Пітер Реткліфф (; , Моркем, Англія) — британський учений-медик та молекулярний біолог, фахівець зі споживання клітинами організму людини кисню (oxygen sensing), а також з гіпоксії. Директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), член «Ludwig Institute for Cancer Research», також директор з клінічних досліджень .
Біографія Виріс у північному Ланкаширі. Навчався медицині у . Пройшов клінічну підготовку у найстаршій лікарні Лондона . В 1978 році здобув ступінь . Потім працював у London postgraduate hospitals, після чого навчався нефрології в Оксфорді, проте потім перенавчитися - з молекулярної біології, і в 1990 році як старший фелло Wellcome Trust заснував в Оксфорді лабораторію біології гіпоксії, яку очолював понад 20 років. В 1987 році здобув ступінь доктора медицини MD у Кембриджському університеті. З 1996 року професор, з 2003 (4?) — 2016 року професор імені Наффілд (Nuffield Professor) Оксфордського університету. Нині директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), член Ludwig Institute for Cancer Research, з 2016 року також директор з клінічних досліджень .
Нагороди та визнання 1991: Milne-Muerke Foundation Award 1998: Премія Грейама Булла 2002: член Лондонського королівського товаристваFellows der Royal Society (royalsociety.org); abgerufen am 9. Mai 2011 2009: 2002: International Society for Blood Purification Award 2002: член 2006: член EMBO 2006: Круніанська лекція 2007: іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наукBook of Members 1780–2010 (PDF, 155 kB) der American Academy of Arts and Sciences (amacad.org); abgerufen am 14. Mai 2011 2010: Міжнародна премія Гайрднера, Канада 2011: Медаль Бейлі, лондонської королівської колегії лікарів 2012: однойменного фонду 2012: 2013: , німецький Університет Ерлангена-Нюрнберга 2014: лицар-бакалаврhttps://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/269031/New-Year-Honours-2014-PM-list.pdf 2014: однойменного фонду (спільно з Вільям Келін, Грег Семенза та ) 2016: Премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (спільно з Вільям Келін, Грег Семенза) 2017: Лондонського королівського товариства 2018: Премія Мессрі 2019: Нобелівська премія з фізіології або медицини
Доробок mit P.H.Maxwell, M.S.Wiesener, G.-W.Chang, S.C.Clifford, E.C.Vaux, M.E.Cockman, C.C.Wykoff, C.W.Pugh, E.R.Maher: The tumour suppressor protein VHL targets hypoxia-inducible factors for oxygen-dependent proteolysis, Nature, Band 399, 1999, S. 271–275. mit P .Jaakkola, D.R. Mole, Y.-M.Tian, M.I.Wilson, J. Gielbert, S.J.Gaskell, A. von Kriegsheim, H.F. Hebestreit, M. Mukherji, C.J. Schofield, P.H. Maxwell, C.W. Pugh: Targeting of HIF-a to the von Hippel-Lindau ubiquitylation complex by O2-regulated prolyl hydroxylation, Science, Band 292, 2001, S. 468–472. mit A.C.R.Epstein, J.M.Gleadle, L.A.McNeill, K.S.Hewitson, J.F.O’Rourke, D.R.Mole, M.Mukherji, E.Metzen, M.I.Wilson, A.Dhanda, Y.-M.Tian, N.Masson, D.L.Hamilton, P.Jaakkola, R.Barstead, J.Hodgkin, P.H.Maxwell, C.W.Pugh, C.J.Schofield: C. elegans EGL-9 and mammalian homologs define a family of dioxygenases that regulate HIF by prolyl hydroxylation, Cell, Band 107, 2001, S. 43–54 mit M. E. Cockman u. a.: Proteomics-based identification of novel factor inhibiting HIF (FIH) substrates indicates widespread asparaginyl hydroxylation of ankyrin repeat domain-containing proteins, Molecular & Cellular Proteomics, Band 8, 2009, S. 535–546. mit M. Mazzone u. a.: Heterozygous deficiency of PHD2 restores tumor oxygenation and inhibits metastasis via endothelial normalization, Cell, Band 136, 2009, S. 839–851. mit J. Adam u. a.: Renal cyst formation in Fh1-deficient mice is independent of the Hif/Phd pathway: roles for fumarate in KEAP1 succination and Nrf2 signaling, Cancer Cell, Band 20,. 2011, S. 524–537. mit N. Masson u. a.: The FIH hydroxylase is a cellular peroxide sensor that modulates HIF transcriptional activity, EMBO Rep., Band 13, 2012, 251–257. mit J. Schödel u. a.: Common genetic variants at the 11q13.3 renal cancer susceptibility locus influence binding of HIF to an enhancer of cyclin D1expression, Nature Genetics, Band 44, 2012, S. 420–425.
Примітки