Станніс Баратеон () — вигаданий персонаж серії фентезі-романів «Пісня льоду й полум'я», американського письменника Джорджа Р. Р. Мартіна, та його телевізійної адаптації «Гра престолів».
Вперше згадується у дебютному романі серії «Гра престолів» (1996), але справжня поява відбувається у другому романі «Битва королів» (1998). Надалі присутній у «Буря мечів» (2000), «Бенкет круків» (2005) і «Танок драконів» (2011).
Станніс Баратеон другий син Стеффона Баратеона, лорда Штормокраю (ориг. Storm's End), та його дружини Кассани Естермонт. Він має старшого брата Роберта та молодшого Ренлі. Станніс лорд Драконстону (ориг. Dragonstone), а після загибелі свого старшого брата стає претендентом на «Залізний Трон». Його природна похмурість і стриманість обумовили його не популярність та відторгнення іншими впливовими родинами, це призводить до того, що Станнісу зазвичай бракує військової підтримки та ресурсних можливостей. Таким чином Станніс підпадає під вплив червоної жриці Мелісандри та може покладатися лише на колишнього контрабандиста Давоса Сіворта, якого він з часом призначає своїм правицею.
У телевізійній адаптації від «HBO», роль Станніса грає британський актор Стівен Діллейн. Стівен отримав схвальні відгуки за роль Станніса Баратеона. Прихильність фанів персонаж Станніса здобув за свою безкомпромісність, цілеспрямованість та непохильну відданість справедливості. Особливу увагу привернув до себе завдяки розбіжностям у висвітленні подій в романах та серіалі, що досить чітко проглядається у 5 сезоні.
Родовід
Опис персонажа Станніс не є особою з власною оповіддю подій, тож його дії спостерігаються переважно крізь інших персонажів, таких як Давос Сіворт і Джон Сноу.
Станніс Баратеон – молодший брат короля Роберта та старший брат Ренлі. Він зображується як занурений у роздуми та позбавлений почуття гумору чоловік, з суворим але неупередженим відчуттям справедливості та правосуддя. Саме через свою непохитну схильність до справедливості та правосуддя він загальновідомий по всьому Вестеросу. Холодна та стримана поведінка часто-густо робить його відразливим у порівнянні з його більш харизматичними братами. Особливо Станнісу дошкуляє ставлення до нього його старшого брата Роберта, який ніколи не проявляв до Станніса належної поваги та прихильності. Ще з дитинства мейстер родини Баратеонів характеризував Станніса як «найменш улюбленого серед усіх трьох братів», а також «серйозного та безрадісного». Стриманість Станніса з часом переросла у нервову звичку скрипотіти зубами, особливо при непередбачуваних і неприємних подіях та обставинах. «...» Іноді, коли вночі все затихало й завмирало, мейстру Крессену здавалося, що з того кінця замку чути, як лорд Станніс скреготить зубами «...»За будовою Станніс високий та м’язистий чоловік, зазвичай наголову вище усіх присутніх. І хоча йому бракує довгого чорного волосся як у його братів, замість нього на його голові блищить лисина, він зберіє типову ознаку Баратеонів – чорну коротко стрижену бороду та бакенбарди. «...» Станніс Баратеон був широкоплечий і жилавий; і тіло, і обличчя мав грубі, як шкура, що довго дубилася на сонці, аж поки не стала твердою як криця. Суворим словом поминали люди Станніса, і суворим він і був. Хоча йому ще не виповнилося тридцяти п’ятьох років, від його чуприни лишилася хіба що чорна крайка, яка темніла за вухами, мов тінь корони... ...Станніс коротко підстригав бакенбарди. Вони нагадували синяво-чорні тіні на квадратних щелепах і на кістлявих западинах щік. Під густими бровами очі здавалися зяючими ранами — сині, аж чорні, як море вночі. Рот відбирав надію навіть у найкумедніших блазнів; цей рот був створений, щоб супитися і хмуритися і кидати різкі накази: вузькі безбарвні вуста, завше стиснуті, які вже й забули, як це — усміхатися, а сміятися ніколи й не вміли «...» Через свою різкість та прямолінійність, Станнісу бракує такту при спілкуванні з оточуючими його людьми. Він почуває себе досить не комфортно в присутності жінок, це стосується і його дружини Селізи. Він ненавидить борделі і одного разу навіть намагався їх закрити по всьому Королівському Причалу, за що здобув не популярність серед простого люду. В одязі надає перевагу темному кольору і рідко коли його можна побачити без меча та кинджала. Станніс вправний воїн та мореплав, він також досвідчений та далекоглядний військовий командир. Але, все ж таки, він більше тактик ніж боєць. І хоча Станнісу бракує військової підтримки союзників та достатньої ресурсної бази під час «Війни п’ятьох королів», його супротивники, включаючи Тайвіна Ланністера, вважають його одним з найнебезпечніших претендентів на «Залізний трон».
Родинне дерево
Передподії
Станніс це другий син Стеффона Баратеона та Кассани Естермонт. Має старшого брата Роберта та молодшого брата Ренлі. Коли Станнісу виповнилось 14 років він став свідком загибелі своїх батьків, вони потонули разом з кораблем біля їхнього замку Штормокрай (ориг. Storm's End). Після цього трагічного випадку Станніс втратив віру у Сімох Богів.
Під час «Повстання Роберта», за відсутності свого старшого брата, Станніс протягом року утримував Штормокрай під час облоги військами Мейса Тайрелла та Пекстера Редвина. Йому вдалось зберегти замок та уникнути голодної смерті лише завдяки контрабандисту Давосу Сіворту, який минуючи морську блокаду зміг таємно привезти для армії Станніса вантаж риби та цибулі. Облогу було припинено коли Еддард Старк з армією північан прибув до замку на порятунок. Станніс посвятив Давоса у лицарі за його допомогу, але також відтяв йому останні фаланги на чотирьох пальцях за всі попередні роки нелегальної контрабанди. Давос погодився з вироком, але наполіг на тому, щоб Станніс власноруч відсік йому пальці. Після облоги Роберт наказує Станнісу побудувати новий королівський флот та здійснити напад на Драконстон (ориг. Dragonstone), родинний замок Таргарієнів. Станніс захоплює замок, але виявляється, що діти Ейриса ІІ Таргарієна – Вісерис та Данерис встигли втекти. Роберт призначає Станніса лордом Драконстону і віддає йому у господарювання усі острови затоки Чорноводної та півострів Ріг Масі (ориг. Massey's Hook). Але Станніс сприймає це як образу, тому що родинний замок Баратеонів, Штормокрай, дістається у спадок Ренлі а не йому. Насправді Роберт хотів лише дотриматись старовинних традицій за якими замок Драконстон передавався спадкоємцям короля.
Минає декілька років і Станніс одружується з леді Сезою Флорент, але і цього разу Роберту вдається образити Станніса. На весільному бенкеті Роберт затяг до ліжка двоюрідну сестру Селізи та позбавив її цноти. Після цього стосунки між братами погіршуються. Через деякий час у Станніса і Селізи народжується донька Ширін, яку вражає страшна хвороба – сіролуска.<...> наслідки сіролуски, яка мало не забрала її ще в колисці. Половина щоки і шия в дівчинки були ригідні й мертві, а шкіра — потріскана і злущена, в чорних і сірих цятках, на дотик холодна як камінь <...>За часів правління Роберта Станніс виконував обов'язки адмірала у малій королівський раді. Коли розпочалось повстання Грейджоїв Станніс знищив залізний флот під командуванням Віктаріона Грейджоя, а також захопив найбільший з залізних островів – Великий Вік (ориг. Great Wyk).
Перед початком основних подій, у Станніса виникає підозра, що діти Серсі Ланністер насправді не від його брата. Він ділиться цим припущенням з правицею короля, лордом Джоном Арином. Щоб зібрати докази, вони вдвох починають шукати інших бастардів Роберта в Королівському Причалі (ориг. Kings Landing). Але раптова смерть Джона Арина руйнує сподівання Станніса викрити правду.
Сюжетні лінії У книжках
Гра престолів Станніс підозрює, що Серсі Ланністер якимось чином причасна до смерті Джона Арина і відчуває загрозу з боку Ланністерів. В той час коли Роберт подорожує до Вічнозима (ориг. Winterfell) з метою зробити Еддарда своїм новим правицею, Станніс збирає усі свої війська, а це переважна більшість королівського флоту, та переїжджає на Драконстон (ориг. Dragonstone). Після свого прибуття до столиці Еддард Старк продовжує розслідування Джона Арина та з’ясовує, що діти Роберта насправді байстрюки та результат інцесту, тому що Серсі зраджувала королю зі своїм братом Джеймі. Після смерті Роберта Баратеона Нед Старк намагається викрити Джоффрі і стверджує, що той не має права бути королем, а «Залізний Трон», повинен зайняти Станніс, так як він молодший брат Роберта. Але Еддард зазнає поразки у політичній боротьбі з Ланністарами і трон займає Джоффрі Баратеон, старший син Серсі Ланністер.
Битва королів Станніс підпадає під вплив червоної жриці Мелісандри, яка вважає його реінкарнацією Азор Ахая, міфічної постаті та месії в її вірі у Володя Світла. Станніс проголошує себе єдиним та справжнім королем Вестероса. Втім переважна більшість васалів родини Баратеон, переходять на бік його молодшого та більш харизматичного брата Ренлі. Також Ренлі отримує підтримку заможного та впливового дома Тайреллів, завдяки своєму шлюбу з Марджері Тайрелл. Щоб здобути прихильність південних лордів та переманити на свій бік васалів, які присягнули Ренлі, Станніс намагається захопити родинний замок Баратеонів Штормокрай (ориг. Storm's End) та бере його в облогу. Ренлі зі своєю армію, яка перевершує армію Станніса в десятки разів також прибуває до Штормокраю. Станніс намагається домовитись зі своїм братом та пропонує йому стати своїм спадкоємцем, поки в нього не народиться син. Впевнений у силі своєї армії Ренлі відмовляється від пропозиції і готується дати бій Станнісу. На світанку перед самим початком бою, тінь, народжена Мелісандрою завдяки магії крові, вбиває Ренлі. Це призводить до того, що майже всі васали Ренлі присягають на вірність Станнісу. Але дім Тайреллів не погоджується приєднатися до Станніса, натомість вони укладають союз з Ланністерами та ухвалюють майбутній шлюб між Марджері Тайрелл та Джоффрі Баратеоном. Зміцнивши свою армію Станніс атакує Королівський Причал (ориг. Kings Landing) з моря. Але Тиріону Ланністеру, який керує обороною замку, вдається підірвати більшість кораблів Станніса, застосувавши дикий вогонь як вибухівку. Незважаючи на втрату значної частини свого флоту, Станніс намагається здійснити штурм з берега, але і тут зазнає невдачі. Він змушений відступати, коли на порятунок замку прибуває підмога від Тайвіна Ланністера та родини Тайреллів.
Буря мечів