Віллі Іванович Токарєв (, , ім'я при народженні: Вілен Іванович Токарєв, ; 11 листопада 1934, хутір Чернишов, Шовгеновський район, Адигейська автономна область, Північно-Кавказький край, РРФСР, СРСР — 4 серпня 2019, Москва, Росія) — радянський, американський та російський автор-виконавець пісень в жанрі російський шансон.

Біографія Вілен Іванович Токарєв народився 11 листопада 1934 року на хуторі Чернишов Шовгеновського району Адигейської АТ Північно-Кавказького краю РСФРР (зараз Республіка Адигея Росії), його предки з кубанських козаків . Батьки дали ім'я синові Вілен на честь В. І. Леніна.

У 1945 році Токарєви переїхали в Каспійськ (Дагестан).

У 1948 році він здійснив своє перше морське плавання, на кораблі працював кочегаром.

Служив у військах зв'язку, а після звільнення в запас переїхав у Ленінград.

Отримав середню музичну освіту, закінчивши музичне училище при Ленінградській консерваторії імені Римського-Корсакова по класу контрабаса.

Під час навчання працював в оркестрі Анатолія Кролла, симфо-джаз-ансамблі Жан Татлян, в ансамблі Бориса Ричкова, співачки Гюлли Чохелі.

Пізніше працював в ансамблі «Дружба» Олександра Броневицького з співачкою Едітою П'єхою.

Почав писати пісні, музику і тексти. Є автором пісні «Хто винен?», яка була виконана Анатолієм Корольовим, пісні «Дощ» для Едіти П'єхи та інших.

Працював в оркестрі Ленінградського радіо і телебачення, яким керував Давид Голощокін.

Через гоніння на джаз він поїхав в Мурманськ, де став виконавцем власних пісень. Одна з них стала хітом Кольського півострова в 1973 році, «Мурманчаночка». Разом з місцевим співавтором, Володимиром Ярцевим записав пісню «Апатиты — заполярный городок», яка стала для апатитчан неформальним гімном.

В США У 39 років, в 1974 році Віллі емігрував в США з 5$ в кишені, «мене випустили як не єврея, як єврея». Його прихистив на 2-3 тижні Толстовський фонд, завідувачкою якого була Олександра Толстая, дочка Л. Н. Толстого. Там він був кур'єром, прибиральником на пекарні за хліб, перебирав російську бібліотеку у мільйонера, рознощиком газет, став безробітним, оскільки погано знав англійську мову, тому став вчити мову, читаючи американські газети, закінчив курси медбрата, навчився водити машину на курсах, здав на водіння таксі і став працювати таксистом, щоб заробити гроші на запис платівки, у вільний час писав пісні, його пограбували чотири рази, 1 раз його ледь не убив афроамериканець на Різдво. Грав у Карнегі-холі на балалайці, яку купив на 5 авеню в сувенірному магазині за 50$, потім грав та співав у ресторанах і нічних клубах.

У 1979 році вийшла перша платівка «А жизнь — она всегда прекрасна», яка не була помічена.

У 1981 році вийшла друга платівка «В шумном балагане», яка принесла Віллі популярність серед російськомовних іммігрантів.

У 1980-х роках працював у російському ресторані «Садко», а потім у ресторанах «Приморський» і «Одеса», йому акомпанувала Ірина Ола. Його називали «почесним євреєм Брайтона». Віллі заснував свій лейбл «One Man Band», записав там близько двадцяти альбомів.

У 1989 році Віллі Токарєв прилетів в СРСР з концертами.70 концертів по всьому Радянському Союзу пройшли з оглушливим успіхом. Через рік він повторив гастролі.

В Росії В 1990-ті Віллі Токарєв переїхав до Москви, жив на Зубовському бульварі, потім переїхав у висотний будинок на Котельнічеській набережній. Тут же відкрив свою студію звукозаписуБиография Вилли Токарева на willitokarev.ru.

З 2006 року був Почесним жителем Таганського району Москви.

Стосунки з Україною Свого часу написав пісню «Нафтуся», присвячену Трускавецькому курорту.

В 2016 відвідав окупований Крим з концертом, після чого його концерт в Києві був скасований.

Смерть Помер 4 серпня 2019 року у віці 84 років, в реанімаційному відділенні московської клініки, куди він вперше потрапив ще в травні. За попередніми даними, причиною смерті співака могло стати онкологічне захворювання.

Похорони співака відбулися 7-го серпня.

Родина

Перший раз одружився під час навчання в музичному училищі Ленінграда. Син — Антон Токарєв народився 11 липня 1966 року в Ленінграді, живе там же, працював фельдшером на швидкій допомозі, автор і виконавець в стилі шансон, в кінці 1980-х виступав на розігріві у гурту «Ласковый май», був ведучим на каналі «100 ТБ», працював радіоведучим радіостанції «шансон», потім радіоведучий програми «Вікенд з Антоном Токарєвим!» на радіо «Балтика»; головний редактор петербурзької радіостанції «Модне» радіо (FM-мовлення у Виборзі, Лаппеенранті). Онучка — Христина Антонівна Токарєва (нар. 13 грудня 1988 року в Ленінграді). Актриса. Онук Єгор Токарєв (нар. 27 квітня 2002 року в Санкт-Петербурзі). Другу дружину Віллі зустрів, приїхавши в 1990 році на гастролі в СРСР — Світлана Радушинська (нар. 1971), весілля 4 лютого 1990 в Москві. В шлюбі народився син — Алекс Токарєв (нар. біля. 1993), живе в Нью-Йорку. Третя дружина — Юлія Бединська-Токарєва (нар. 1977) — кінознавець (закінчила ВДІК). дочка — Евеліна Токарєва (нар. біля 2000). син — Мілен Токарєв (нар. біля 2003) Рецепт счастья Вилли Токарева | Еженедельник «Вечерний Саранск».

Премії РікПреміяПісняНомінаціяРезультат2015Шансон року«Небоскрёбы»СпівакПеремога2016Шансон року«Журавли»СпівакПеремога2017Шансон року«А жизнь всегда прекрасна»СпівакПеремога

Творчість

Дискографія

Номерні альбоми

 — «А жизнь — она всегда прекрасна»  — «В шумном балагане»  — «Над Гудзоном»  — «Золото»  — «Козырная карта»  — «С днём рождения, милая мама!»  — «Детская пластинка»  — «747»  — «SOS!!!»  — «Здравствуй, милая женщина!»  — «Брайтонское танго» 1990 — «Прямо в сердце» 1990 — «Дорогие имена» 1990 — «Брызги шампанского» 1990 — «Нью-Йорк — Москва» 1990 — «Почему евреи уезжают?» 1990 — «Летят перелётные птицы» 1990 — «America»  — «Россия есть, была и будет»  — «Прощай, Нью-Йорк»  — «Слухи»  — «Крымское танго»  — «Зита, Лена и Тимур»  — «Я вас любил» 2006 — «Песни о моей любимой Родине», диск 1 2006 — «Песни о моей любимой Родине», диск 2 2006 — «Нашим из Дормаша!» 2006 — «Левон» 2006 — «Черноголовка» 2006 — «Здравствуй, Израиль!» 2006 — «Слава» 2007 — «Darom» 2007 — «Артур» 2008 — «Александр Колиев» 2008 — «Золотой колос» 2008 — «Наш Мэр Московский» 2008 — «Строитель наш столичный» 2008 — «I Love You Once» («The Best Lyrical Songs»)  — «My New York» (Volume 1) 2007 — «My New York» (Volume 2)  — «BOSSNER»  — «Почему блатные песни любят на Руси?», диск 1 2009 — «Почему блатные песни любят на Руси?», диск 2 2009 — «Армения» 2009 — «Шустовский коньяк» 2009 — «Эхо войны»  — «LOLA» 2011 — «Светочка» 2014 — «Дети земли» 2014 — «Концерт в СССР» (запись 1989 года)

Збірники

2006 — «Вилли Токарев. Коллекция MP3», диск 1 2006 — «Вилли Токарев. Коллекция MP3», диск 2 2006 — «Вилли Токарев. Коллекция MP3», диск 3 2006 — «Вилли Токарев. Коллекция MP3», диск 4  — «Вилли Токарев. Коллекция легендарных песен MP3»

Кліпи

1995 — «Массаж» 2002  — «Высотки» 2006 — «Крымское танго» 2008 — «Моя Москва»

Фільмографія

1990 «Вот я стал богатый сэр и приехал в эСэСэР» документальний фільм

Пам'ять 4 серпня 2019 року голова комісії з монументального мистецтва уряду Москви Лев Лаврєнов заявив, що комісія готова розглянути прохання про увічнення пам'яті Токарєва.

Примітки

Посилання

«Небоскрёбы»