Марсель Гране, у вітчизняній літературі також іменується Грані ( спр. 葛兰言, піньїнь: Gé Lányán; 1884, Люк-ен-Діуа, департамент Дром, Франція — 1940, Со, Франція) — видатний французький синолог, учень Еміля Дюркгайма та Едуарда Шаванна, вперше застосував соціологічні методи до вивчення історії та культури Китаю.

Біографія та діяльність Народився в родині землевласників, його батько мав інженерну освіту. Закінчив ліцей у Екс-ан-Прованс, а потім престижний Lycée Louis-le-Grand в Парижі, який традиційно надавав абітурієнтів École Normale Supérieure. Гране отримав ступінь бакалавра і вступив в Еколь-Нормаль в 1904 р., всього через рік після його возз'єднання з Сорбонною. Серед університетських викладачів особливий вплив на Гране здійснив Еміль Дюркгайм (цікаво, що він викладав педагогіку, яка була обов'язковою для вивчення до 1913 р.). В Еколь-Нормаль Гране цікавився юриспруденцією, соціологією, філософією та історією, причому дуже рано став використовувати ідеї та методологію Дюркгайма. Він увійшов до елітного студентського клубу, куди входив й один з співзасновників школи «Анналів» — Марк Блок, і багато інших видатних діячів французької науки. У 1905 р. Гране став членом соціалістичного гуртка, головою якого був племінник Дюркгайма.

У 1907 р. Гране отримав вчений ступінь з історії та був направлений працювати викладачем ліцею в Бастії (Корсика). У 1908 р. він отримав ґрант фонду Тьєра для дослідження феодалізму. У цей період він отримав пораду звернутися до синолога Едуарда Шаванна, бо мав намір зіставляти європейський феодалізм з японським. Шаванн прийняв його в свою групу, зазначивши, що вивчення китайської мови і культури є необхідним кроком для занять Японією. У цей період Гране тісно спілкується з Тьером і Герне — своїми однокашниками, чиї теоретичні міркування сильно впливали на всіх трьох.

У 1911 р. в світ виходить перша друкована праця Гране — памфлет Contre l'alcoolisme, un programme socialiste. У тому ж році він припинив співпрацю з фондом Тьєра, і отримав ґрант французького уряду на вивчення китайської класики, відправившись з цією метою в Пекін. У Пекіні його наставником став Андре д'Ормон. У 1912 р. Гране відправив Шаванну свою першу синологічну працю Coutumes matrimoniales de la Chine antique, негайно опубліковану в провідному синологічному журналі «Тун бао» (Лейден). У лютому 1912 р. в Пекіні було підписано зречення імператорської сім'ї від престолу, й таким чином Гране виявився в центрі китайської революції.

Повернувшись з Китаю в березні 1913 р., Гране викладав історію в Марсельському ліцеї, а в жовтні перевівся в Монпельє. У грудні 1913 р. він змінив Едуарда Шаванна на посаді глави Департаменту вивчення релігій далекого Сходу в École Pratique des Hautes Études. У 1914 р. Марсель Гране пішов на фронт добровольцем, був нагороджений Військовим хрестом. У 1918 р. йому вдалося ненадовго відвідати Пекін у складі військової місії. За час війни він підготував дві докторські дисертації.

У 1919 р. повернувся до Франції, одружився з Марі Терьен і повернувся до академічної роботи. На захисті його докторської дисертації «Стародавні китайські свята і пісні» офіційним опонентом був сер Джеймс Фрейзер. Після опублікування книга була удостоєна премії ім. С. Жюльєна. У 1922 р. на замовлення видавця Соловіна, Гране пише першу зі своїх узагальнюючих книг «Релігії Китаю», причому був змушений постійно переїжджати з Парижа в Тоннер, де його дружина викладала в місцевому ліцеї, маючи на руках маленького сина. Не оминув він і роботи в товаристві колишніх студентів Дюркгайма, які об'єдналися навколо журналу Année.

У 1925 р. Гране став професором в École Nationale des Langues Orientales Vivantes, а в 1926 р. брав участь у заснуванні Institut des Hautes Études Chinoises. Він став його керівником і очолив кафедру китайської мови і китайської цивілізації.

Був запрошеним іноземним професором в норвезькому Інституті порівняльного дослідження культур.

Марсель Гране помер у віці 56 років, через місяць після початку німецької окупації Франції.

Наукова спадщина Загальновизнано, що головним нововведенням Гране було з'єднання китаєзнавства з соціологією Е. Дюркгайма. Роботи Марселя Гране утворюють чіткий, систематизований ряд досліджень суспільних і сімейних відносин, економічного життя, а також релігії стародавнього Китаю. Міркування Гране про сімейно-шлюбні відносини критикувалися Р. ван Гюліком. Гране вперше в європейській науці підняв питання про методологічні підстави традиційної думки в Китаї, яку він відмовлявся визнавати «донауковою», в цьому сенсі опонуючи Дж. Нідему. Поклав початок вивченню символічної нумерології в китайській культурі. Його погляди були розвинені А. І. Кобзєвим.

Учнем Гране був корейсько-японський філософ Цуда Іцуо (津田逸夫, 1914—1984)

Бібліографія Гране

Основні статті та популярні праці

«Contre l'alcoolisme, un programme socialiste», 1911 «Coutumes matrimoniales de la Chine antique», 1912 «La polygymie sororale et le sororat dans la Chine féodale», 1920 «Quelques particularités de la langue et de la pensée chinoises», 1920 «La vie et la mort. Croyances et doctrines de l'antiquité chinoise» «Le dépôt de l'enfant sur le sol, Rites anciens et ordalies mythiques», 1922 «Le langage de la douleur, d'après le rituel funéraire de la Chine classique», 1922 «Remarques sur le Taoïsme ancien», 1925 «L'esprit de la religion chinoise», 1929 «La droite et la gauche en Chine», 1933 "Catégories matrimoniales et relations de proximité dans la chine ancienne», 1939 «Etudes sociologiques sur la Chine», 1953

Монографії

«Свята і пісні Стародавнього Китаю» (Fêtes et chansons anciennes de la Chine, 1919) («To the memory of Emile Durkheim and Edouard Chavannes . ») «Релігія китайців» (La religion des Chinois; зб. Статей; 1922) «Танці і легенди древнього Китаю» (Danses et légendes de la Chine ancienne; зб. Статей; 1926) (з присвятою М. Моссу) «Китайська цивілізація» (La civilisation chinoise; рб. Статей; 1929) «Китайський феодалізм» («La féodalité chinoise», Осло, 1932) «Китайське мислення» (La pensée chinoise; зб. Статей; 1934) Оцифровані праці Гране французькою мовою

Примітки

Література

Marc Bloch, preface by Jacques le Goff, Les rois thaumaturges: etude sur le caractère surnaturel attribute a la puissance royale particulièrement en France et en angleterre , 1924. Carole Fink, Marc Bloch: A Life in History, 1989. Michel Fournier, Marcel Mauss: a Biography, 2005. Maurice Freedman, ed., Translator and author of the preface to Marcel Granet , The Religion of the Chinese People, 1977. DR Gille, The Spectator, March 15, 1946. Vol 176. Witold Jablonski, "Marcel Granet: His Work, " Yenching Journal of Social Studies, Jan., 1939. Yang K'un, "Marcel Granet: An Appreciation, " Yenching Journal of Social Studies, Jan. 1939. Steven Lukes, Emile Durkheim: His Life and Work. A Historical and Critical Study, 1973. «Itsuo Tsuda: une philosophie à vivre», Generation Tao no. 27, hiver 2002/03. Marion J. Lévy, Jr. "Granet, Marcel, " International Encyclopedia of the Social Sciences, 1968. Кобзєв А. І. Вчення про символи і числах в класичної китайської філософії. М., 1994. Китайська філософія. Енциклопедичний словник. М., 1994. С. 71.

Переклади російською мовою

Марсель Гране. Китайська думка. Пер. В. Б. Йорданського, заг. ред. І. І. Семененко. М., 2004. Марсель Гране. Китайська цивілізація. Пер. В. Б. Йорданського, заг. ред. І. І. Семененко. М., 2008.

У цих же виданнях — докладний аналіз філософських і методологічних поглядів Гране.