«Готель „У Загиблого Альпініста“» (повна назва: «Справа про вбивство, або готель „У Загиблого Альпініста“ (ще одна детективному жанру)») — повість братів Стругацьких у жанрі фантастичного детективу, написана в 1969 році .

В англомовних країнах повість видавалася під назвою «Головоломка інспектора Глебскі» (

Історія створення Повість була написана в період кризи авторів. Кінець 1960-х років ознаменувався конфронтацією Стругацьких з владою і творчою кризою. Їх мало друкували і потрібно було написати твір, який можна було б без особливих проблем опублікувати з метою заробітку. Детектив давно привертав Стругацьких, хоча вони не заперечували й певних хиб, закладених в самій природі його як жанру.

Зразком для наслідування і відправною точкою став детективний роман Фрідріха Дюрренматта «Обіцянка». Повість з робочою назвою «У наш цікавий час» була розпочата в січні 1969 року і закінчена 19 квітня того ж року. Початкова ідея була в тому, щоб розширити рамки традиційного детективу, створивши детективно-фантастичний твір:

Однак, на думку авторів, очікуваного результату так і не було досягнуто.

В цілому Борис Стругацький визначив повість як «провалений експеримент професійних фантастів, які спробували написати детектив нового типу». Втім, як відзначали, зокрема, й самі автори, незважаючи на провал з точки зору творців, повість виявилася цікавою, захопливою і здобула безліч похвал.

Увагу цензорів не оминув і цей, відносно невинний, твір Стругацьких. Назву було змінено на «Готель „У Загиблого Альпініста“», а гангстери замінені неонацистами . Повість була вперше опублікована в журналі «Юність», № 9-11, 1970 р. Автор ілюстрацій художник Геннадій Новожилов.

Сюжет Дія відбувається в горах деякої європейської країни. Поліційний інспектор Петер Глебскі, від імені якого й ведеться оповідь, приїжджає на відпочинок в невеликий готель «У Загиблого Альпініста», де всіма справами заправляє господар Алек Сневар і його помічниця Кайса. На третій день після прибуття Глебськи весь готель прокидається від звуку лавини, яка вночі перекрила Пляшкову шийку — єдиний виїзд з ущелини, де розташований готель. Телефон також не працює і таким чином зв'язок готелю з зовнішнім світом обривається.

Відразу після цього в двері готелю стукає дивна людина (що пізніше назвалася Луарвіком Л. Луарвіком). Перші його слова: «Олаф! Олаф Анд-ва-ра-форс. Покличте!». Алек Сневар і Глебськи обходять готель і виявляється, що тільки один з гостей, Олаф Андварафорс, не відгукується з-за зачинених дверей свого номера. Після того як двері розкрили, з'ясовується, що Олафу скрутили шию на 180°. Перше ж питання — хто міг вбити таким складним способом фізично міцного Олафа і куди вбивця подівся з закритого зсередини на ключ номера? Поруч з тілом Олафа виявлено кейс з приладом невідомого призначення. Крім того, Сімоне розповідає інспектору, що вночі бачив мертву Ольгу в її номері, але її виявляють живою.

Після допиту постояльців і розслідування один з гостей, пан Мозес, пояснює Глебськи, що насправді він прибулець з іншої планети. Його дружина Ольга і Олаф Андварафорс — роботи. При сходженні лавини була пошкоджена енергетична станція і роботи відключилися, але тільки Олафа не вдалося перемкнути на резервне джерело живлення, тоді як з Ольгою проблем не виникло.

За словами Мозеса, першими людьми на Землі, з якими було встановлено контакт, випадково виявилася банда гангстерів і її лідер на прізвисько «Чемпіон». Злочинці спритно збили з пантелику Мозеса, зобразивши себе якимись борцями за справедливість, і прибульці допомогли їм, використовуючи фантастичні можливості неземних технологій, у здійсненні кількох пограбувань банків. Один з членів банди — такий собі Хінкус, гість готелю, який повинен був стежити за прибульцями і не дати їм втекти. На жаль, Мозес занадто пізно зрозумів, що його обманювали, і просить дати можливість сховатися від бандитів, що переслідують його, і покинути Землю. Він також обіцяє компенсувати всі завдані збитки. Однак, незважаючи на всі надані докази, Глебскі навідріз відмовляється вірити в таке фантастичне пояснення подій. Крім того, його лякає службова відповідальність і утримує почуття професійного обов'язку, що вимагає передати в руки правосуддя будь-якого злочинця, ким би він не був. Утримуючи в своїх руках кейс з приладом (який, за запевненням Мозеса, насправді — переносний акумулятор), Глебскі воліє дочекатися прибуття влади.

Іншим мешканцям готелю доводиться тимчасово знерухомити Глебскі, щоб дозволити прибульцям покинути готель. Однак далеко втекти тим не вдається — вертоліт гангстерів розстрілює їх.

Через двадцять років після тих подій постарілий Глебскі продовжує мучитися одним і тим самим питанням: а чи правильно він тоді вчинив, затримавши прибульців і ставши причиною їх загибелі?

Головні герої

Земляни

Петер Глебскі — інспектор поліції, чоловік в літах, що займається, переважно, «економічними» правопорушеннями і тому малодосвідчений в більш важливих справах. Алек Сневар — власник готелю «У Загиблого Альпініста». Майстер на всі руки, володар патенту на «вічні двигуни другого роду» — вітряки. Приємний співрозмовник і симпатична людина, але в першу чергу, звичайно, власник. Симон Сімоне — вчений-фізик зі світовим ім'ям, «сумний пустун», за висловом Кайси. Невдаха дон-жуан і скелелаз, у якого не вийшло, через снігові замети, дістатися гір і скель, і тому він активно дереться по стінах, стовпах та інших важкодоступних вертикальних площинах. Як показали подальші події, сміливий і принциповий. Дю Барнстокр — відомий ілюзіоніст. Жартівник-містифікатор і шулер-любитель. Брюн — приховує обличчя під величезними чорними окулярами. За словами дю Барнстокра — «єдине чадо мого покійного брата». Юна істота, власниця могутнього мотоцикла, яка поводиться то як розв'язний хлопець, то як ніжна дівчина, внаслідок чого Глебськи ніяк не міг визначити його (її) стать. У тому, що Брюн — дівчина, інспектор переконався тільки після її допиту як свідка. Кайса — покоївка, «отака кубишечка років двадцяти п'яти». Дуже дурна і смішлива. Хінкус — непоказний чоловічок в рудій шубі, посередник у справах неповнолітніх (насправді — агент банди гангстерів на прізвисько «Філін»). Лель — сенбернар Загиблого Альпініста. За словами господаря — «Сапієнс. Все розуміє на трьох європейських мовах. Блох немає, але линяє».

Прибульці і роботи

Мозес — багатий постоялець; також відомий під кличкою «Вельзевул». Ольга — дружина Мозеса, робот. Автор описує її як жінку неземної краси, худорляву і з довгою шиєю. Великі очі, трохи прикриті повіки під довгими віями, легка усмішка і збита зачіска з діадемою. Луарвік Л. Луарвік — невідомий, який постраждав від лавини. Однорукий інвалід. Пілот, який відає «перекиданням» між світами. Олаф Андварафорс — постоялець, робот-наглядач на станції прибульців. «Нащадок конунгів», як схарактеризував його Симон Сімоне.

Екранізації і постановки

У 1979 році на кіностудії «Таллінфільм» на основі книги знято фільм «Готель „У загиблого альпініста“». Фільм знімався в урочищі Туюк-Су («Ворота Туюк-Су»), трохи вище по ущелині від відомого гірськолижного курорту . Все панорамні знімання гір зроблено там само. У 2006 році видавництвом РАО «Книга» була записана аудіокнига повісті у виконанні Еммануїла Віторгана. У 2007 році театром «Радіо Культура» було випущено постановку повісті.

Гра Наприкінці 2007 року компанія «Акелла» видала гру «» в жанрі «квест» за мотивами однойменної книги. Гра була розроблена українською компанією «Electronic Paradise».

Примітки

Література