Станіславовича Михайловського. Динаміка чисельності населення становила 247 осіб у 1787 році та 712 осіб у середині XIX століття. Дерев'яна церква на честь Святої Трійці була зведена у 1845 році за сприяння священика Антонія Гороновського замість дерев'яного храму 1759 року спорудження. За тогочасним штатом сільських церков Чайківська парафія належала до 5-го класу та мала 38 десятин землі. До складу Чайківської парафії входили села Дітинець та Русанівка, а до 1839 року (до скасування Берестейської унії) — також Теклянівка та Борщівська Слобода.
Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Чайківка увійшла до складу Російської імперії, а її парафія була підпорядкована Відомству православного сповідання. Соціально-демографічна структура села характеризувалася поділом на кріпосних селян та прошарок вільного населення — дрібної чиншової шляхти і міщан (родини Барчиківських, Чернишевичів, Томашевських, Кулаківських, Гринцевичів, Забродських, Севруків, Володкевичів, Пількевичів, Ринкевичів, Лузанів та інших), яких у регіоні також називали «литвинами». Загалом у шляхтичі була записана половина села. Але імперська влада, провівши перевірки, скасувала їхні вельможні права, тому їхні прізвища здебільшого відсутні у переліку легітимованої шляхти Київської губерніїhttps://historypages.kpi.ua/article/view/362853/350127 ОБҐРУНТУВАННЯ ШЛЯХЕТСТВА РОДУ ОСЕЦЬКИХ НА ПОТІЇВЩИНІ: КРИТИЧНИЙ Аналіз / Кисиленко В. Ю. // Сторінки історії. - 2026. - Випуск 62. Дослідник Данієль Бовуа у праці «Битва за землю в Україні 1863—1914» наводить факти організованого правового опору місцевої чиншової шляхти (зокрема під проводом П. Забродського у 1872 році) спробам помещика Михайловського позбавити їх спадкових земельних прав.
Станом на середину XIX століття основними землевласниками в селі були Стефан Михайловський (553 десятини) та Анастасія Гурковська (782 десятини).
У період Української революції та радянсько-української війни в районі села діяв спецвідділ кавалерійської бригади М. Котовського, який венив бої проти загонів отамана Соколовського. 12 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Чайківку проходила Волинська повстанська група Армії УНР під командуванням Юрія Тютюнника, яка вступила в бій із кінною розвідкою 133-ї бригади 45-ї стрілецької дивізії РСЧА; під час бойового зіткнення було поранено Івана Ремболовича.
У радянський період село зазнало суцільної колективізації, під час якої було ліквідовано давній сільський цвинтар, демографічних втрат від Голодомору 1932—1933 років та політичних репресій (зокрема, у 1938 році за рішенням «трійки» УНКВС по Іркутській області було розстріляно уродженця села О. А. Лузана, реабілітованого у 1958 році). Під час Другої світової війни мешканці села брали участь у боях у складі радянських військових формувань. Зокрема, уродженець Чайківки сержант В. О. Романчук був відзначений орденом Червоного Прапора за оборону в районах міст Таураге та Тарту.
У 1961 році місцеву Свято-Троїцьку церкву було знищено пожежею. У повоєнні десятиліття в селі функціонував колгосп зі спеціалізацією на вирощуванні зернових культур, льону, хмелю та веденні тваринництва. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року та загальна соціально-економічна криза кінця XX століття призвели до інтенсивної депопуляції села. У сучасний період обробіток місцевих земельних угідь здійснює приватне сільськогосподарське підприємство «Чайківка».
Відомі люди Томашевський Василь Григорович — український архітектор, художник, скульптор в Канаді. Грищенко Микола Дмитрович — вчитель історії Чайківської середньої школи, ветеран Німецько-радянської війни.
Посилання http://radomysl.blog.cz/0802/cajkivka Верига В. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011. Молодико В. Вчительська династія Пивоварів-Шльоміних . http://rp5.ru/town.php?id=78671
Джерела Похилевич Л.І. «Сказания о населенных месностях Киевской губернии»