Історичний Ісус — це реконструкція життя та вчення Ісуса критичними історичними методами, на відміну від христологічних визначень, (Христос християнства) та інших християнських вчень про Ісуса. Ця реконструкція також враховує історичний та культурний контексти, в яких жив Ісус.
Практично всі дослідники античності погоджуються з тим, що Ісус існувавMichael Grant (a classicist) states that «In recent years, 'no serious scholar has ventured to postulate the non historicity of Jesus' or at any rate very few, and they have not succeeded in disposing of the much stronger, indeed very abundant, evidence to the contrary.» in Jesus: An Historian's Review of the Gospels by Michael Grant 2004 p. 200. Реконструкції історичного Ісуса базуються на посланнях Павла та Євангеліях, в той час, як деякі небіблійні джерела також свідчать про історичне існування Ісуса. Починаючи з 18 століття відбулися три окремі наукові пошуки історичного Ісуса, кожен з яких мав чіткі характеристики та пропонував нові та різні критерії дослідженняThe Jesus Quest: The Third Search for the Jew of Nazareth. by Ben Witherington III, InterVersity Press, 1997 (second expanded edition), pp. 9–13Jesus as a Figure in History: How Modern Historians View the Man from Galilee by Mark Allan Powell, Westminster John Knox Press 1999) pp. 19–23.
Науковці мають розбіжності у переконаннях та вченнях Ісуса та точності біблійних джерел, але майже всі згодні з тим, що Ісус був охрещений Іваном Хрестителем і був розп'ятий за наказом римського префекта Понтія ПілатаJesus Remembered by James D. G. Dunn 2003 p, 339 states of baptism and crucifixion that these «two facts in the life of Jesus command almost universal assent».Prophet and Teacher: An Introduction to the Historical Jesus by William R. Herzog (4 Jul 2005) pp. 1–6Jesus as a Figure in History: How Modern Historians View the Man from Galilee by Mark Allan Powell 1998 pp. 168—173. Історичні дослідники Ісуса зазвичай стверджують, що він був галілейським євреєм та жив у часи месіанських та апокаліптичних очікуваньSanders, E. P. The historical figure of Jesus. Penguin, 1993.John Dickson, Jesus: A Short Life. Lion Hudson 2009, pp. 138—139.. Деякі вчені приписують йому апокаліптичні декларації Євангелій, а інші зображають його «Царство Боже» як моральне, а не апокаліптичне за своєю суттюTheissen, Gerd and Annette Merz. The historical Jesus: a comprehensive guide. Fortress Press. 1998. translated from German (1996 edition).
Портрети Ісуса, побудовані в цих процесах, часто відрізняються один від одного та від зображення, побудованого на євангельських записахThe Quest for the Plausible Jesus: The Question of Criteria by Gerd Theissen and Dagmar Winter (Aug 30, 2002) p. 5. Ці портрети враховують портрет Ісуса як апокаліптичного пророка, харизматичного цілителя, цинічного філософа, єврейського месії, пророка соціальних змінThe Cradle, the Cross, and the Crown: An Introduction to the New Testament by Andreas J. Köstenberger, L. Scott Kellum 2009 pages 124—125The Cambridge History of Christianity, Volume 1 by Margaret M. Mitchell and Frances M. Young (Feb 20, 2006) p. 23 та рабина, але наукової згоди щодо єдиного портрета немає, як і щодо методів, необхідних для його побудовиJesus Research: An International Perspective (Princeton–Prague Symposia Series on the Historical Jesus) by James H. Charlesworth and Petr Pokorny (Sep 15, 2009) pp. 1–2Images of Christ (Academic Paperback) by Stanley E. Porter, Michael A. Hayes and David Tombs (Dec 19, 2004) T&T Clark p. 74. Однак серед різних портретів є спільні атрибути й вчені, які визнають одні ознаки, можуть визнати й іншіFamiliar Stranger: An Introduction to Jesus of Nazareth by Michael James McClymond (Mar 22, 2004) pp. 16–22.
Історичне існування Більшість дослідників античності погоджуються з тим, що Ісус існувавRobert M. Price (a Christian atheist) who denies the existence of Jesus agrees that this perspective runs against the views of the majority of scholars: Robert M. Price «Jesus at the Vanishing Point» in The Historical Jesus: Five Views edited by James K. Beilby & Paul Rhodes Eddy, 2009 InterVarsity, p. 61Jesus Now and Then by Richard A. Burridge and Graham Gould (April 1, 2004) p. 34. Історик Майкл Грант стверджує, що якщо до Нового Заповіту застосовувати загальноприйняті стандарти історичної текстової критики, то «ми не можемо відкидати існування Ісуса більше, ніж відкидати існування маси язичницьких персон, реальність яких як історичних постатей ніколи не ставиться під сумнів»Michael Grant (1977), Jesus: An Historian's Review of the Gospels. Немає свідчень того, що письменники античності, які виступали проти християнства, ставили під сумнів існування ІсусаEncyclopedia of theology: a concise Sacramentum mundi by Karl Rahner 2004 pp. 730—731Van Voorst, Robert E (2000). Jesus Outside the New Testament: An Introduction to the Ancient Evidence. Eerdmans Publishing. p. 15.
Джерела
Щодо Ісуса немає фізичних чи археологічних доказів, і всі джерела, які ми маємо, є документальними. Джерелами для історичного Ісуса є як християнські твори, такі як Євангелії та послання апостолів, так і твори язичницьких авторів. Усі збережені джерела, в яких згадується Ісус, були написані після його смерті з невеликим часовим проміжком, приблизно в 20—25 роківМецгер Б., Эрман Б. Текстология Нового Завета. Рукописная традиция, возникновение искажений и реконструкция оригинала. — Пер. с англ. 2-е перераб. изд. — М.: ББИ, 2012. — С. 52.. Новий Заповіт представляє джерела, які стали канонічними для християнства, проте є багато апокрифічних текстів, що стосуються життя та переважно чудес Ісуса, які є зразками найрізноманітніших творів перших століть нашої ери. Автентичність та достовірність апокрифічних текстів поставили під сумнів багато вченихJesus as a Figure in History: How Modern Historians View the Man from Galilee by Mark Allan Powell 1998 page 181.
Новозавітні джерела
Синоптичні Євангелії
Синоптичні Євангелії — це першоджерела історичної інформації про Ісуса та релігійний рух, який він заснувавVermes, Geza. The authentic gospel of Jesus. London, Penguin Books. 2004.. Ці релігійні Євангелії — Євангеліє від Матвія, Євангеліє від Марка та Євангеліє від Луки — описують життя, служіння, розп'яття та воскресіння єврея на ім'я Ісус, який говорив арамейською мовою і носив цицит. Існують різні гіпотези щодо походження текстів, оскільки Євангелії Нового Завіту були написані грецькою мовою для грекомовних громадMark Allan Powell (editor), The New Testament Today, p. 50 (Westminster John Knox Press, 1999). , а згодом перекладені на сирійську, латинську та коптську мовиStanley E. Porter (editor), Handbook to Exegesis of the New Testament, p. 68 (Leiden, 1997). . Четверте Євангеліє, Євангеліє від Івана, сильно відрізняється від синоптичних Євангелій. Історики часто вивчають історичну достовірність Діянь Апостолів, коли досліджують надійність Євангелій, оскільки Книга Дій, імовірно, написана тим же автором, що і Євангеліє від Луки.
Послання Павла У науковому консенсусі лише сім із чотирнадцяти послань Павла вважають справжніми. Вони датовані між 50 і 60 роками н. е. (тобто приблизно через двадцять-тридцять років після загальновизнаного часу смерті Ісуса), і це найдавніші християнські тексти, що містять інформацію про ІсусаEdward Adams in The Cambridge Companion to Jesus by Markus N. A. Bockmuehl 2001 pp. 94–96.. Хоча апостол Павло надає відносно мало біографічних відомостей про Ісуса і стверджує, що він ніколи не знав Ісуса та не був його прямим учнем, однак сповіщає про свою зустріч із ним, яка стала причиною зміни його життя. Апостол Павло дає зрозуміти, що вважає Ісуса справжньою людиною та євреємJesus Remembered: Christianity in the Making by James D. G. Dunn (2003) p. 143Jesus Christ in History and Scripture by Edgar V. McKnight 1999 p. 38Jesus according to Paul by Victor Paul Furnish 1994 pp. 19–20. Більше того, він стверджує, що зустрічався з братом Ісуса ЯковомGalatians 1:19.
Небіблійні джерела Окрім біблійних джерел, є низка згадок Ісуса в нехристиянських джерелах, які були використані в історичних аналізах існування ІсусаJesus and the Gospels: An Introduction and Survey by Craig L. Blomberg 2009 pp. 431—436.
Таллос Біблійний вчений Фредерік Фівіє Брюс каже, що найдавніші згадки про Ісуса поза Новим Заповітом трапляються близько 55 року н. е. від історика на ім'я Таллос. Історія Таллоса, як і переважна більшість стародавньої літератури, була втрачена, але не раніше, ніж її процитував християнський письменник Секст Юлій Африканський (бл. 160—240 рр. н. е.) у своїй «Історії світу» (бл. 220). Ця книга також була втрачена, але вже після того, як одну з цитат Таллоса взяв візантійський історик Георгій Синцел у своїй Хроніці (бл. 800). Немає засобів, за допомогою яких можна було б встановити визначеність щодо цієї чи будь-якої іншої втраченої згадки, часткових посилань та сумнівних посилань, які згадують про якийсь аспект життя чи смерті Ісуса, але, оцінюючи докази, доцільно зазначити, що вони існуютьRobert E. Van Voorst, Jesus Outside the New Testament: An Introduction to the Ancient Evidence, Wm. B. Eerdmans, 2000. pp. 39–53.
Йосиф та Тацит У працях єврейського історика Йосифа Флавія є два уривки та один із римського історика Тацита, які, як правило, вважаються хорошими доказамиVan Voorst (2000) pp. 39–53.
Старожитності Йосифа Флавія, написані близько 93–94 років після Різдва Христового, включають два посилання на біблійного Ісуса Христа у книгах 18 та 20. Загальна наукова думка полягає в тому, що хоча більш давній рукопис, відомий як Testimonium Flavianum, швидше за все, не є автентичним у всій його повноті, загально погоджується, що він спочатку складався з автентичного ядра, яке тоді підлягало християнській інтерполяції. З інших згадок про Йосифа, вчений Луї Х. Фельдман заявив, що «мало хто сумнівався в справжності» посилання Йосифа на Ісуса в античності 20, 9, 1 («брат Ісуса, якого звали Христом, на ім'я Яків»). Павло посилається на зустріч та взаємодію з Яковом, братом Ісуса, і оскільки ця угода між різними джерелами підтримує твердження Йосифа, це твердження піддається сумніву лише невеликою кількістю науковцівThe new complete works of Josephus by Flavius Josephus, William Whiston, Paul L. Maier pp. 662—663Josephus XX by Louis H. Feldman 1965, p. 496Van Voorst, Robert E. (2000). Jesus Outside the New Testament: An Introduction to the Ancient Evidence . p. 83Flavius Josephus; Maier, Paul L. (December 1995). Josephus, the essential works: a condensation of Jewish antiquities and The Jewish war pp. 284—285.
Римський історик Тацит згадував про Христа і його страту Понтієм Пілатом у своїх «Анналах» (написано c. 116 р. н. е.), Книга 15, глава 44P.E. Easterling, E. J. Kenney (general editors), The Cambridge History of Latin Literature, p. 892 (Cambridge University Press, 1982, reprinted 1996). . Роберт Е. Ван Ворст заявляє, що дуже негативний тон коментарів Тацита щодо християн робить цей пасаж вкрай малоймовірним, що він був підроблений християнськими письменниками або книжниками, а Бойд і Едді стверджують, що посилання на Тацита зараз широко прийнято вважати незалежне підтвердження Христового розп'яття.
Талмуд Інші міркування поза християнством включають можливі згадки про Ісуса в Талмуді. Талмуд дещо детально розповідає про ведення кримінальних справ Ізраїлю, тексти яких були зібрані 200—500 рр. н. е. Барт Ерман каже, що цей матеріал занадто пізній, щоб мати велику користь. Ерман пояснює, що «Ісус ніколи не згадується в найдавнішій частині Талмуду, Мішнах, але з'являється лише в пізніших коментарях Гемари» . Ісус не згадується по імені, але відбувається витончена атака на народження діви, що стосується позашлюбного сина римського солдата «Пантера» (Ерман каже: «Грецькою мовою слово для діви є партенос»), і посилання на чудеса Ісуса як «чорну магію» дізналися, коли він жив у Єгипті (як малюк). Ерман пише, що мало сучасних вчених трактують це як історичне .
Мара-бар Серапіон