Уряд Ємену зробив розвиток системи освіти своїм головним пріоритетом. Частка бюджету, що виділяється на освіту, залишається високою протягом останнього десятиліття, і складає в середньому від 14 до 20% від загальних державних витрат, а станом на 2000 рік - 32,8 відсотка. Витрати на освіту становлять 9,6 відсотка ВВП за 2001 рік від загальних державних витрат, а станом на 2000 рік - 32,8 відсотка. Витрати на освіту становлять 9,6 відсотка ВВП за 2001 рік як видно з таблиці нижче. У стратегічному баченні на наступні 25 років з 2000 року уряд зобов'язався внести значні зміни в систему освіти, тим самим зменшивши неграмотність до менш ніж 10% до 2025 року. Хоча уряд Ємену забезпечує загальну, обов'язкову, безкоштовну освіту для дітей віком від шести до 15 років, Державний департамент США повідомляє, що обов'язкове відвідування не виконується. Країна посіла 150 місце із 177 в Індексі людського розвитку 2006 року та 121 із 140 країн за Індексом гендерного розвитку (2006 ). У 2005 році 81 відсоток шкільного віку Ємену було зараховано до початкової школи; кількість жінок становила 74 відсотки. У 2005 році близько 46 відсотків населення шкільного віку було зараховано до середньої школи, зокрема лише 30 відсотків жінок, які мають право на навчання. Країна все ще намагається забезпечити необхідну інфраструктуру. Шкільні засоби та навчальні матеріали мають низьку якість, аудиторій занадто мало, а викладацький склад недостатній.
Source:Світовий банк
Історія освіти Відповідно до Стратегічного документу щодо зменшення бідності в Ємені 2002 р., Основна освіта все ще не може забезпечити всіх дітей шкільного віку (6-14 років). Рівень зарахування до початкових шкіл Ємену зріс з 73 до 87% для чоловіків і з 28 до 63% для жінок у період з 1991 по 2004 рік. Основними освітніми проблемами в Ємені є слабка система освіти, розповсюдженість населення, недостатнє державне фінансування, відсутність інституційного потенціалу, необхідного для ефективного надання базових освітніх послуг, а також потреба дітей працювати для підтримки своїх сімей є основними факторами, які стримують дітей від відвідування шкіл. Також існують соціальні фактори, що сприяють стримуванню дітей та дівчат, зокрема, від відвідування школи, наприклад, велика відстань до школи, відсутність транспорту та одностатеві школи в сільській місцевості, низький рівень підготовки та кваліфікації вчителів, прогалини в зарахуванні між хлопчиками та дівчатками, слабкий інституційний потенціал від міністерства до шкільного рівня та низька участь громади
Зусилля уряду щодо розвитку освіти розпочалися в 1962 році, коли була створена Єменська Арабська Республіка. Протягом 1970-х років в Ємені спостерігалося розширення базової освіти. Однак між Північчю та Півднем була певна розбіжність, і вони адаптували дуже різні освітні політики до їхнього об'єднання в 1990 році. Традиційно Північний Ємен був значно закритим суспільством, і освіта обмежувалася лише релігійними школами, де діти запам'ятовували Коран , або школами на базі місцевих ініціатив. Однак не всі діти могли мати доступ до цих шкіл, більшість учнів були хлопчиками, а дівчат було мало.
Розвиток освіти в Південному Ємені розпочався в 1967 році після відходу Британії. Під час британської окупації Півдня освіта була доступна лише в Адені . Початкові та середні школи існували в кожному маленькому селищі Steamer Point, Crater, Shaikh Othman тощо. В Хормаксарі була лише одна середня школа для дівчат, а в Crater і Steamer Point були дві приватні школи.
Протягом 1970-х років для нової республіки було складено кілька освітніх планів, і освітня ситуація Півдня стала на рівні з Північчю. Система освіти на півночі адаптувалась 6-3-3 (6 років початкової школи, 3 роки підготовчої, 3 роки середньої). Південь також адаптував ту саму систему освіти; проте вона змінилася на 8-4 (8 років інтегрована школа, 4 роки середня школа). Середня освіта мала вибір академічної, професійно-технічної, технічної чи педагогічної освіти.
Після об’єднання Північного та Південного Ємену в 1990 році ці дві системи освіти були об'єднані в єдину систему, і 9-3 (9 років базової освіти, 3 роки середньої освіти) були адаптовані. Поряд із цим, присвоєння коштів було розподілено на наукові та літературні доріжки у 11 та 12 класах. Об'єднаний Ємен зіткнувся з кількома освітніми проблемами, такими як відсутність бюджету на освіту, відсутність керівництва уряду, відсутність єменських вчителів, перенаселеність та неефективність управління. Того ж року, коли відбулося об'єднання у Джомтьені, Таїланд , відбулася Всесвітня конференція з питань освіти для всіх . У відповідь на цю конференцію Міністерство освіти Ємену розробило декілька національних освітніх стратегій при співпраці Світового банку та країн-донорів.
Система управління освітою Є кілька міністерств, які керують системою освіти на різних рівнях. Загальна освіта перебуває під відомством Міністерства освіти (МОН). Професійними училищами та коледжами громади керує Міністерство технічної освіти та професійної підготовки (MoTEVT). Вища освіта регулюється Міністерством вищої освіти та наукових досліджень . Існує також невеликий приватний сектор , що становить 2% від базового та середнього кожен і 15% університетських учнів на 2005 рік
Уряд Ємену субсидував державні школи на всіх рівнях. Більша частина збільшення видатків у галузі освіти припадає на середню освіту. Це збільшення витрат призвело до більшого розширення освітніх послуг. З 250 000 студентів у 1970 році в базовій освіті зараз налічується близько 4,3 мільйонів студентів. Крім того, між 1996 та 2004 роками кількість студентів на середньому рівні зросла з 324 000 до 595 000 студентів та на рівні університету з 104 000 до 201 000 студентів.
Нещодавно уряд Ємену розпочав навчання з метою поліпшення комунікації та координації політики між трьома міністерствами, щоб мати більш інтегроване бачення освіти. Уряд також працював у співпраці з урядами Нідерландів, Німеччини та Великої Британії, а також з організаціями з багатьма донорами, такими як Світовий банк, DFID та CIDA, щоб здійснити значні вдосконалення в системі освіти на всіх рівнях.
Основна освіта
У Ємені базова освіта включає 9 років базової обов'язкової освіти для дітей віком від 6 до 14 років. Уряд розробив Національну стратегію розвитку базової освіти у 2003 році, яка спрямована на забезпечення освіти 95% єменських дітей у віці від 6 до 14 років, а також зменшити розрив між чоловіками та жінками у містах та сільській місцевості.
Програми базової освіти
Програма розширення базової освіти (BEEP) Починаючи з 1997 року, Світовий банк та Міністерство освіти почали вивчати сучасну освітню ситуацію в Ємені та розробляти стратегії для розширення базової освіти. Після тривалої дискусії Світовим банком вона була визнана Програмою розширення базової освіти (BEEP) та реалізована приблизно з 60 мільйонами доларів США. Ця програма спеціально спрямована на збільшення кількості сільських дівчат у перші шість років базової освіти шляхом поліпшення доступу, якості та нарощування потенціалу BEEP досяг успіху, і пілотний проєкт поширився на всі 20 губернаторів.
проєкт розвитку базової освіти (BEDP) У серпні 2000 року Світовим банком була затверджена Програма розвитку базової освіти (BEDP), яка була подальшим кроком та розширенням Програми розширення базової освіти (BEEP). Він впроваджується у співпраці DFID та Нідерландів з червня 2004 року. BEDP передбачає будівництво та реабілітацію шкіл (1-9 класи), включаючи туалети, гігієнічні засоби для миття рук та питної води, прикордонні стіни та лабораторії та закупівлі лабораторного обладнання (включаючи хімічні матеріали) для 1-9 класів. BEDP має на меті реалізацію планів у всіх органах влади, тоді як діяльність BEDS (Стратегія розвитку базової освіти) була зосереджена у чотирьох конкретних органах влади. Розмір цього спільного проєкту (BEDP) становить 120 мільйонів доларів США та основний склад BEDS. У листопаді 2006 року EKN та DFIDпідписав Цільовий фонд технічної допомоги. Цей фонд був виділений на підтримку операцій BEDP, таких як підготовчі проєкти для середньої освіти дівчат та підготовка проєкту професійного навчання, ініційованого Світовим банком.
Стратегія розвитку базової освіти (BEDS)