Володимир Якович Євтуше́вський (7 червня 1941, Дніпродзержинськ — 8 червня 2010, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1992 року.

Біографія Народився 7 червня 1941 року в місті Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське Дніпропетровської області, Україна). 1959 року закінчив Дніпродзержинський металургійний технікум. Протягом 1962—1967 років навчався на факультеті живопису Київського художнього інститутуВолодимир Євтушевський. Біографія автора. / Ауукціонний дім «Goldens»., де був учнем Володимира Костецького, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка.

Протягом 1973—1983 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Білогородській, № 4, квартира № 11. Помер у Києві 8 червня 2010 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Творчість Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки (писав у жанрах портрета, пейзажу, анімалістикиЄвтушевський Володимир Якович. Хто є хто на Дніпропетровщині. Наші земляки 2005 / Українська конфедерація журналістів.). Багато творів присвячені видатним діячам української культури та іноземцям, пов'язаним з Україною. Низку робіт виконав як художник-монументаліст у різних матеріалах і техніках (мозаїка, розпис темперою, вітраж, карбування, різьблення по дереву, гобелени), займався іконописом. Його твори поєднують реалістичні елементи зображення з абстраговано-декоративними. Серед робіт:

«І буде син, і буде мати» (1956); «Пісня кобзаря» (1969); «Дмитро Яворницький» (1986); «Антуан де Сент-Екзюпері» (1987); «Ванґа» (1989); «На баштані Всесвіту» (1990); «Дмитро Вишневецький» (1991); «На тих рушниках — Україна моя» (1992); «Чумацький меридіан» (1993); «Автопортрет» (1993); «Сім'я музикантів (Михайло Баран із синами)» (1994); «Прогулянка» (1994, картон, темпера, олія); «Сергій Бубка» (1995); триптих «Триєдність» (1997); «Патріарх Мстислав» (1998, оргаліт, авторська техніка); «Планета насильницької смерті (Чорний квадрат–2)» (2000); «Микола Бідняк» (2001); «Голод» (2001); «Анатолій Солов'яненко» (2007); «Панночка» (2007); «Микола Гоголь» (2007, оргаліт, авторська техніка); «Борис Олійник» (2008); «Джеймс Мейс і Україна» (2008); «Онука Лада (Груші)» (2008); «Теплинь» (2008); триптих «Де-Рібас» (2008); «У Київській лаврі» (2009); «Руслана Лоцман» (2009, полотно, авторська техніка); «Ліна Костенко» (2009); «Іван Мазепа» (2009). </div> З 1975 року брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1999, 2000, 2003, 2006—2008 роках.

Малярські та графічні твори митця зберігаються в багатьох музеях та картинних галереях України (зокрема Національному музеї літератури України та Музеї гетьманства у Києві, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Яготинському історичному музеї, Яготинській картинній галереї, Музеї історії міста Кам'янського, Меморіальному будинку-музеї Дмитра Яворницького у Дніпрі), музеях Канади, Росії, Сполучених Штатів Америки, Швеції; у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Чехії, Великої Британії. Монументальні роботи прикрашають інтер'єри Київського цирку, Білоцерківської дитячої бібліотеки, Житомирського залізничного вокзалу, комплексу молодіжного табору у Ворзелі.

Автор окремої статті в Енциклопедії сучасної України про Петра КравченкаЄвтушевський Володимир Якович. Авторський внесок / Енциклопедія сучасної України..

Відзнаки Подяка голови Залізничної РДА в м.Києві (1999) Подяка Київського міського голови (2001); Почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2003)Наказ Міністерства культури і мистецтв України № 485-к від 17 липня 2003 року..

Примітки

Література

Рудаков М.І. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр. — ISBN 966-7025-05-5. с..39-40