Дзи́ґівка — село в Україні, у Ямпільській міській територіальній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 3003 особи.

Географія У селі річка Дзигівка впадає у Коритну, праву притоку Русави.

У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Дзигівське».

Історія Дзиґівка — колишнє власницьке містечко, центр Дзигівської волості, Ямпільського повіту Подільської губернії.

Дзиґівка — миловидне село, розташоване в глибокій балці річки Коритної та її притоки Дзигівки. За народними переказами свою назву отримало від свого засновника — козака Дзиги, що багато століть тому оселився на березі річки Коритної. У селі й досі проживають прямі нащадки козака засновника і мають прізвище Дзиговські. Тобто можна стверджувати, що починало своє існування село як козацький зимівник.

На карті Брацлавського воєводства, складеній на початку XVII століття французьким інженером Бопланом, який знаходився в той час на службі у польського уряду, село Дзиґівка зазначене як досить великий населений пункт. Після Люблінської унії 1569-го року село Дзиґівка з навколишніми селами перейшло до феодальних володінь графів Потоцьких.

Є відомості, що дзиґівське козацтво брало активну участь у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття, під проводом Богдана Хмельницького. Дзиґівські козаки й прості селяни були в загонах Максима Кривоноса, Данила Нечая та Івана Богуна. 21 листопада 1764 року в день, коли весь православний світ святкував Собор Архистратига Михаїла, у селі було засновано Свято-Михайлівську церкву.

У XVIII столітті Дзиґівка входила до володінь князів Любомирських. А в 1787 році польський король Станіслав-Август дав селу привілей і те стало містечком, отримавши разом з тим право на проведення ярмарків, що проходили тут зазвичай раз у два тижні. З 1793-го року, внаслідок другого поділу Польщі, українські землі від Південного Бугу до Дністра, у тому числі і містечко Дзиґівка, ввійшли до складу Російської імперії.

У період з початку XIX століття містечко пов'язують з ім'ям Ярошинського. 1804-го року в Дзиґівці було відкрито костел, перед будівлею якого постала скульптура Божої Матері заввишки 16 метрів. Є свідчення про те, що ця скульптура була встановлена управляючим містечка в подарунок Ярошинському. Костел можна відвідати і сьогодні; скульптура Богородиці не збереглася: її зруйновано у 1919 році.

Село прославили багатолюдні ярмарки з широким вибором різноманітних товарів.

Відкриття у 1912 році земської лікарні на 10 ліжок мало велике значення не тільки для Дзиґівки — вона обслуговувала й 12 навколишніх сіл. Першим лікарем цієї лікарні був Рогозинський Констянтин Митрофанович. Жителі села ревно берегли будівлю лікарні — вона збереглася до наших днів і є гарним прикладом російського класицизму в провінційній архітектурі.

Досі село зберігає давню ярмаркову традицію, відновлено костел, що активізувало католицьку общину, розчищаються старі цвинтарі та інші об'єкти історичного значення.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Ямпільської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу новоутвореного Могилів-Подільського району.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Дзигівка на Дзиґівка. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4666 осіб, з яких 2110 чоловіків та 2556 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4126 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,69 % російська 0,82 % молдовська 0,19 % циганська 0,15 % білоруська 0,07 % угорська 0,02 %

Відомі люди Барин Степан Якович (1914—1983) — радянський сталевар, новатор виробництва, Герой Соціалістичної Праці. Варшавський Аркадій Йосипович — стоматолог, письменник. Добрянський Віктор Леонтьевіч — засновник та директор одеського оптово-роздрібного ринку «Сьомий кілометр». Олександр Олексійович Кривіцький (1886 −1946) — педагог і краєзнавець. Луцький Сергій Артемович — письменник. Петров Сергій Олександрович (1965—2014) — капітан резерву Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Станіслав Райко (1873—1937) — адміністратор Іспанської парафії з 1922 по 1928 р. Руда Майя Григорівна — українська письменниця. Теодор Бекман (1895—1973) — вчений та автор книг з менеджменту. Шамура Данило Гнатович (1918—1997) — Герой Радянського Союзу.

Примітки

Література Дзигі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.735-736

Посилання

Погода в селі Дзигівка Мапа Дзигівська сільська рада Україна Неймовірна Господарства всіх форм власності